Кожен народ пізнається за його богами та символами.
Лев Силенко, український мислитель, філософ, історик, письменник, номінант на Нобелівську премію

Про запит на нову якість

Ігор ЛОСЄВ: «ТБ підготувало «ґрунт» для нинішньої війни»
10 березня, 2015 - 17:04
Ігор ЛОСЄВ
Ігор ЛОСЄВ

Доцент кафедри культурології Києво-Могилянської академії, відомий публіцист, перший лауреат Премії імені Джеймса Мейса, багаторічний автор і друг «Дня» Ігор Васильович Лосєв сьогодні відзначає своє 60-річчя. Його аналітичні статті читають по всій Україні та за кордоном. Великого резонансу мала піднята Ігорем Васильовичем упродовж останній років на шпальтах «Дня» тема української ідентичності (у співавторстві з Сергієм Грабовським). Та наш читач знає його передовсім завдяки щотижневим аналітичним телеоглядам у «Прес-клубі». Публіцист уже написав сотні статей щодо тенденцій у медіа-галузі, маніпуляцій громадською думкою і нехтування історичними фактами на ТБ. Привітальний дзвінок ювіляру «День» використав як можливість поговорити про актуальні проблеми національного інформаційного простору під час війни.

Ігоре Васильовичу, як професійний телеоглядач «Дня», скажіть, чи помічаєте ви тенденцію позитивних змін на українському ТБ після Революції Гідності?

— На мою думку, українське телебачення принципово не змінилося. Є певні поверхові псевдонові риси, але глибинних тектонічних змін немає. До речі, українське ТБ в цьому сенсі є дуже точним аналогом чинної влади, яка також принципово не змінилася. Я вже про це писав у «Дні», що ми замість олігархічної диктатури Януковича сьогодні маємо олігархічну демократію Порошенка. На жаль, вітчизняне ТБ не демонструє розуміння необхідності принципових змін. Якщо і можна відзначити якісь позитивні «зрушення, наприклад появу нових проектів, то мова йде про кількісні, а не якісні характеристики. А запит на нову якість є.

Усі ці роки ми бачили на екранах персонажів типу Царьова, які активно «підігрівали» сепаратистські настрої, а зараз є прибічниками терористичних організацій. Чи понесе телебачення за це відповідальність?

 — Боюся, що за нинішньої влади їм це зійде з рук. Хоча в ідеалі телебачення, безумовно, мусить за це відповідати. Давайте говорити відверто — всі ці роки саме телевізор розпалював антиукраїнські та сепаратистські настрої, словом, підготовлював «ґрунт» для нинішньої війни. І це не повинно повторюватися. Деякі канали сьогодні відчувають, що вони мають дуже негативну репутацію, тому намагаються кинути кістку публіці. Наприклад, давати одну-дві програми на тиждень нормального проукраїнського патріотичного змісту. Але такі програми розчиняються у величезному контексті російських серіалів, які несуть зовсім інші цінності. Це таке намагання бути водночас і Богу свічкою, і чорту кочергою. Наприклад, той же канал ICTV дає один раз на тиждень справді пристойну патріотичну програму «Цивільна оборона». Але чи може одна ця програма звести нанівець десятки доволі огидних російських серіалів, які прославляють силові відомства сусідньої держави. І знову крутять серіал «Бригада».

Наскільки сьогодні доречно транслювати цю картину без відповідних коментарів експертів?

— М’яко кажучи, недоречно. Фактично подібні «мистецькі» серіали протягом багатьох років були інструкцією, якщо хочете, методичною рекомендацією антиправил для нашого вітчизняного бандитського товариства. Оспівування російського бандитизму справило враження на певні верстви нашого населення на сході, зокрема на Донбасі. Сьогодні ми бачимо на Луганщині та Донеччині, по суті, такі ж «механізми» роботи. Там діють такі самі «бригади», які передовсім спеціалізуються на захопленні чужої власності. Але крім того, вони також перейшли до політичного бандитизму — до знищення української державності та її прихильників.

Експерти не втомлюються наголошувати на важливості відновлення ефірного мовлення українського ТБ на окупованих територіях сходу та Криму. Чому цього й досі не зроблено?

— Наша чинна влада, а вона не така вже й нова, як здається, сьогодні не завжди проявляє дієздатність. Створили знамените Міністерство інформаційної політики, яке дотепники назвали Мінстець. І воно ще й досі не спромоглося навіть по лінії розмежування наших військ із супротивником на Донбасі встановити елементарні ретранслятори. А це — вкрай необхідно. Складається враження, що Україна в інформаційному плані геть нічого не робить. Не даремно голова луганської ОДА Геннадій Москаль на шпальтах «Дня» відверто сказав, що в нього для роботи з місцевим населенням немає ні телеканалу, ні радіостанції, ні газети. Навіть стіннівки немає. І тут постає питання: а де міністерство Стеця і чим воно займається? Насправді Юрій Стець — хороший чоловік. Багато років із задоволенням його слухаю, бо він розумний, патріотичний. Але це не відміняє того факту, що результатів роботи його відомства немає.

Ви викладаєте в Києво-Могилянській академії, багато спілкуєтеся зі студентами. Як відчуваєте, які сьогодні переважають настрої серед розумної молоді?

— Завжди дивлюся на цих молодих людей, які сидять переді мною в аудиторії, з відчуттям того, що це мої однодумці. Звісно, спілкуюся з молоддю, але великої позааудиторної комунікації в мене немає. Тому, не скажу, що я глибоко знаю настрої. Але точно знаю, що мої студенти в абсолютній більшості – люди природно патріотичні, абсолютно проукраїнські, й мені від того дуже приємно. Це такий собі клуб однодумців.

Вадим ЛУБЧАК, «День»

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

comments powered by HyperComments