Піар або мовчанка

Головне питання напередодні дня голосування: чи могли виборці зробити раціональні висновки щодо кандидатів в президенти на основі публікацій та сюжетів українських ЗМІ? Думається, інтуїтивно кожен із нас вже готовий дати відповідь. Але якраз у ці дні провідні медійні інституції оприлюднили дані моніторингів засобів масової інформації які дозволяють підтвердити свої власні висновки фактами.

МАЛІ МЕДІА

Як відомо, в останні роки відбулося роздержавлення та реформування регіональної преси. У лютому 2019 року Інститут демократії імені Пилипа Орлика провів моніторинг місцевих газет рівня району та міста реформованої преси, щоб дізнатися про що і як пишуть журналісти «на місцях»

Дослідження проводилось у Донецькій, Луганській, Житомирській, Чернівецькій, Одеській, Харківській, Дніпропетровській та Львівській областях. Експертна група Інституту дослідила по чотири газети та їхні сайти в кожному регіоні. Всього було оцінено 1398 матеріалів у друкованих медіа і 596 в їхніх електронних версіях.

Дослідження показало, що реформовані ЗМІ віддають перевагу інформаційним повідомленням — такі тексти склали 43% від загального матеріалів. Треть — 31% — займають публікації з категорії «Інше» — привітання, гороскопи, кросворди, рецепти. 9% змісту — «офіціоз» у вигляді прес-релізів та звітів місцевих органів влади. 2% — листи і звернення читачів.

Більше половини в реформованих ЗМІ — 52% — власних журналістських матеріалів. Третина — 30% — «передруки» із посиланням на джерела та 18% тексти невідомого походження.

Але традиційні журналістські жанри в роздержавлених регіональних медіа не є популярними. Так, аналітика складає лише 4% контенту, інтерв’ю — 2%, художні жанри — 4%. Журналістських розслідувань взагалі немає.

Тепер щодо тематики публікацій. Згідно із рейтингом, які склали дослідники, теми-лідери — це життя місцевої громади та кримінал. В аутсайдерах — теми корупції, а також Операція об’єднаних сил, військові, переселенці. При чому така індиферентність до тем, пов’язаних із війною, спостерігається навіть в ЗМІ Донецької й Луганської областей. Незначною є присутність політичних матеріалів — навіть в рік виборів місцеві газети не дуже цікавляться політикою.

«Промоніторивши регіональні роздержавлені видання, можемо сказати що вони щодо висвітлення виборчої кампанії не справляються зі своїм основним завданням: сприяти тому аби читачі зробили проінформований вибір, і не готові надати аудиторіі якісну інформацію щодо кандидатів, надаючи перевагу гороскопам та рецептам проти якісної аналітики на виборчу тематику», — констатувала на презентації підсумків дослідження Наталя СТЕБЛІНА, аналітикиня Інституту демократіі імені Пилипа Орлика.

Тепер від найбільш «малих» медіа в Україні перейдемо до найбільших за охопленням аудиторії — найпопулярніших інтернет-ресурсів та центральних телеканалів

ПІАР БІЛИЙ ТА ЧОРНИЙ

Моніторинг онлайн-видань Інституту масової інформації показав: інтернет-ЗМІ захопила навала «джинси». Замовних матеріалів дослідники знайшли втричі більше, ніж на попередніх виборах. Багато кандидатів замість продукування новин про себе обмежувались «компліментарними матеріалами, які не мали новинної цінності, хоч і подавались наче як новини», каже Оксана Романюк, виконавча директорка ІМІ. Вистачало в інтернеті й «чорного піару».

Інститут масової інформації проводив моніторинг у період з 4 до 8, з 11 до 15 та з 18 до 22 березня 2019 року в таких ЗМІ: «Обозреватель» (obozrevatel.com), «Знай.ua» (znaj.ua), 24-й канал (24tv.ua), «Гордон», «Українська правда» (pravda.com.ua), «Новое время» (nv.ua), УНІАН, «Сегодня», ТСН (tsn.ua), 112.ua, Newsone (newsone.ua), «РБК-Україна» (rbc.ua), «Ліга» (liga.net). Вибірка охоплює всі новини підряд, що вийшли на сайтах за вказаний період (близько 50 тисяч новин).

