«Рибкагейт»

Головною медійною персоною в лютому 2018 року в Росії стала Анастасія Іванівна Вашукевич, творчий псевдонім «Настя Рыбка». Вона розповіла про свій зв’язок із мільярдером Олегом Дерипаскою та віце-прем’єром РФ Сергієм Приходьком у своїй книзі «О соблазнении миллиардера», на основі  якої і на основі відомостей з її Instagram Олексій Навальний опублікував розслідування, в якому звинуватив Приходько в корупції. Є фото, аудіозаписи, аналіз маршруту яхти, на якій, за твердженням Анастасії Вашукевич, Дерипаска і Приходько проводили час в її компанії біля берегів Норвегії 2016 року.

Кремль в особі Дмитра Пєскова повідомив, що «не міг би і не хотів би» коментувати цю інформацію. Приходько відреагував ухильно: «За великим рахунком на таке треба було б відповісти по-чоловічому, але залишимося в рамках правового поля». З цього коментаря незрозуміло практично нічого. По-перше, незрозуміло, чи є правдою те, що написала Вашукевич у своїй книзі і потім розповів в своєму розслідуванні Навальний. По-друге, незрозуміло, кому саме віце-прем’єр Росії хотів би «відповісти по-чоловічому». А по-третє, що в розумінні Сергія Едуардовича означає ось це «по-чоловічому», особливо якщо врахувати, що відомості в книзі і в розслідуванні, найімовірніше, достовірні.

На відміну від Приходька, який лише висловив побажання «вчинити по-чоловічому», але так і не вчинив, мільярдер Олег Дерипаска здійснив справжній чоловічий вчинок. До того зробив це негайно. Одразу після виходу розслідування Дерипаска подав клопотання до Усть-Лабинського районного суду Краснодарського краю з вимогою провести судовий розгляд щодо позову до Анастасії Вашукевич та Олександра Кириллова (письменник, наставник Вашукевич, який називає себе «тренером із спокушання») про захист приватного життя. Суд на вимогу Дерипаски має відбуватися в закритому режимі. Характерно, що Дерипаска подав позов не до Навального, який надав розвагам олігарха і чиновникам глобальної популярності, а до жінки, з якою проводив час, що, поза сумнівом, свідчить про його мужність.

Наступний, хто здійснив справжній чоловічий вчинок, був Олександр Жаров, голова «Роскомнадзора», на вимогу якого фото і відео з розслідування Навального, що базуються на візуальних матеріалах з Instagram та книжки Вашукевич, було видалено і заборонено для публікації та поширення. На цей чоловічий вчинок Анастасія Іванівна відповіла асиметрично: провела голосування серед своїх підписників, і оскільки більшість із них проголосувала за те, аби не видаляти матеріали, вирішила залишити вимоги «Роскомнадзора» і пана Жарова без уваги.

У всій цій історії є багато аспектів, з яких зупинюся лише на трьох: цензурному, корупційному та гендерному.

Голова «Роскомнадзора» Олександр Жаров створив унікальну в історії Росії систему цензури. І річ навіть не в тім, що він створив систему цензури всупереч Конституції РФ, яка цензуру забороняє, — хто сьогодні в Росії звертає увагу на Конституцію? Олександр Жаров — верховний «цензор за викликом». Він умить заборонив візуальні матеріали з життя Дерипаски і Приходька і водночас дозволив телеканалові НТВ показати у прайм-тайм фільм «Касьянів день», в якому інтимне життя екс-прем’єра Росії показане в подробицях, більш характерних для порносайтів. Минуло майже два роки, і ви знаєте, ніхто це підле відео видаляти наміру не має. Таких прикладів, коли головний «цензор за викликом» Олександр Жаров благодушно спостерігає за вторгненням у приватне життя опозиціонерів, можна навести силу-силенну. Цензура і саме поняття приватного життя за Жаровим набули надзвичайно пластичного характеру. У міру наближення людини до полюса влади розміри її приватного життя, честі й гідності збільшуються, досягаючи циклопічних  розмірів. Щодо опозиціонерів, то у них жодного приватного життя бути не може, так само, як і честі та гідності. Тому про них можна писати все, що завгодно, як завгодно підглядати і підслухувати, і «Роскомнадзор» на чолі з Жаровим на це схвально киватиме.

