Крим на Донбас: махнемося не дивлячись?
Надія Савченко в інтерв’ю телеканалу «112 Україна» оголосила Крим «черговим Придністров’ям», від якого Україні необхідно відмовитися заради Донбасу, щоб «не зробити Придністров’ям» ще і Донбас. «Звільнити Донбас невоєнним шляхом можна лише за столом перемовин», — таким було подання депутата Верховної Ради Савченко.
Реакція Москви та Києва була абсолютно передбаченою й однаково негативною. Радник міністра внутрішніх справ України Зорян Шкіряк сказав, що з терористами не домовляються, їх знищують, а сам виступ Надії Савченко назвав «перфомансом і створенням піар-шоу в ЗМІ».
Кремль нічого образливого про Савченко не сказав, але, по суті, повністю був солідарним із Києвом в оцінці самої її пропозиції, яка не має будь-якого сенсу. Прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков повідомив, що питання про Крим «є абсолютно недискусійним і беззаперечним для Росії». Після чого заявив, що «ми не обговорюємо статус, становище і майбутнє російських регіонів — це не питання для обговорення з ким би то не було». Що ж до Донбасу, то про нього Пєсков пояснив, що Київ, виявляється, «сам відмовився від цього регіону».
Уявити собі іншу реакцію на слова Савченко людей, які обіймають державні посади у Москві та Києві, абсолютно неможливо. І лише феноменальна політична наївність Надії Савченко дала їй можливість припустити, що у Кремлі хтось у даний момент вестиме перемови щодо звільнення Донбасу, а тим більше розглядати Крим як предмет торгу. Адже тут навіть начальник телеканалу «Дождь» Наталія Сіндєєва, людина досить далека від офіціозу, як тільки згадали Крим, тут же зробила кам’яне обличчя і загородилася статтею 65 Конституції РФ. Неначе в Росії мають якесь значення закони і Конституція, а сам характер ухвалених останніми роками законів якось стосується права. Адже у нас і Дадін сидить «згідно з законом», і «закон негідників» теж законом вважається, і «закон садистів» теж.
Такою ж фантастикою є припущення, що Порошенко, почувши пропозицію Савченко, лясне себе по лобі та вигукне: «Ну як же я сам не здогадався! Звичайно, треба міняти Крим, від якого ніякої користі, на Донбас» і тут же зателефонує Путіну, щоб поділитися з ним чудовою ідеєю.
Коментарі подібних банальностей не варті були б жодного абзацу в статті, якби пропозиція Савченко не викликала досить бурхливу реакцію в тій частині російської медійної й експертної спільноти, яку вважають прогресивною, ліберальною і так чи інакше опозиційною щодо політики Путіна.
Я не беру тих представників демократичної опозиції, у кого при слові «Крим» тут же починають вилазити з рота імперські ікла. Йдеться про тих людей, які багато разів писали і говорили, що анексія Криму й окупація Донбасу — це міжнародний злочин, який зробив Росію країною-ізгоєм.
Публіцист Антон Орєх 18.01.2017 опублікував у своєму блозі на сайті «Эхо Москвы» текст під назвою «Крымнестровье», в якому повідомив, що «Надія Савченко не перестає дивувати». Публіциста Антона Орєха здивувало, що Надія Савченко, замість того, щоб повернувшись із російської в’язниці, стати Жанною Д’Арк і повести народ у похід на Росію, видає одну пропозицію миролюбнішу за іншу. «Здати Крим, щоб врятувати Донбас — нічого собі ідея!» — з неприхованим захопленням вигукує Антон Орєх.
І далі ліберальний публіцист Орєх пояснює, чому ця ідея, як він розуміє, рятівна для України. «Стан же справ такий, що вся ця історія з Кримом, м’яко кажучи, надовго. Дуже важко уявити собі, що повинно статися в Росії, щоб Росія відмовилася від Криму. Ні за президента Путіна, ні за президента Навального Крим буде віддати неможливо». Антон Орєх завершує свій аналіз креативної пропозиції Надії Савченко цілком категорично і фактично ставить українцям ультиматум: «Україні залишається або на такі умови погодитися, узяти донбасівську синицю, або сподіватися на кримського журавля, ризикуючи втратити взагалі все».
У роздумах публіциста Орєха є деякий пробіл. Річ у тому, що, як уже пояснив персонально публіцистові Орєху Дмитро Пєсков, Кремль тему Криму взагалі ні з ким обговорювати не збирається і ні в які перемови, в яких Крим буде ставкою при обміні на Донбас, вступати не буде. Що стосується Донбасу, то ось щойно глава МЗС РФ Лавров пояснив, що Україна зможе відновити контроль над своїм східним кордоном лише після того, як станеться фактичне впровадження терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР» у тіло української держави. Причому, весь процес повинен відбуватися під диктування керованих із Кремля терористів.
У тексті Антона Орєха є ще одне важливе зауваження, яке потребує коментаря, оскільки звучить досить часто. «Я навіть не впевнений, — пише Орєх, — що і самим українцям так потрібен Крим». Тут важлива сама постановка питання, яка цілком характеризує спосіб мислення одного з найбільш прогресивних (жодної таблички «сарказм» у тексті, прошу зауважити, немає) публіцистів Росії, який вважає, що питання приналежності Криму повинно залежати не від міжнародного права і Конституції України, а від деяких відчуттів, кому і навіщо потрібна ця українська територія. Тобто, якщо хтось у США вирішить, що регіони «іржавого поясу» американцям не потрібні, то Пенсільванію з Огайо та Мічиган з Іллінойсом треба негайно за непотрібністю спихнути канадцям.
Ще радикальнішу позицію щодо ідеї Савченко зайняв один із кращих (знову наголошую про відсутність у моїх словах сарказму) політологів Росії, Дмитро Орєшкін. У своїй публікації під назвою «Відмовитися від Криму?» на сайті «Обозреватель» Орєшкін також коментує ініціативу Савченко і терпляче пояснює, що «Путін цей Крим не віддасть ні за яких умов, це означатиме його щонайповнішу політичну поразку на внутрішньому ринку. Більш того, він не зробить цього ніколи, поки живий. Тому обговорювати цю тему навіть безглуздо».
Про Донбас політолог Орєшкін пояснює, що «Донбас — це отруєне яблуко. Путін його їсти не хоче, а хоче, щоб його їв Порошенко». Залишу без коментарів пристрасть до харчових аналогій у російських політиків і політологів: то Крим у них «не бутерброд», то Донбас «отруєне яблуко». У кожній країні є проблемні регіони, в Росії їх не один і не два — один Північний Кавказ чого вартий, про що Дмитро Орєшкін знає набагато краще за мене. Про «іржавий пояс» США я вище писав. Якщо притримуватися логіки шанованого мною Дмитра Орєшкіна, то планета перетворилася б на гігантське регбійне поле, на якому країни постійно намагалися б утягнути незручний для себе регіон на територію суперника.
Що ж до головного постулату Орєшкіна-Орєха щодо того, що «Путін не віддасть Крим ні за яких умов», то в його основі лежить переконання в тому, що все на цьому світі завжди залежатиме від волі Путіна. А ось ця теза викликає у мене глибокі сумніви.
Є у світі народ, представники якого впродовж багатьох сторіч повторювали одну і ту ж фразу: «Наступного року в Єрусалимі». Багато сторіч ця фраза здавалася безглуздим заклинанням. Мрія про отримання своєї національної держави на тій території, з якої тисячоліття тому цей народ був вигнаний і, будучи скрізь гнаним, розсіявся планетою, здавалася повною утопією. Але одного дня вона втілилася в життя. Час сьогодні біжить у багато разів швидше, і для повернення Криму не буде потрібно сторіччя. Важливо лише твердо стояти на своєму, ставати сильнішими і менше слухати поради, у яких ідея права приноситься в жертву доцільності. Навіть якщо ці поради даються хорошими і розумними людьми.
