Майстри псевдореальності

Російське військове угруповання на кордоні України зростає. Нинішня українська влада дедалі глибше угрузає в черговому московському капкані, а все, так тяжко створене за 5 років, розвалюється. Як справедливо зазначив політолог Карл Волох: «Навіть за часів Януковича не було такого гострого відчуття, як зараз, що країна провалюється в прірву». А чим заклопотане наше суспільство? Дивною поведінкою нардепа Ківи, інтимними пошуками нардепа Яременка та ще інформаційним апокрифом про нібито бійку, що сталася між шефом Офісу президента Богданом і шефом СБУ Бакановим. Скандал у благородному «зеленому» сімействі начебто закінчився тим, що пан Богдан втратив зуб. Деякі журналісти стверджують, що два. Із цього приводу розгорнулася темпераментна дискусія у ЗМІ. Сьогодні Україна має шанси втратити державність, але зуб пана Богдана, звичайно, важливіше. І це яскраво характеризує наш інформаційний простір і нашу журналістику. Народ ризикує перетворитися на жалюгідного споживача ідіотських інформаційних картинок, що згодовуються йому професійними виготівниками псевдореальності, тобто реальності, якої насправді немає або цінність якої нікчемна.

Телеканали відомого спрямування відчайдушно лестили Зеленському та його команді, що не знімало внутрішньовидової конкуренції між владою й «опозиційною платформою «За життя». Валерія Лутковська, яка гостювала в студії Наташі Влащенко на ZIK, захоплювалася тим, як Зеленський побудував своє спілкування з добровольцем на лінії відведення українських військ із займаних позицій. Лутковська у повному захваті від стилю Президента. Це природно. Навряд чи від цієї пані можна було б чекати чогось іншого. Ось тільки дивно, чому на екранах і радіохвилях нічого не чути про корупцію (нинішніх, а не вчорашніх начальників), про «бариг», яких у нинішній владі чомусь немає, хоча хабарі начебто беруть (за визнанням самих «зелених»).

Преса, що скаженіла, з хрипом і гавкотом накидаючись на «попередників», тепер мовчить. Усе добре? Раніше мовчання ЗМІ виправдовувалося тим, що «вони лише вчора прийшли до влади». Але скоро буде вже півроку. Достатній термін, щоб робити висновки. Ну, і де ж «кінець епохи бідності», де жорстока боротьба із злодіями та корупціонерами, де реальні покарання «кнопкодавів» у ВР? Та й зі скасуванням недоторканності щось не складається, начебто скасували, а начебто й ні.

На 5-му каналі Карл Волох і екснардеп Олександр Бригинець обговорювали спецоперацію Російської Федерації на сході України. Росії потрібні вибори на Донбасі, щоб увіпхати «ЛНР/ДНР» до складу України як міну не дуже сповільненої дії, що висадить нашу країну зсередини. Дійсно, кілька десятків тисяч легалізованих (народна міліція!) озброєних бойовиків, які люто ненавидять Україну і дістануть можливість поширитися по всій території країни на «законних підставах», — таке здатне потрясти не лише Україну.

Тому російські спецслужби розігрують «лохів», натякаючи їм, що на виборах в ОРДЛО переможе «обожнюваний» тамошніми масами Зеленський. На цю тему вже висловлювався й такий титан думки, як улюбленець Президента пан Сивохо. Завдання російських спецслужб, які розводять Банкову як хочуть, полягає в тому, щоб втягнути нинішню київську владу у свідомо програшну для України авантюру.

Олександр Бригинець вважає, що Зе-команда хоче за півроку зламати Україну так, як Путін зламав і переформатував Росію, щоб Україна стала ще однією Росією, але маленькою. Малоросією. А що? Малороси при владі вже є, залишилося зробити Малоросію. Щоправда, Бригинець вважає, що якщо вони не зможуть це зробити за півроку, то не зможуть уже ніколи. Ось чому вони так квапляться. Турборежим.

