Всяка диктатура вільного слова не терпить.
Сергій Єфремов, український громадський, політичний і державний діяч

«Полювання» на кадр

Михайло Марків — про роботу президентським фотографом і знімки, які «чіпляють»
5 жовтня, 2018 - 12:41
ТАНКІСТИ І ПЕС / ФОТО МИХАЙЛА МАРКІВА

Михайло вихованець фотошколи «Дня», його знімки неодноразово здобували гран-прі нашого конкурсу та отримували спеціальні призи від партнерів. Саме в «Дні» його знімки помітила команда Віктора Ющенка і запросила на роботу до Адміністрації Президента України, де Марків працює і досі. Нині він робить фоторепортажі з заходів за участі Петра та Марини Порошенків. Безумовно, особистий фотограф перших осіб держави проводить з ними багато часу, а отже, і бачить більше, ніж співробітники медіа. Водночас ця посада ставить непрості завдання та накладає більшу відповідальність.

— Насправді, небагато особливостей у роботі президентського фотографа, — каже Михайло МАРКІВ. — Треба швидко та якісно виконувати свою роботу і не заважати працювати колегам зі ЗМІ. Часто буває, що представників преси дуже багато, і важко працювати, особливо у натовпі чи в приміщенні, де багато людей. До того ж треба бути уважним, щоби не «провтикати»  цікавий кадр. Часто подія ще триває, а фото з заходу вже є у соцмережах  чи на сайті  —  це теж  збільшує навантаження  на фотографа. Я не  розумію людей, які придумали термін «паркетна зйомка».  А закордонний візит чи поїздка в регіони, коли ти з ранку до вечора на ногах і знімаєш, паралельно відправляючи фото, це «паркет» чи ні? Що це, людська заздрість? Це для мене теж є синонімом халтури чи халяви.

«ДО ПЕРШОГО ПРИЧАСТЯ»

Що любите знімати у вільний час?

— Поза роботою цікавлять жанрові фотографії і, напевно, жива природа. Іноді спонтанно фотографую щось дорогою на роботу чи з роботи.

Які знімки обрали для подачі на цьогорічний фотоконкурс «Дня»? Це сюжети про гармонійність природи, міське життя чи політичні кадри з підтекстом?

— Хай це поки залишиться таємницею. Дуже цікаво, що надішлють на конкурс інші люди. Країна велика, багато подій. Війна триває. А підсумкова фотовиставка дає змогу осягнути все. Може, дізнатися  щось нове, на що не  звернув  увагу чи просто не мав можливості побачити. Не телевізором єдиним...

Тема ХХ фотоконкурсу — «Фото першої полоси». Якими, на вашу думку, мають бути знімки на «стартових» сторінках газет і сайтів, щоб зацікавити читача?

— Усе залежить від часу і контексту. Фото, яке сьогодні здається звичайним, завтра може стати найбільш  затребуваним. Є знімки, що живуть один день. А є такі, що за десятки  років потрапляють у підручники з історії.

«БРАТИ»

Колись запитав одного фотографа, чому він не обробляє свої фото, публікуючи їх на одному з новинних сайтів —  некадровані, темнуваті. «А мені за це не платять», — почув у відповідь. Мене це здивувало. Це ж не питання грошей, а просто неповага до читачів. Не розумію такого підходу, тим паче, сьогодні фото можна зробити кращим  після зйомки на будь-якому телефоні. Або знімати  так, щоби не обробляти.

Часто бачу, що багато фотографів на події знімають одночасно і фото, і відео для новинних сайтів. З одного боку, це робить їх універсальними працівниками, з іншого, є варіант, що фото і відео будуть посередньої якості і нікого не «зачеплять».

Сучасне видання, як правило, це повний набір — соцмережі, друковане видання, сайт, YouTube-канал, може бути й телеканал. Тому, що б ви не знімали, треба робити це цікаво, оперативно, можливо, з підготовкою до теми і з багажем знань у душі.

Дар’я ТРАПЕЗНІКОВА, «День». Фото Михайла МАРКІВА
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments