Про стандарти та імпровізації

Чому передачі NEWSONE викликають полярні враження у телеглядачів? Як багато може собі дозволити імпровізацій ведучий і продюсер у прямому ефірі? Про інформаційні війни, баланс між креативністю та імпровізацією, а також про підводні камені роботи наживо: в телеефірі й на театральній сцені        — наша розмова.

— Сьогодні журналістські стандарти — це тема постійних дискусій і обговорення в Україні. Які професійні стандарти існують на вашому каналі?

— Завжди, висвітлюючи ту чи іншу тему, ми запрошуємо різних людей, інколи навіть полярних, аби ситуацію розкрити якомога ширше. Ми намагаємося дотримуватися балансу думок з тем, які висвітлюємо в ефірі. Хоча, можливо, не завжди це виходить, бо не всі учасники процесу готові давати коментарі або пояснювати свою позицію. Тоді ми використовуємо інші матеріали з відкритих джерел.

— Ваш телеканал постійно звинувачують у тому, що ви є «п’ятою інформаційною колоною» Кремля в Україні. Як думаєте, чому в людей складається така думка?

— Не канал, а звинувачують політичні сили, які мають можливість виступати на NEWSONE. Але у нас виступають різні політичні сили — праві, ліві: «Опозиційна платформа — За життя» і «Свобода» — з полярними точками зору, ми даємо можливість висловитися і «Національному корпусу», і «Батьківщині», і «Радикальній партії», й іншим. Всю палітру політичних думок можна почути на нашому каналі. Комусь це подобається, а комусь — ні. Наприклад, лунають тези, що потрібно купувати газ у Росії — це дешевше, або, що нам потрібен російськомовний контент — це лунає не серед ведучих і журналістів, а від гостей нашої студії. Ми даємо можливість гостям висловити свою думку у прямому ефірі, й це «а» — не заборонено жодним законом, і «б» — це є й інша думка, яку озвучують учасники передачі. Ми не були і не будемо «п’ятою інформаційною колоною» Кремля!

— А чому одних і тих же політичних експертів або політиків можна побачити на телеканалах NEWSONE, 112-й, Zik, зокрема у ваших ток-шоу. З чим це пов’язано?

— Можна сказати, що є «вузьке коло революціонерів»... Зараз викристалізувалася така кількість експертів і лідерів думок, яких полюбила аудиторія. Тому всі телеканали гоняться за рейтингами. І перелічені новинні, і загальнонаціональні мовники. Бо ми — телебачення і маємо бути першими. Саме тому часто запрошують того чи іншого, бо його люблять або не люблять глядачі, але однаково дивляться. Лише з цим пов’язано, що одні й ті ж обличчя можна побачити на екрані.

— Влітку зчинився великий скандал після анонсу спільного телемосту NEWSONE із російським державним телеканалом «Россия 1», де ви мали бути ведучим від України. Ви тоді написали, що «телеміст замислювався як журналістський проєкт без політики», але зрештою відмовилися від проведення телемосту. Якби сьогодні вам запропонували такий спільний проект, ви би погодилися?

— Ні, сьогодні я б не погодився. Побачивши реакцію суспільства, зрозумів, що зараз ми не готові до таких проєктів. Хоча мені не зовсім зрозуміло, чому була така реакція. Не секрет, що чимало експертів з України сьогодні їздять у Москву, беруть участь у телепрограмах або долучаються до ефірів і спілкуються з росіянами скайпом. Кожен політик чи експерт приймає особисте рішення, і якщо вони бачать у цьому доцільність...

— У чому для вас полягає різниця між пропагандистами і журналістами?

— Це різні професії. Журналісти і телеведучі повинні бути незаангажованими. У прямому ефірі не можна продавлювати свою точку зору (ти, безумовно, маєш її, ходиш на вибори, голосуєш за партію, рух, депутата, який для тебе ближчий за політичними поглядами, і віддаєш свій голос). Знаєте, сумно те, що понад 10 років державні мужі стравлюють журналістів із різними поглядами і з різних видань. Сьогодні журналісти повинні покусувати владу, щоб їй було некомфортно, але не критикувати заради критики, а заради того, аби влада реагувала (там я не допрацьовую, а там зробив помилку, а на це треба звернути увагу). В цьому я бачу одне із завдань журналістики. А у нас влада бачить, що якщо можна стравити представників ЗМІ, то їй спокійніше живеться. Нас поділили на правильних і неправильних, патріотичних і непатріотичних, на тих і інших... Нещодавно в Офісі Президента пролунала думка про те, що давайте введемо спеціальну акредитацію для журналістів. А хто буде визначати?

— Чи потрібно Україні Міністерство інформаційної політики, яке існувало в попередні роки? Як взагалі, на вашу думку, необхідно протистояти російській інформаційній війні?

— Протистояти росіянам на інформаційному просторі якісним українським «продуктом» на телебаченні, радіо, інтернет-ресурсах, у друкованих ЗМІ. Знаєте, почалися розмови, що потрібен російськомовний канал, щоб транслювати його на окуповані території. Можливо, і так, і в цьому справді є сенс. Але, може, мовні квоти слід переглянути, послабити для загальнонаціональних українських каналів? Бо неоднорідна у нас країна, і нині є споживачі, які б хотіти отримувати передачі російською мовою, зокрема ті, хто живе у Донецькій, Луганській, Харківській областях. Там російська мова переважає. Я вважаю, що квоти повинні бути поміркованими.

— Як багато свободи слова, а значить і відповідальності, ви можете дозволити собі як генеральний продюсер? Чи були у вас і власника дискусії на цю тему?

— Втручання в ефіри у власника каналу немає — Тарас Козак був на каналі разів три-чотири. Ми можемо зідзвонитися, поговорити про презентації, рейтинги... Наскільки я можу собі дозволити свободу слова в ефірі? Скільки завгодно! Тільки як її вимірювати? Де цей свободометр?

— Частина вашої біографії пов’язана з творчістю, зокрема з театром імпровізації і «пікантних комедій» «Чорний квадрат», який займає свою особливу нішу в афіші Києва. Як ви туди прийшли, і розкажіть про свої акторські університети?

— Моя співпраця з «Чорним квадратом» розпочалася у 2006 році. Двічі на рік у цьому театрі-студії засновник і художній керівник Анатолій Нейолов проводить іспити. Набирає студійців — 50       осіб. Через місяць частина відсіюється. Коли я вчився, то до кінця навчання з того набору залишився один. Під час занять нам пропонували зіграти етюди на різні теми. «Коником» театру є саме імпровізація — повна або часткова. Повна імпровізація — коли сценарію немає і всі на сцені імпровізують, а часткова — коли є кілька заготовок, але на майданчику народжується постановка на очах публіки. Наприклад, вистава «Мафія» — це напівімпровізація. Кожен із акторів готував щось по своїх персонажах, і якесь останнє слово залишалося, а все інше — наживо імпровізувалося. У нас немає класичних форм, музичних номерів, спеціально пошитих костюмів, гриму, великих декорацій. Найчастіше все дуже мінімальне: стіл, два-три стільці, ліжко... Після вистав «Чорного квадрату» чимало глядачів зізнаються, що раніше не любили театр, а після наших імпровізацій, які вони побачили на сцені, стали часто приходити саме сюди.

— А театральний досвід вам допомагає у тележурналістиці?

— В ефірі, безумовно, допомагає, бо натренований на реакцію публіки під час театральних постановок. Я можу поімпровізувати під час передачі, якщо це доречно і гості студії мене правильно зрозуміють.

— Верховна Рада 3 жовтня 2018 року прийняла постанову №9157 «Про схвалення пропозицій щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів/санкцій» проти NEWSONE та «112 Україна». Яким ви бачите майбутнє NEWSONE?

— Хоча влада змінилася, думали, що трохи відпустять, але ні               — зрушень не бачу. Зараз справа про анулювання ліцензії нашого каналу в суді. Коли буде засідання, ще невідомо. Не те, що я вірю у справедливий суд, а хочу вірити у справедливість. Можна знайти «блохи» будь-де. Якщо є певні правопорушення, які нібито побачила Нацрада, то їх мали бачити і правоохоронці та відреагувати не це і повідомити не телеканал, а конкретно людину, яка порушила закон. Жодного факту порушення з боку тих осіб, які були в ефірі, й жодних претензій щодо них немає... Тому сподіваюся, що справедливість все ж існує й суд, розібравшись із документами, винесе правильне рішення.

Зараз на нашому каналі працюють 419 людей, у нас дружній, творчий колектив, попри тиск ззовні. Показово, коли під вікна о 19.00 приходять мітингарі, а о 20.00 звертають свої плакати, гучномовці й колонки та організовано розходяться. Знаєте, суд може визнати нашу правоту, але може статися, як в анекдоті — «Ложки знайшлися, осад залишився»... Якщо суд програємо і ліцензію анулюють, то будемо шукати інші шляхи мовлення. У нас залишається YouTube, можливо, шукатимемо інші ліцензії на телемовлення. Ми не опускаємо руки!

ДОВІДКА «ДНЯ»

•  Василь Володимирович Голованов народився 1жовтня 1982 року в Таллінні, Естонія, в сім’ї військового моряка. До 2-го класу жив на Кольському півострові під Мурманськом. Потім із батьками переїхав до Києва, де живе донині. Закінчив Національну академію управління: магістр фінансів і бакалавр права.

•  З 2006 року — актор театру «Чорний квадрат», драматург. Грає у виставах «Лифчик on-line», «Развод в постельных тонах», «Любовь на разных этажах» та інших.

•  2013 — ведучий «Вечірнього шоу» на «Просто Раді. О».

•  З 2013 по 2017 рр. був бренд-войсом — озвучував анонси, заставки, промо-ролики та документальні фільми; ведучим «Вечірнього прайму», денного live-ефіру, а також проектів «Чиста політика» та «Воєнний щоденник» на телеканалі «112 Україна».

•  З квітня 2018 — генеральний продюсер телеканалу NEWSONE. Ведучий програми «Великий вечір» і політичних ток-шоу «Український формат» та «Протистояння» на телеканалі NEWSONE. Виконавчий продюсер телеканалу NEWSONE, 2017 рік.

•  Одружений, виховує двох доньок. Дружина — актриса театру «Чорний квадрат» Поліна Голованова.