На 5-му каналі відома волонтерка Маруся Зверобій ділилася своєю думкою про те, що відбувається в країні. Думка у неї дуже погана. Тому невипадково ГПУ Рябошапки почало кримінальну справу проти неї та її подруги — нардепки Софії Федіни. Схоже на те, що ці рухи тіла ГПУ дискредитують і Президента, і його «абсолютно свою людину» (як він сказав колезі Трампу) — генерального прокурора. До речі, ДБР пана Труби досі веде справу проти українських моряків за «перевищення повноважень» при перетині Керченської протоки.

Тобто ДБР виконує функції, які об’єктивно на користь Російської Федерації? А може, це підкоп під Порошенка? Адже у нас часто, щоб звести рахунки з конкурентом, готові пожертвувати Україною. Однією рукою Зеленський забрав моряків з російського полону, а другою — повісив на них кримінальне переслідування?

Адже й постійне прагнення бути приємними Кремлю ніякої політичної вигоди Банковій не приносить. Швидше, навпаки. Ось і тепер і прес-секретар господаря Кремля Пєсков, і сам Путін заявляють, що до кінця поточного року зустрічі в Нормандському форматі, швидше за все, не буде. На Банковій заявляють, що вони продовжують сподіватися на таку зустріч 24 або 26 листопада.

Черговий щиголь по носу «найвидатнішого політичного лідера сучасності», як оцінив свого шефа пан Єрмак, помічник Президента. Між іншим, на телеканалі «Прямий» відомий економічний аналітик, інвестиційний банкір пан Сергій Фурса повідомив, що Єрмак — це колишній «вирішайло» по МАФАМ, що 20 років тому закінчив Київський інститут міжнародних відносин і вважає себе на цій підставі знавцем міжнародної політики». У зовнішній політиці Зе-команди теж панує псевдореальність. Формально відбуваються міжнародні візити, переговори, виступи з високих трибун, а в сухому залишку — порожнеча. А далі, судячи з усього, будуть суцільні мінуси. Своєю непродуманою активністю на Донбасі Зеленський, як стверджує Роман Безсмертний, доведе справу до того, що через півроку-рік санкції з Росії знімуть або вельми істотно скоротять.

Псевдореальність торжествує в Україні. І як справедливо зазначила Софія Федіна: «...зараз у центрі уваги не боротьба за Україну, не протистояння агресорові, а скандали у владі. Нас намагаються нагодувати лайном, переконуючи, що це святковий стіл».

Іде добре організована досвідченими закулісними ляльководами резекція національної свідомості українців, розмивання психології мільйонів людей.

А Маруся Зверобій сказала: «...ми поміняли щось погане на щось гірше. Те, що деякі політологи вважали меншим злом, на наших очах перетворюється на більше зло».

Маніпулювання суспільною свідомістю ще ніколи в Україні не було настільки зухвалим, цинічним і безсоромним.

Який каскад скандалів нам підкинуть медіатехнологи Банкової завтра? Деякий час тому Андрій Богдан так пояснив відведення українських військ на Донбасі: мовляв, у Росії побачать нашу добру поведінку, прагнення миру, й прості росіяни почнуть ставити запитання своїй владі.

Псевдореальність, здається, є для Зе-команди єдино можливою реальністю.

Бути проросійськи налаштованим і добре знати Росію — це не обов’язково пов’язані між собою явища. Росіяни вже 20 років жодних запитань своїй владі не ставлять. Путін навчив. Росіяни просто не побачать старань Богдана—Зеленського. Їм про таке не розкажуть і не покажуть. Вони почують лише про чергову підступність і злодійства «київської хунти».

Багато запитань ставив радянський народ товаришеві Сталіну? А німецький — Гітлеру? А північнокорейський — Кім Ір Сену? Таку феноменальну наївність, схожу на ідіотизм, важко коментувати... Богдан переплутав Путіна з Макроном або Меркель. Зе-команда або угробить Україну, або буде змушена повернутися в нормальну, традиційну політичну колію без безмежної демагогії й популізму, без нічим не виправданої манії величі й без плебейського презирства до досвіду попередніх поколінь українських політиків і державних діячів. А серед них не лише казнокради й пройдисвіти були...