Загалом, за даними дослідження ІМІ, протягом трьох тижнів березня 2019 року в 13 інтернет-ЗМІ було зафіксовано 916 матеріалів з ознаками замовлення політичного спрямування. З них лише 5% були марковані як рекламні, проте навіть це маркування не відповідало Закону «Про рекламу» (назвами рубрик були «Актуально», «Новини компаній», «Вибори»). Лідерами сумного рейтингу, яке склав Інститут масової інформації, стали «Обозреватель», сайт каналу 112 і Znaj.ua.

Телеканали під час президентської виборчої кампанії теж вирішили заробити за «джинсі» але замаскували замовні передачі під ток-шоу.

Ось о з цього приводу каже Наталія ЛИГАЧОВА, голова ГО «Детектор медіа»: «Телеканали під час цієї виборчої кампанії в цілому забезпечили зовнішній плюралізм. ...Однак цей зовнішній плюралізм став майданчиком для піару кандидатів. Змістовних дискусій майже не було помічено. І це попри безпрецедентно велику кількість політичних ток-шоу під час цієї виборчої кампанії. Але всі ці ток-шоу використовувались лише для піару».

«Усі начебто дискусії на комерційних телеканалах відбувалися у форматі або «теплих ванн» для кандидатів, або просування потрібних політтехнологічних меседжів, або ж для роздмухування штучних конфліктів», — констатує «Детектор медіа» у своєму матеріалі про підсумки моніторингу телеефіру.

Подібних мутацій зазнав і формат журналістських розслідувань. Яскравий приклад — «Українські сенсації» каналу «1+1» від 23 березня. Передача не потрапила в моніторинг «Детектор медіа», але оглядачі проекту зробили окремий аналіз, в якому охарактеризували її як «передвиборчий вінегрет» та «фантасмагорія». Втім, «Українські сенсації» були всього на всього передвиборчої агітацією, точніше контрагітацією, якої надали в форму розслідування.

Інші псевдорозслідувальні ТВ-програми, які відверто «топлять» «за» чи «проти» того чи іншого кандидата, теж заслуговують на увагу медіа-аналітиків, але, очевидно, такі дослідження ми, якщо і побачимо, то вже згодом. Поки що, базуючись на еклектичному та поверхневому огляд таких передач, можна лише засмутитися та засумувати.

ЖИТТЯ ПОЗА ПОЛІТИКОЮ

Є на цих виборах і свій медіа-феномен — це Суспільний мовник. Дебати кандидатів — ток-шоу «Зворотний відлік» (яке виходить на «UA: Першому», «UA: Культурі», регіональних каналах НСТУ та «Українському радіо») — за задумом мали стати справжньої дискусією із жорсткою модерацією та фактчекінгом. По суті, єдиною такого типу програмою на українському телебаченні. Але і тут небагато приводів для оптимізму. По суті, у «Зворотному відліку» ми могли побачити або справжні дебати між кандидатами, рейтинг яких коливається в межах статистичної похибки, або кандидата, який входить до четвірки лідерів перегонів, але який на дебатах (!) опинився на самоті.

Втім, «вишенькою на тортику» українського телепростору стали новини Суспільного мовника. Як виявили дослідники «Детектор медіа», НСТУ практично відмовилося від висвітлення виборів у форматі новин, часто ігноруючи як важливі події, так і деяких лідерів виборчих перегонів.

За неофіційною інформацією, рішення не висвітлювати вибори було ухвалено свідомо на підставі необхідності попередження можливих порушень та упередженості.

Тобто, поки комерційні канали «заливали» ефір білим та чорним піаром, Суспільний мовник вирішив «відсидітися в кущах», «як би чого не вийшло».

ЩО ДАЛІ?

Маючи дані всіх моніторингів та досліджень, можна вже, спираючись на факти, стверджувати: побачити повну та неупереджену картину політичного життя в країні напередодні виборів, дізнатися про реальні здобутки та вади програм та плану дій кандидатів у президенти у громадян України не було жодних шансів. Жодних.

Більше того — немає надій на те, що ситуація зміниться на краще.

Як написала автор «Детектор медіа» Галина ПЕТРЕНКО, «на жаль, топ-кандидати у президенти рідко говорять про своє бачення розвитку медійної сфери. Виборці не вимагають від них цього. Виборці хочуть чути про тарифи, медицину, пенсії чи покарання корупціонерів в оборонній сфері».

Політиків, олігархів — власників медіа, менеджмент, редакторів та журналістів нинішня ситуація в медіа влаштовує (принаймні, обурення не чутно), а глядачі, виборці, просто не розуміють, в чому проблема.

Життя у викривленому інформаційному просторі є причиною багатьох наших негараздів — але ж звідки громадяни про це дізнаються?