Робот як кібернетичне альтер-его людини
Нові медіа уже давно вийшли за межі телебачення, радіо чи преси. Тепер засобами комунікації можуть стати не тільки візуальні знаки, а й фізичні імпульси людського тіла. Про зв’язок інтерактивного мистецтва та інформатики розповідав Кріс Вейгль, засновник і куратор відомого міжнародного фестивалю, присвяченого робоскульптурі «Робоекзотика», в рамках відкритого лекторію Нової художньої школи.
«У дванадцятирічному віці я отримав у подарунок на Різдвяні свята комп’ютер Commodore 64 (домашній ПК з оперативною пам’яттю 64 Кб, популярний у 1980-х), — пригадує Кріс Вейгль. — З того часу я зацікавився програмуванням. Закінчив Віденський технічний університет на відділені програмного забезпечення та інформаційної техніки. У середині 90-х зацікавилися електричними сигналами людського тіла, зокрема тим, як їх можна використовувати в арт-проектах. Так народилася асоціація митців і програмістів Shifz. Я з друзями проводив експерименти з людською свідомістю, комбінуючи різні засоби масової інформації і музику. Зокрема, ми використовували електрокардіограми, електроенцефалографію і загалом електричні обстеження різних систем організму, які можна підсилити і використовувати у мистецьких проектах. Перший наш проект — інтерпретація мозкових хвиль у звучання, що подібне до шуму моря».
Часто також арт-проекти мають на меті привернути увагу громадськості до якоїсь суспільної проблеми. На лекції пан Вейгль наводить приклад роботи Ніколаса Роя з групи «Надійних роботів» Массачусетського технологічного інституту, яка присвячена захисту приватного життя в інтернет-просторі, зокрема збереженню електронного листування інтернет-провайдерами. Ніколас Рой виставив у вікні першого поверху роботу за невеличкою фіранкою. За допомогою камер відстеження руху прилади фіксували переміщення перехожих, та у відповідному напрямку рухалася і фіранка.
Окрім мистецької складової, Кріс Вейгль відзначає соціальну значимість таких досліджень. Наприклад, ці новітні проекти можуть допомогти особам, які не здатні рухатися, зчитуючи невеликі порухи очей або м’язів і трансформуючи їх через комп’ютер у потрібну інформацію. Таким чином, люди з особливими потребами зможуть комунікувати без слів. Інша цінність нових технологій для громадськості представлена у сфері виховання. Кріс Вейгль розповів про досить неординарний пристрій — пульт, який може вимикати будь-який телевізор. Такі прилади використовують батьки дітей, що забагато часу присвячують телебаченню.
На думку Кріса Вейгля, нам було б набагато легше комунікувати, якби спеціальні роботи сприймали наш настрій через голос і міміку або через електронні хвилі мозку. Уже зараз ми маємо покоління так званих розумних телефонів — смартфонів. Соціальна мережа «Фейсбук» запитує, «що у нас — на думці». Тож зміна стандартів спілкування — це лише питання часу. Інша справа, наскільки таке спілкування можна буде назвати людським.
