Це ж велика дурість — хотіти говорити, а не хотіти бути зрозумілим.
Феофан (Єлеазар) Прокопович, український богослов, письменник, поет, математик, філософ

Ноам ХОМСЬКИЙ: 10 способів промивання мізків

29 березня, 2013 - 17:25
МАЛЮНОК IГОРЯ ЛУК’ЯНЧЕНКА

Ноам (Аврам) Хомський (Чомськи) — філософ, аналітик, літератор, розумник... Словом, рідкісний тип людини в нинішніх колах управлінців медіа-корпораціями і апаратами урядів, що формують громадську думку. Його не люблять офіційні особи США за нещадну критику «способу життя». Тільки одна цитата: «Чому ніхто не помічає, що американці використовують імена жертв геноциду в назвах військової техніки «Апач», «Команч»... Я думаю, якщо б у люфтваффе військові вертольоти називали «Єврей» або «Циган», народ би помітив». Він охарактеризував Барака Обаму як людину без стійких моральних орієнтирів на самому піку популярності першого темношкірого президента США.

Парадокс! Сіоніста Хомського (він вважає себе таким) не дуже полюбляють в Ізраїлі і докоряють в антисемітизмі. Філософ не ототожнює землю обітовану з Єврейською державою й украй негативно оцінює її нинішню політику. Думаю, в Україні, де народився і виріс батько Хомського Вільям, він теж був би не до вподоби. Надзвичайно великий інтелектуальний темперамент 84-річного вченого, який спрямований проти будь-яких форм утиску особистості.

Без блискучого аналізу Хомського і його вміння зводити в систему висновків розрізнені факти картина світу в наших очах виглядала б розмитою. Він потрібен мислячим людям і, особливо, журналістам. «Десять стратегій маніпуляцій у ЗМІ», викладених лінгвістом, я б увів у навчальні програми професійної школи. Втім, кожній людині цікаво знати, що і як вкладають у її голову. Прискіпливо оцінюючи їжу для шлунку, ми інколи абсолютно байдужі до ерзаців, приготованих для промивання мізків. Їм уже багато років, проте тільки сьогодні ми почали розуміти суть глобальних трансформацій у пострадянському суспільстві. Влада намагається використовувати комунікаційні канали в своїх інтересах не лише в Україні. Але у нас спроби маніпулювання виглядають особливо неприкрито і здійснюються незграбно. Мабуть, це пов’язано із загальним інтелектуальним рівнем менеджменту і рівним віддаленням еліт від європейського і російського дослідів управління ЗМІ.

ВІДВОЛІКТИ УВАГУ НА ДРУГОРЯДНЕ

Відволікати увагу суспільства від нагальних соціальних проблем, переводячи її на теми, що не мають реального значення. Аби громадяни, як діти, щодня знаходили у себе під подушкою чергову забаву, що займає розум і час.

Льодяників для електорального обсмоктування хоч відбавляй: злочини, катастрофи, теми на кшталт мови або територіальних відмінностей, що хвилюють кожного. Годиться все, що на цей час влаштовує владу.

САМИМ СТВОРИТИ ПРОБЛЕМУ І САМИМ ЗАХОДИТИСЯ ЇЇ ВИРІШУВАТИ

Спочатку формується або складається сама по собі ситуація, що утруднює розвиток суспільства. Потім ЗМІ виносять проблему для всебічного обговорення. Коли дискусії розжарюються, політики й управлінці пропонують варіанти розв’язання цієї проблеми. Їхня участь в актуальному для країни хабі підвищує рейтинги і підтримку населення.

Програми і способи боротьби з корупцією активно обговорюються ЗМІ упродовж 15 років. Явище досягло величезних масштабів з вини держапарату, але розглядається як стихійне лихо, за яким немає конкретної провини керівників і політиків. На антикорупційній хвилі піднялися багато діячів, але сама корупція лише розцвіла.

ПРИВЧАТИ ДО НЕГАРАЗДІВ ПОСТУПОВО

Випробуваний метод підготовки суспільства до сприйняття непопулярних заходів. День за днем, рік за роком ЗМІ говорять про проблему, що цікавить верховну владу. І суспільство виробляє звичку спокійного реагування на невигідні для себе проекти: зведення до мінімуму функцій держави, способи і характери приватизації, масове безробіття, рівень заробітної плати, що не здатний забезпечувати гідне життя.

Показовий випадок з податковою і пенсійною реформою. Коли влада квапилася упровадити невигідні суспільству законопроекти, ситуація ледве не вийшла з-під контролю. Помилку виправили, перейшовши до поступових заходів. Той самий результат був досягнутий на більшому часовому відрізку.

ВІДТЕРМІНУВАТИ ВИКОНАННЯ І ПОДАРУВАТИ НАДІЮ

Подаючи непопулярні заходи як хворобливі, але необхідні, влада пропонує суспільству поетапне їх застосування. Людям простіше погодитися на жертви у майбутньому, ніж сьогодні. Та й надії вони не втрачають, раптом все змінитися на краще. Люди не знають, коли прийде похмуре «завтра», а журналісти не намагаються оцінити грядущі наслідки.

На відкладеному попиті зводиться будівля багатьох реформ, наприклад пенсійної, результати впровадження якої суспільство повною мірою відчує за декілька років. 14 мільйонів пенсіонерів все ще сподіваються отримати від держави рівень забезпечення вище прожиткового мінімуму.

ЗВЕРТАТИСЯ ДО СУСПІЛЬСТВА, ЯК ДО ДІТЕЙ

У більшості пропагандистських виступів, розрахованих на широку публіку, використовуються аргументи, персонажі, інтонації, слова, зрозумілі навіть малим дітям або людям, що затрималися в розумовому розвитку. Інфантилізм мовних зворотів не випадковий. Якщо з вами говорять такою мовою, то ви теж мимоволі знижуєте рівень своїх відповідей або заперечень, ніби вам насправді 12 років.

Правило сполучених полемічних посудин можна побачити і почути мало не в кожній дискусійній телепередачі і прилюдних виступах політиків усіх рівнів. В Україні воно посилюється поганим знанням мови і малим словниковим запасом міністрів і перших осіб країни.

ПОРОДЖУВАТИ ЕМОЦІЇ, АЛЕ ПЕРЕШКОДЖАТИ ДУМКАМ

Вплив на відчуття — класичний прийом блокування здатності людей до раціонального аналізу. Коротке замикання, як називає це Хомський, позбавляє людину можливості критичного осмислення того, що відбувається. З іншого боку, стимулювання емоційних подразників дозволяє проникати у підсвідомість і легко впроваджувати страхи, бажання, побоювання.

Програми і риторика політиків насичені словами про патріотизм, любов до людей і природи. Проголошується маса закликів до добра, безкорисливості тощо. Водночас звучить величезна кількість застережень про неминучий крах держави, непримиренність людей Сходу і Заходу. У штабах політичних партій плануються емоційні провокації на кшталт скидання пам’ятників, обливання опонентів фарбою та іншого тролінга, що примушує противника заковтувати блешню опонента. Зазвичай ці новини займають головні сторінки сайтів і газет. Водночас серйозний аналіз подій зміщується з перших шпальт і прайм-тайму, як такий, що не викликає зацікавленості у більшості.

ТРИМАТИ В НЕУЦТВІ Й КУЛЬТИВУВАТИ СІРІСТЬ

Низький рівень освіти, неуцтво і посередність — потужні знаряддя в руках ЗМІ. Підпорядкування своїй волі відбувається набагато простіше, коли в руках перебуває слухняний матеріал. «Якість освіти, що надається нижчим суспільним класам, має бути посередньою і мізерною, аби неуцтво, що відділяє нижчі суспільні класи від вищих, служило роз’єднуючим бар’єром».

Хомський називає це тихою зброєю правлячих еліт. Справа не лише в підміні фахівців та аналітиків «представниками народу», але і в руйнуванні системи освіти в країні. Доки політики б’ються кожен за своє, у лабораторіях освітньої сфери вирощується покоління next. У головах майбутнього електорату гуманітарні цінності замінюються технічними, а їхнє соціальне призначення зводиться до вміння заробляти на життя.

ЗАХОПЛЮВАТИСЯ ПОСЕРЕДНІСТЮ

Доки читачі і глядачі дивуються, звідки береться тупість, вульгарність і невихованість, ці якості стають критеріями відбору людей у соціальні ліфти. Інтелектуали не потрібні системам, покликаним виконувати волю верхів.

Преса активно бере участь у популяризації безмозких людей з багатьох причин. Бо одні платять, інші заохочують, треті стають у чергу. Брати інтерв’ю у сірих політиків вигідно. Вони завжди відкриті для зустрічей і не полінуються всоте повторити прописну істину.

ПІДСИЛЮВАТИ ВІДЧУТТЯ ВЛАСНОЇ ПРОВИНИ

Психотерапевти знають, відчуття провини — багор, яким легко підчепити навіть найсильнішу особистість. Той, хто володіє багром, як сплавник направляє маси колод у потрібний потік. Якщо ЗМІ змушують людину повірити у власну провину з приводу всіх негараздів, що оточують її, тоді простіше відвернути її від боротьби за економічні й політичні права. Самоприниження призводить до апатії і бездіяльності.

У вас не склалося з помаранчевою революцією, значить, ви не здатні змінити суспільство, і будь-які протести — безглузді. Революція нічого не вирішує. Історія країни — це історія поразок, у яких винні самі українці. Чи не ці слова ви чуєте від тих, хто має намір постійно керувати кожним із нас?

ЗНАТИ ПРО ЛЮДЕЙ БІЛЬШЕ, НІЖ ВОНИ САМІ ПРО СЕБЕ ЗНАЮТЬ

Завдяки досягненням науки і сучасним технологіям ЗМІ отримали у своє розпорядження такі знання про соціум, які дозволяють випереджати і передбачати тенденції і реакції суспільства. Медіа володіють величезним інформаційним ресурсом і здатні керувати людьми більшою мірою, ніж вони самі.

Кожному громадянинові країни при здійсненні простих життєвих операцій: придбанні товарів, оформленні власності, кредитів, обміні документів, — система нав’язує тисячу способів залишити про себе якомога більше інформації. Узагальнивши і систематизувавши її, можна отримати потужний інструмент впливу на людину.

Марно вважати, що всі десять стратегій плануються і здійснюються певними людьми, такою собі масонською ложею при владі. Професор Ноам Хомський зібрав лише набір інструментів, який використовується в сучасній політиці. Щось на кшталт молотка, пили і плоскогубців, якими можна виконувати різні роботи, але на примітивному рівні.

Олександр ПРИЛИПКО. Літературний переклад і курсив автора
Газета: 

Коментарі

Сеня Гвоздь | 09/05/13
P.S. Секта Георгія Аїстова тільки спершого погляду здається звичайною “релігійною сектою”. Всі адепти секти проживають на винайманих квартирах ( які постійно змінюють), мають свої імена, які їм дає гуру. У випадку скоєння ними якогось злочину, практично неможливо буде встановити хто скоїв та де він мешкає. Раджу прочитати в інтернеті статтю : “Георгий Аистов (Бхакти Бимал Авадхут Свами) из Чаитанья Сарасват Матхнабрати”. І найголовніше, в діяльності секти, навіть з тієї інформації, яка доступна в інтернеті, вбачаються ознаки різного роду кримінальних правопорушень. Для цього пропоную прослухати доступну в інтернеті аудіорозмову ( з текстом розмови) частини керівників цієї секти “про свою діяльність” : “Диалог между Авадхута Махараджа и Ranajit Прабху”. Вам все стане зрозуміло, хто такий Георгій Аїстов, його секта та яка мета його діяльності. Зазначений “діалог” відбувається між частиною керівників кришнаїської секти : Аавдхуд Махараджем (Георгієм Аїстовим) та Ренаджат Прабху. У ході розмови чоловік, голос якого подібний до голосу Георгія Аїстова, пропонує Р.Прабху вбити (!) іншого керівника секти – Ачар”я Махараджа з метою захоплення влади в секті. Крім цього, чоловік, голос, якого подібний до голосу гр. Георгія Аїстова , заявлає, що найвища влада в світі – ЦЕ ВЛАДА ГРОШЕЙ.

Додати коментар

Фото Капча
Введіть символи з картинки

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