На екрані «плачуть» багаті. Що роблять бідні — нікого не цікавить
У всіх цивілізованих країнах основне призначення ЗМІ — давати своїм громадянам об’єктивну інформацію та очищувати суспільство від усілякого «бруду». Без незалежних ЗМІ взагалі не може існувати громадянське суспільство. Однак, якщо критично оглянути наш вітчизняний ефір та газетну писанину, не можна не побачити, що переважна більшість із них, а особливо ТБ, стали рупорами пропаганди, а не засобами інформації та моралі. Наше телебачення — це постійні шоу, реклами, «мильні опери» та бойовики. Душевна глухота і сліпота стали нормою способу мислення і висвітлення тих чи інших подій.
Якщо порівняти інформаційні програми нашого ТБ з «Новинами» колишнього Радянського Союзу, то не можна не дійти висновку, що вони подібні, як сіамські близнюки. Як перші, так і другі закликають народ працювати, терпіти, не думати і вірити в щасливе майбутнє. Різниця між ними лише в тому, що радянські «Новини» закликали вірити в комунізм, а наші теперішні — в капіталізм, або точніше — в ринкову економіку. І найбільше вражає те, що життя на екрані не має нічого спільного з реальністю. Дійсність залишається за кадром. Творяться міфи, на зразок «багаті також плачуть», а що роблять бідні, нікому немає до цього діла. І часто здається, що наші журналісти і ведучі або прилетіли до нас із іншої планети, або, навпаки, хочуть нас переселити на свою планету «обману».
Цій проблемі можна було б не надавати ніякого значення, якби це розуміли всі наші громадяни, адже тоді ЗМІ і люди існували б самі по собі і сприймали одні одних як ілюзію. Проте, як засвідчують соціологічні дані, більша частина нашого населення, мабуть, через свою політичну наївність і малограмотність довіряє всьому, про що пишуть і говорять ЗМІ. Отже, їхня брехливість таїть у собі велику небезпеку.
Шкідливість фальшивих ЗМІ полягає в тому, що, спотворюючи дійсність, вони виправдовують таким чином ті негативні процеси, які мають місце в нашій країні. Замовчуючи справжні причини тих чи інших антисоціальних явищ, вони дають їм можливість і надалі розвиватися і процвітати. Насаджуючи культ сили і страху, вони руйнують у людини віру в добро і в себе, чим паралізують її волю захищати і відстоювати свої права та інтереси. Отже, формують не тільки суспільство брехні, але і сприяють деградації нашої держави взагалі. І не можна не погодитися із журналісткою Н. Лігачовою, що завданням такої пропаганди є «...перетворення українського народу на малописьменний, який не мислить критично, тупий, самозакоханий натовп Шарикових і Швондерів, котрими дуже легко керувати». Це резюме, на мій погляд, має усвідомлювати кожна людина.
Наше ТБ завжди хворіло на комплекс прислужництва. Однак деякий час існували програми, які вирізнялися своєю інтелектуальністю та політичною незаангажованістю. «Післямова» і «П’ятий кут» — це були передачі, які могла із задоволенням дивитись кожна розумна людина. Сьогодні вони зникли, і залишилося тільки ще декілька газет та «Новини» СТБ, які намагаються бути більш-менш об’єктивними. Переважна більшість ЗМІ працює на замовлення, прислуговуючи олігархам або владі, які взагалі без честі і гідності.
Чому так сталося? На мій погляд, по-перше, через те, що останніми роками реальна влада в нашій країні опинилась у руках кланів, яким абсолютно не потрібні ЗМІ як четверта незалежна влада, їм вони потрібні лише як засіб прикриття їхньої діяльності. По-друге, більшість ЗМІ вже куплено олігархічними групами, і тому вони віддзеркалюють їхню політику, бо хто платить, той і замовляє музику. Проте одночасно в цьому є велика вина самих журналістів, адже зробити лакеєм не можна того, хто цього не хоче. Наші журналісти, як і політики, розумні люди, але дуже часто в них немає совісті, а без неї, як відомо, людина стає подібною до тварини.
