Вигідна імперії політика повного "єдінообразія" не може мати нічого спільного з мовною політикою унітарної національної держави
Ігор Калинець український поет, прозаїк, дисидент, політв'язень

Політика самоліквідації

Від скорочення армії — до закону про референдум
25 червня, 2020 - 17:47

Дивлячись на новації «зелених», часто не знаєш, як їх кваліфікувати: чи то як свідоме шкідництво, чи як повне безумство. А як інакше розцінювати їхню ідею, яка вже була озвучена низкою телеканалів і яку вони вже почали втілювати в життя, про скорочення Збройних Сил України на 40 тисяч військовослужбовців. Панове, якщо хтось забув, триває війна, на наших кордонах постійно збільшується наступальне угруповання російських військ. І в цей момент починається черговий етап ліквідації української армії шляхом її доведення до повної небоєздатності. Але ліквідація армії — це ліквідація Української держави. Хочеться сказати Зе-команді: припиніть провокувати Путіна на широкомасштабне вторгненні в Україну, не спокушайте його слабкістю й самороззброєнням нашої країни. Скорочують найбоєздатніші ударні формування: повітрянодесантні війська, морську піхоту, бойову авіацію. Ласкаво просимо, пане Путін, до України?

Звісна річ, як завжди (за 29 років незалежності звикли), розповідають казки: мовляв, ми скоротимо кількість військ, але підвищимо якість. Їхню «якість» ми побачили 2014 року... Будь-який студент-філософ знає, що якість і кількість перебувають в особливому динамічному взаємозв’язку, будь-яке скорочення кількості при порушенні міри призводить до втрати якості. Можна так скоротити кількість, що вже ніяка якість не допоможе. Саме так у нас і скорочують. Є фундаментальні істини військового мистецтва. Вони (написані кров’ю!), зокрема проголошують: щоб той, хто обороняється, мав шанси на успіх, кількість його військ має становити не менше третини кількості військ того, хто наступає. Російська армія становить близько одного мільйона військовослужбовців. Отже, наша має становити не менш як 350 тисяч. Це minimum minimorum. А вона становить 250 тисяч, охочих підписувати з нею контракт стає дедалі менше (через хамське ставлення влади до армії), то її ще й скорочують, замість того, щоб подумати, як збільшити її на 100 тисяч осіб, яких бракує до мінімуму.

За всі ці дикі рішення доведеться розплачуватися великою кров’ю й самим існуванням нашої країни.

Виявляється, «просто припинити стріляти», як говорив один діяч, не допомагає, треба просто припинити існування боєздатної армії, що й робиться. Немає сенсу сперечатися, відбувається у нас реванш чи ні, але хто має очі, бачить: у всіх сферах Україну повертають до практики Януковича.

Нові обличчя часто виявляються дуже старими. Ось спікер парламенту молодий Разумков, який говорить словами пана Табачника. Спікер стверджує, що треба повернутися до російськомовності, оскільки, мовляв, без російської мови ми втрачених територій не повернемо. Не думав, що у Разумкова так погано з логікою й знанням фактів. Ми втратили саме найрусифікованіші території, де українізації практично не було. Якщо й далі під прапором Зеленського підемо цим шляхом, то втратимо й усе інше. «Зелені» з їхньою «совковою» ідеологією чомусь повірили, що плазування перед Путіним допоможе їм «вирішити питання». Таких «мудрих» і хитрих було вже багато. Усі вони закінчували погано.

Ось, наприклад, справа українського активіста з Одеси Сергія Стерненка. СБУ звернула на нього увагу й вручила йому підозру. Коли антиукраїнські терористи тричі нападали на нього, де була СБУ? Як ця структура взагалі впливає на ситуацію в Одесі та чому вона класичний політичний тероризм кваліфікує як «хуліганство»?

Якщо Стерненка визнають винним, то це означатиме, що жоден український активіст не має права на самооборону, а повинен покірно давати антиукраїнській сволоті себе калічити й вбивати. Ну, а держава наша традиційно не захищає тих, хто захищає її. А тепер і самим захищатися заборонять.

У нас на очах відроджується «Беркут», який нібито пішов разом з Януковичем. «Беркут» показав себе під час суду над Стерненком, тероризуючи журналістів і активістів, б’ючи людей, зокрема народних депутатів. А в парламенті розмірковують: відправляти у відставку шефа МВС Авакова чи ні...

А «зелений» міністр культури Ткаченко розповідає, чому серіали в Україні обов’язково слід знімати російською мовою, оскільки, мовляв, цього «вимагає економіка» (чи особисті економічні інтереси пана Ткаченка, групові економічні інтереси «95-го кварталу»?), українською, на його думку, слід поширювати «українські наративи», а глобальні — російською. За часів міністра МВС Російської імперії Валуєва теж дотримувалися цієї точки зору: російську мову для громадського, державного, наукового та культурного життя, а «малоросійську» — для домашнього вжитку. І що, ми ще не зрозуміли, які сили прийшли у нас до влади?

Цілі фракції Верховної Ради відправляють до Москви Путіну вітання з нагоди дня Росії. Ми й так знали, що ОПЗЖ — це кремлівська секта в Україні. Але чому під час війни їх досі не заборонили? Грають у демократію? У Веймарській республіці в демократію грали з нацистами. Прийшовши до влади, НСДАП відправила до концтаборів тих гравців...

На каналі Еспресо-TV у студії Антона Борковського з Романом Безсмертним обговорювали створення національного району в Закарпатті. Поки угорський. Але, мабуть, скоро в Одеській області почнуть створювати болгарський, гагаузький і т.д. Слід очікувати, що й Кремль вимагатиме створення російських районів і навіть областей. Навіщо Зеленський підіграє Путіну? Уся ця гра в піддавки добром не закінчиться. До речі, на думку пана Безсмертного, зе- команду за створення угорського району на Закарпатті агітував не Будапешт, а Москва... Безсмертний сказав, що сьогодні наша зовнішня політика йде не з МЗС, а з офісу Президента від пана Єрмака... Безсмертний переконаний, що тут є ознаки державної зради, оскільки ніхто не може перетягувати на себе повноваження Президента. А експредставник Президента в АР Крим Борис Бабін повідав, що воду в Крим можуть дати простим рішенням суду. Звісно. Наші незалежні від закону, моралі та елементарного патріотизму суди можуть прийняти будь-яке рішення. Ми вже стали країною судового свавілля, а тепер, після ухвалення закону про референдум, станемо ще й країною референдумного свавілля та маніпуляцій. Можна винести на референдум питання про капітуляцію перед Росією, провести потужну медіа-кампанію, як на виборах президента 2019 року, за гаслом миру та загального щастя й отримати бажаний для організаторів такого референдуму й Путіна результат. Фантастика? А цікава поведінка апеляційного суду у справі Януковича — це як? Мабуть, українському народові знову доведеться втрутитися в те, що відбувається, щоб у нього не вкрали країну.

Ігорь ЛОСЄВ
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