У зв’язку з корупційним аспектом цієї «рибної історії» я пригадав, як кілька років тому, під час своєї роботи в Празі, я запросив свого друга — чеського дипломата пообідати і обмовився, що компанію нам може скласти американський підприємець. Жодного лобізму там не було, просто дві особи призначили зустріч на один ф той самий час, і я з наївності вирішив обидві зустрічі поєднати. Враження було таке, ніби я запропонував йому вчинити теракт щодо всього керівництва Чеської Республіки, після чого зайнятися груповим сексом із небіжчиками до прибуття поліції. Обличчя мого чеського друга, зазвичай привітного й дотепного веселуна і життєлюба, посуворішало, і він, ретельно добираючи слова, аби не образити, пояснив мені, що така зустріч з іноземним підприємцем поза офіційним протоколом немислима для чеського дипломата.

Випадків, коли політики на Заході втрачають посади у зв’язку з оприлюдненням їхніх неформальних контактів зі бізнесменами, можна навести багато. Комісар ЄС із торгівлі одного разу теж завітав на яхту Дерипаски і втратив свою посаду, хоча ніяких дівчат поруч із ним помічено не було. Дружба з німецьким бізнесменом Геркенсом коштувала президентові ФРН Вульфу відставки у зв’язку зі скандалом, що розгорівся. На підставі повного списку таких прикладів можна видати багатотомну енциклопедію боротьби з корупцією та конфліктами інтересів. У Росії такі речі вважають нормальними не лише самі чиновники й олігархи, а й професійні правозахисники та борці з корупцією. Член президентської ради з прав людини, голова «Національного антикорупційного комітету» Кирило Кабанов заявив, коментуючи розслідування Навального: «Дружба між Дерипаскою і Приходьком та їхній можливий спільний відпочинок — не правопорушення». Про те, що для вищих посадовців країни мають існувати якісь професійно-етичні норми, борцеві з корупцією і президентському правозахисникові Кабанову, певно, нічого не відомо.

Одним із найточніших індикаторів місця країни на шкалі прогресу й розвитку цивілізації є ставлення до жінок. «Жінка — вона теж людина!» — від цього гасла, яке червоноармієць Сухов із фільму «Біле сонце пустелі» повісив для просвітництва «жінок Сходу», відходить два вектори. Один, той, що набирає сили на Заході, веде в світ, де відмінності в статевих ознаках не зумовлюють жодної відмінності в статусі і місці людини в суспільстві. Інший вектор, який переважає нині  і в Росії, — ставлення до жінки як до м’яса. Найогиднішою для мене у всіх цих історіях з «Рибкою» була реакція тих, кого заведено вважати «демократичною громадськістю» і «опозицією». Один з найталановитіших журналістів, автор численних блискучих статей, пише у своєму блозі про олігархів: «З таким баблом ти можеш домогтися найрозумніших, найкрасивіших, найприголомшливіших жінок...». Після чого починає смачно обговорювати достоїнства і висміювати недоліки жіночого м’ясного товару, який дурні олігархи купують «за двісті баксів», у той час коли «нуль додай», і до їхніх послуг ті ж таки «найрозумніші», «найкрасивіші» і «найприголомшливші». Тобто один з найталановитіших публіцистів, які пишуть сьогодні російською мовою, живе в світі, в якому геть усі жінки — товар, і вся справа лише в «нулях» у ціннику. Перелік таких публікацій у зв’язку з «Рибкагейтом» можна навести безліч, зупинюся ще на одній. У своїй передачі на «Эхо Москвы» полум’яний публіцист присвятив багато часу детальному обговоренню професійних рис, а також етичних і розумових чеснот Анастасії Вашукевич, оцінивши їх як украй низькі. Тобто з цьому плані думка полум’яної публіцистки повністю збіглася з думкою згаданого  вище блискучого публіциста. Коли я слухав, як полум’яний публіцист пристрасно викриває Анастасію Вашукевич у непрофесіоналізмі щодо надання секс-послуг і витончено глумиться над тим, як вона безглуздо вибудовує стосунки з олігархами, мене не полишала думка про те, що полум’яний публіцист просто заздрить тій славі і популярності, яка раптом спіткала дівчину з Бобруйська.

Від великої кількості негожого приватного життя російських олігархів і чиновників у медіапросторі Росії інколи трохи нудить, проте ми маємо бути вдячними Анастасії Вашукевич за те, що вона внесла додаткову ясність у портрет російської влади і бізнесу. А вже які в неї там розум, зовнішність та інші принади, це взагалі-то нікого не стосується, оскільки вона не олігарх і не чиновник.