Красномовні пріоритети

Як ми й здогадувалися, ХІІІ Конгрес російськомовної преси, на який до України з’їхалися редактори та журналісти російськомовних видань з усього світу, був щедро профінансований з державного бюджету України. Нагадаємо, що головним організатором щорічного Конгресу, який відбувається в різних країнах світу, виступає російське державне інформаційне агентство ИТАР-ТАСС.

Аби з’ясувати, наскільки дорого обійшовся країні прийом гостей, «День», посилаючись на Закон України «Про доступ до публічної інформації» (Закон №2939-VІ від 13.01.2011 року), надіслав два інформаційних запити — до Одеської міської ради та Одеської Обласної державної адміністрації.

Перед вами — відповідь, яку ми отримали (треба визнати — доволі оперативно) від департаменту фінансів Одеської міської ради. У ній зазначена дуже солідна сума — 654,4 тисячі гривень, яку українські платники податків волею одеської міської влади витратили на прийом гостей та виправданість якої можна поставити під сумнів. Звертаємо увагу читачів, що це сума, витрачена саме з міського бюджету. На інформацію щодо витрат обласного бюджету ми очікуємо найближчими днями.

Чи може Україна дозволити собі такі широкі жести? Невже всі ключові проблеми, що потребують фінансування, вже вирішені? І мета цих витрат? Яка користь від подібних вояжів українському суспільству та, зокрема, Одесі, де левова частка пам’яток архітектури перебуває в абсолютно ганебному стані, буквально обсипається, а гордість міста — відділ західного мистецтва Музею західного та східного мистецтва, де зберігаються живописні шедеври, вже не перший рік закритий на ремонт, який не можуть завершити через брак фінансування? До речі, сумнозвісна картина Караваджо «Взяття Христа під варту» (єдина робота італійця в Україні), яку було викрадено з того ж таки музею, а пізніше знайдено та повернено до Україні, вже більше року перебуває в Києві та не може повернутися додому. Чому? Тому що немає коштів на оплату її реставрації, яку мають здійснити саме в столиці. Про це нам розповіли працівники музею.

Дуже красномовні бюджетні пріоритети.

Але в усій цій історії є один позитив: Закон України «Про доступ до публічної інформації» — один із небагатьох, який поки що працює.