Мова - це спосіб народження думок: коли “нема мови”, людині просто-напросто “нема чим думати”.
Оксана Забужко, українська письменниця, поетеса, філософиня

Російські марення

про релігійну війну в Україні
11 січня, 2018 - 19:43
МАЛЮНОК ВІКТОРА БОГОРАДА

Поки головні генератори ненависті відпочивають і набираються сил перед бойовим 18-м роком, інформаційний фронт прикриває програма «60 хвилин» та її ведучі Ольга Скабеєва і Євгеній Попов, яка виходить в ефір двічі на добу.

Два випуски — це не випадкове число. Саме стільки наразі головних ворогів у Росії. Їхні імена — США та Україна. Тому один випуск «60 хвилин» присвячується США, а другий — Україні. Щоб жоден ворог не залишився безкарним. Про ворогів Росії із задоволенням розповіли в одній із програм «60 хвилин» від 10.01.18, коли представили результати грудневого опитування «Левада-центру», соціологи якого прямо так і запитували у росіян: «Кого ви назвали б ворогом Росії?».

У результаті вороги Росії були встановлені. Ось вони: для 68% росіян — це США, для 29% — Україна, для 14% — Європа, для 10% — колишні республіки СРСР (Прибалтика, Грузія), для 8% — колишні соціалістичні країни (Польща, Чехія, Угорщина). Характерно, що ісламістів, ісламських фундаменталістів, «ІДІЛ» вважають ворогами лише 5% росіян, НАТО — ворог лише для 6%, а терористи — для 3%.

Тут треба пояснити, чому з облич Ольги Скабеєвої та Євгенія Попова не сходила посмішка, коли вони представляли дані цього опитування про ворогів Росії. Це була посмішка людей, які добре виконали важливу роботу і з гордістю представили її результати громадськості і замовнику. «Втомлені, але задоволені» — так зазвичай говорять про людей у такій ситуації. Річ у тім, що взаємини між опитною соціологією і телевізором у Росії складаються як із поштовим дуплом, яке Пушкін описав у «Дубровському». У ролі дупла — голови росіян, у які телевізор закладає вміст, а «Левада-центр» старанно цей вміст виймає і пред’являє тим самим росіянам, пояснюючи їм, що це їхня власна думка, яка в «дуплі» сама зародилася.

Темою програми «60 хвилин» від 10.01.18 став конфлікт між двома православними церквами в Україні: Українською православною церквою Московського патріархату й Українською православною церквою Київського патріархату. Напевно, важко знайти кращий приклад для того, щоб показати злочинну суть російського телебачення, ніж ось ця брехлива маніпуляція, яку влаштували Скабеєва з Поповим у своїй програмі від 10.01.18. Вони показали кадри, в яких представники радикальної організації С14 блокують вхід до Києво-Печерської лаври і вимагають, щоб ця православна святиня стала українською і туди були допущені представники всіх православних церков.

«Експерти» в студії Скабеєвої і Попова одразу ж впали в керовану істерику і почали демонструвати публіці ображені релігійні відчуття й ущемлені православні достоїнства. Депутат Журавльов пояснив, що дії радикалів із С14 — це відповідь на зростання авторитету РПЦ в Україні. Український політолог Володимир Корнілов, який мешкає у Євросоюзі, розповів, що головний організатор і розпалювач ненависті до РПЦ — це українська служба «Радіо Свобода».

Яскравіше за інших виступив голова міжнародної дирекції ВГТРК Петро Федоров. Він пояснив, що триває розпалювання релігійної війни. А це, знає Петро Федоров, найстрашніша з усіх можливих війн.

Як це завжди буває на російських шоу ненависті, публіці має бути пред’явлений живий ворог. Для цієї мети до студії зазвичай запрошується який-небудь карикатурний американець, українець або ліберал. Цього разу на роль ворога було запрошено українського політолога Максима Ялі, який, на відміну від В’ячеслава Ковтуна, що став зіркою російського телевізора, карикатурою не є, але просто явно не готовий вести полеміку в умовах жорсткого тролінгу з досвідченими майстрами брехні і провокацій.

Максим Ялі спробував розповісти російським телеглядачам про причини загострення конфлікту довкола «московського православ’я» в Україні. Про те, як священик УПЦ МП в Запоріжжі Євген Молчанов відмовився відспівувати дворічного малюка, загиблого 31.12.17 в результаті трагічної випадковості, — на нього впав самовбивця, який викинулася з вікна багатоповерхівки. Всі інші православні священики Запоріжжя, які належать до церкви, керівником якої є Гундяєв, також відмовили батькам трагічно загиблого малюка у відспівуванні. Їх підтримав Архієпископ Запорізький і Мелітопольський Лука, який також підпорядковується Московській патріархії. Причина того, що місцеві запорізькі попи, орієнтовані на Москву, відмовили малюку у відспівуванні, в тому, що цей малюк, виявляється, був неправильно хрещений. Злочин загиблого малюка — в тому, що його хрестили в Українській православній церкві Київського патріархату. Таке, звісно, не прощається.

Українці відповіли на це акцією «принеси ляльку», в ході якої до стін православних храмів «московської орієнтації» почали нести ляльки, що зображують дітей. У студії «60 хвилин» це викликало чомусь особливе обурення. Українського політолога Максима Ялі досить уміло перебили, обсміяли, затролили, і в результаті телеглядачі так і не зрозуміли, в чому там суть проблеми.

А проблема дійсно є, хоча, звичайно, ніякої «релігійної війни» в Україні немає і бути не може. Просто триває процес поступового звільнення від ще одного інструмента впливу путінської Росії на Україну, відрізання ще одного імперського щупальця, якими путінська Росія обплутала Україну. РПЦ — можливо, найживучіше із цих щупалець. Те, що УПЦ МП у своєму нинішньому вигляді є інструментом і провідником імперської політики Кремля в Україні, можна зрозуміти з висловів низки провідних представників цієї церкви. Намісник Києво-Печерської лаври Павло, який вийшов до «блокувальників» 8.01.18, повідомив їм, що Крим ніколи не був українським. Раніше цей священнослужитель відзначився різкими антимайданними висловлюваннями, зокрема звинуваченнями на адресу студентів, що вони виходили на Майдан за гроші держдепу.

В Україні у сфері релігії триває доволі повільний процес, який навіть близько не схожий на релігійну війну, як би її не хотілося розпалити мешканцям російського телевізора. Є явна невідповідність структури релігійної ідентичності громадян України з одного боку і співвідношення об’єктів власності, що належить різним православним церквам. УПЦ МП (Московський патріархат) має сьогодні понад 11 тисяч приходів, УПЦ КП (Київський патріархат) — понад 4 тисячі. Водночас опитування соціологічного центру Разумкова показало, що 39% православних України ідентифікують себе з УПЦ КП (Київським патріархатом), 25% заявляють, що вони «просто православні», з УПЦ МП (Московським патріархатом) ідентифікують себе 23%. Причому частка тих громадян України, які орієнтуються на «московське православ’я», постійно зменшується. Спроби адміністративно вирішити цю проблему будуть помилкою. Робити з попів, орієнтованих на Москву, мучеників за віру — це велика дурість. Час у цій ситуації працює на Україну. Вплив РПЦ в Україні неминуче слабшатиме. Можливо, в процесі цієї конкуренції церков частина прихожан узагалі відійде від церкви, перейде в розряд «віруючих у глибині душі», що в цілому є проявом процесу секуляризації, характерного для багатьох європейських країн. У будь-якому разі релігійну війну в Україні розпалити не вдасться. Хоч як би не старався російський телевізор.

Ігор ЯКОВЕНКО, спеціально для «Дня», Москва
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments