Одна із ознак мистецтва - це його нестримний вплив на розвинений інтелект.
Микола Хвильовий, український прозаїк, поет, публіцист

Під тиском капітулянтства

РФ прагне нав’язати Президентові України такі умови, які викличуть бунт у країні
25 жовтня, 2019 - 13:00

Капітулянтська пропаганда в Україні стає дедалі зухвалішою й безсоромнішою. Причому з елементами шантажу українського суспільства. Ось нещодавно шеф МЗС пан Пристайко заявив, що якщо українці не погодяться на «формулу Штайнмайєра» (а фактично «формулу Путіна»), то доведеться завдати удару по їхніх зарплатах, пенсіях і соціальних виплатах. Ну, звісно, не по Коломойському ж, не по Пінчуку, не по Ахметову й інших Фірташах і Новінських завдавати удару, а по простих українцях.

Саме формулювання тези Пристайка — типова маніпуляція й звичний обман публіки. А якщо ставити питання чесно, то воно має звучати так: «Ви хочете капітуляції й російської окупації України чи напруження всіх сил держави й суспільства у боротьбі з ворогом?»

Нам знову навіюють з вершин нинішньої влади, що ми слабкі, ми «пил» проти російського агресора й краще погодитися на всі його умови здавання в полон. На «24» телеканалі в бесіді з відомим волонтером Дейнегою такий собі пан Левченко, якого відрекомендували як колишнього посла України в Хорватії, заявив: «А хіба ми можемо воювати з Росією, вона ж нас розгромить!» Під час війни жоден державний службовець не має права на такі публічні заяви, оскільки це підриває віру нації у свою державу й армію. Це антипатріотичний вислів, до того ж неправильний по суті. Росія вже 6-й рік воює проти нас, і на фронті, і в нашому тилу за допомогою чисельних агентів, зрадників і капітулянтів, але так нас і не розгромила. І не розгромить, якщо їй не допоможе «зелена» влада. Нас ведуть до катастрофи ті, хто не хоче вести Україну до перемоги. І поки наш мудрий на всю голову народ зрозуміє, що він накоїв 2019 року, рятувати Україну буде вже пізно. Вона загине. Проте сьогодні шанси на порятунок ще є. Надію дають масові демонстрації протесту проти капітуляції, й особливо надихає те, що вони відбуваються в режимі залізної дисципліни, без будь-яких порушень порядку. Тобто це поки громадський організований рух, а не стихія. Хоча влада робить усе, щоб  ці протести максимально радикалізувати. І вже згаданий нами вислів Пристайка, і одкровення Зеленського, який носиться з украй шкідливою для нашої країни ідеєю «особливого статусу» Донбасу, лише підливають «олії» у вогонь. І не лише це. Влада дозволила деяким олігархам купувати електроенергію на території ворога, що може призвести до ослаблення або зняття санкційного режиму з Росії. На каналі «Прямий» екс-міністр Володимир Омелян заявив: «Команда Зеленського робить усе, щоб виконати план Путіна й зняти санкції з РФ». А як пояснити той факт, що «зелені» почали переслідування саме тих осіб, які оголошені «ворогами Росії» в державі-агресорі? Порошенко, Пашинський, Грицак, Турчинов, Парубій. Росія вимагає їх покарати. На «Прямому» навіть прозвучало запитання: «А чи не є арешт Порошенка однією з тем переговорів між Зеленським і Путіним?» До речі, Пашинського заарештували на день народження президента РФ Путіна. Дарунок? «Справа» Пашинського справляє більш ніж дивне враження. «Типова» побутова історія, з моменту якої минуло три роки. Усі суди давно ту справу закрили, встановивши, що Пашинський діяв у межах необхідної оборони, захищаючись від п’яного громадянина Хімікуса, котрий напав на нього, ударив нардепа пляшкою по голові. Але Роман Труба, шеф ДБР, описує ситуацію так, що, мовляв, Пашинський у всьому винен. Це дало підставу політологові Карлу Волоху порівняти риторику Труби з риторикою західних журналістів, які описують ситуацію в Ізраїлі: «Ізраїльська поліція застрелила палестинського підлітка», — повідомляють вони, не вважаючи за  потрібне згадати, що перед тим, як його застрелили, цей підліток зарізав п’ять осіб і біг зі скривавленим ножем до наступних потенційних жертв.

На думку Володимира Омеляна, Пашинський — це перший дзвінок, потім почнуться масові переслідування інакодумців, справжній «зелений терор» (за аналогією з червоним терором). А щодо заяв влади, що на масові демонстрації десятки тисяч людей, які протестують проти капітуляції, виходять «за гроші», Омелян заявив, що Президент і його офіс втратили відчуття реальності.

Так, перебіг історії прискорюється. На втрату відчуття реальності Януковичу знадобилося майже три роки, а тут впоралися за кілька місяців. І за ці місяці, як вважає колишній міністр, сталося падіння української репутації у світі, з воїнів і реформаторів ми перетворилися на комедіантів, до яких ставляться за кордоном дедалі менш серйозно. У Банкової з’являється дедалі більше дуже сумнівних радників. Ось, наприклад, на каналі «112» пан Пальчевський. Він запропонував Зеленському щодо сумновідомої  «формули» сховатися за спину народу, провести референдум про «мир» (а чом би не провести референдум про капітуляцію, це було б чесно?). Під такий референдум можна підвести все, що треба Кремлю. Потім Пальчевський докорив Президентові, що той обіцяв щось там «вирішити з мовою», але не зробив. Ось такі ж радники були у Віктора Федоровича. Для нього це закінчилося славним містом Ростовом-на-Дону.

На телеканалі ZIK Наташа Влащенко люб’язно розмовляла з соратником Януковича Оленою Лукаш. Вона закликала Зеленського не брати на роботу тих, хто працював з Порошенком. Вочевидь, брати треба лише тих, хто працював у Януковича? Лукаш говорила про Зеленського як про «свого» Президента, який не виправдав сподівань прибічників Януковича. Невже обдурив? Вони хотіли більшого? Лукаш закликала відмовитися від української гуманітарної політики й усе віддати на відкуп «регіонам» Але з цього починається конфедералізація й розпад країни.

На «Еспресо-TV» у «Політклубі» Портникова ветеран АТО Мирослав Гай розповів, як на фронті в селищі Золоте з’явилася немісцева група людей, зокрема з окупованої території, які дуже активно демонстрували свій захват з приводу розведення військ. Потім на них посилатиметься Зеленський, розповідаючи про те, що місцеві жителі «за» відхід українських військ зі своїх позицій. Але кількість обстрілів з російських позицій збільшилася вп’ятеро, за словами Гая. Зе-команда прагне всього цього не помічати, у них один мотив: «Все хорошо, прекрасная маркиза!» На кордонах України постійно збільшується угруповання російських військ. Зеленський думає, що він зможе переграти Путіна. Це помилка. Ніхто з нами в Москві не домовлятиметься. Росія зважає лише на силу. Програє не один Зеленський, а вся Україна...

Підсумок обговорення підбив Віталій Портников: недолуга, хибна політика завжди призводить до великої війни. На думку журналіста, Росія хоче використати Зеленського для того, щоб спровокувати дестабілізацію в Україні. Зеленському Москва готує пастку. РФ прагне нав’язати Президентові України такі умови, які викличуть бунт у країні. І тоді, користуючись хаосом, відкусити від України ще кілька областей.

І все-таки важко зрозуміти, чому Зеленський так рветься в Нормандський формат, де Україні не світить нічого доброго. Там будуть Росія, Франція й Німеччина на одному боці, а ми — на іншому. І заради цієї сумнівної зустрічі влада в однобічному порядку відводить українські війська з лінії фронту. Чи не занадто дорога плата за задоволення Зеленського подивитися в очі Путіну й побачити там, як казав покійний сенатор США Джон Маккейн, три літери: «КДБ»?

P.S. А щодо розгрому, хочу нагадати Надзвичайному й Повноважному Левченку, що могутній СРСР тричі (1939,1941 і 1944 р.) так і не розгромив маленьку Фінляндію.

Ігор ЛОСЄВ
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