Львівському телебаченню — 55!

Стартувало Львівське ТБ позивними з найвищої у  Європі телевежі на Замковій горі (570 метрів над рівнем моря!) 24 грудня 1957 року. Відтоді Львів юридично задекларував початок діяльності Обласного комітету з телебачення і радіомовлення (тепер — Львівська обласна державна телерадіокомпанія).

Одна з найстаріших в Україні серед регіональних телерадіоорганізацій, друга після Київської, вона на першому етапі охоплювала своєю творчою увагою весь західний регіон України: Львівську, Івано-Франківську, Тернопільську, Волинську, Рівненську, Чернівецьку та Закарпатську області. Дякувати за таку потужну структуру треба передовсім самобутньому творчому колективу, а це фахівці, що прийшли на телебачення з кіно- та радіостудій, театрів, консерваторій, газет і готували якісні програми не тільки на західний регіон України, а й для Центрального телебачення СРСР, Всеукраїнського та навіть Інтербачення (був на Львівському ТБ і відділ з обміну програм).

Львівські телевізійники завжди підкреслюють, що телерадіокомпанія була під патронатом таких видатних особистостей як Станіслав Людкевич, Анатолій Кос-Анатольський і Микола Колесса, а традиції творчої співпраці взяли початок із Львівського радіо, яке відкрило ефір у січні 1930 року і з часом згуртувало біля себе найкращі мистецькі сили України.

Автор цих рядків, вже десять років газетярка, не має сумніву у високому професійному рівні львівських телевізійників, бо мала честь працювати на ЛТБ впродовж 17 років — з 1985-го до 2002-го і добре знала людей, якими може пишатися на тільки львівське, а й українське і радянське телебачення. Говорю, передовсім, про світлої пам’яті Мирослава Скочиляса, котрий відкрив світові сестер Байко, Володимира Івасюка, Софію Ротару, Назарія Яремчука, Василя Зінкевича, Ігоря та Оксану Білозір... Варто, очевидно, нагадати, що тут, на ЛТБ, починали творчий шлях В’ячеслав Чорновіл та Володимир Яворівський, що з Львівським телебаченням пов’язана доля правозахисника і дисидента Михайла Осадчого, письменника Романа Федоріва, поета Миколи Петренка. Високий і, що дуже важливо, стабільний рейтинг упродовж десятиліть ЛТБ забезпечували професіонали найвищого рівня: Георгій Якущенко, Генріх Гороховський, Роман Фуртак, одна з перших дикторок Радянського Союзу Стефанія Харчук... Усіх і не злічити... Велика подяка, звичайно ж, світлої пам’яті Борису Шайдецькому, який тривалий час був генеральним директором ЛОДТРК. Зрештою, дізнатися про людей, котрі творили справді славну історію Львівського телебачення, можна з циклу програм із дуже гарною назвою «Скарби львівського телелітопису», в яких з великою любов’ю розповідається не лише про творчих, а й технічних працівників ЛТБ (апаратно-студійних комплексів, пересувної телевізійної станції, декораторів, освітлювачів, водіїв) за всю багату 55-літню історію Львівського телебачення.

Віднедавна ЛОДТРК очолив Микола Шевчук, який приїхав до Львова з Києва, але насправді є львів’янином. Вже за його директорства на студії створили до ювілею Музей телебачення, в експозиції якого представлені історія ЛТБ та зразки телевізійної техніки різних років, та відкрили нове приміщення для редакції служби новин телеканалу — newsroom. Осучаснилися й сайтом — www.lodtrk.org.ua. Не хочу хвалити М. Шевчука, але у розмовах зі своїми колегами-телевізійниками постійно чую про те, що «з приходом нового генерального Львівське телебачення виходить на новий рівень». Хай так і буде!