Синдром набутого тактодефіциту

Україна — клондайк контрастів. Рендж Ровери та «богдани», кітч та елегантність, інтелектуальність і поверховість хвацько змішалися в химерному суспільному коктейлі. Те, як одягнені люди на вулицях, — своєрідний цивілізаційний маркер соціуму. Тут працюють одразу кілька факторів: економічний, культурний, історичний. Наріжний — історичний. Довготривалий ментальний «вантаж» СРСР вплинув на спосіб мислення та естетику одягу сучасних українців. «Залізна завіса» зробила свою мовчазну справу — тенденції прогресивної частини світу до України прибувають «вечірнім потягом». Котрий, до слова, щоразу норовить запізнитися (йдеться про асортимент вітчизняних магазинів одягу). Безумовно, Інтернет стирає кордони, але на стилі людей на вулицях це відображається вкрай повільно. Натомість тотальна таблоїдизація вітчизняних ЗМІ створила культ голлівудської естетики, яка в європейському світі років із шість тому вже заспівала лебединої пісні.

Культурний фактор у вітчизняних умовах «показує» себе в тяжінні до стилю бароко. Розкіш, пишність форм, помпезність, золоті прикраси, вишукані тканини, вибагливі мережива. У переважній більшості українські дівчата люблять гарно вбиратися. Роблять це вони зазвичай із пристрастю та азартом. Щоправда, на вулицях часто можна зустріти «жінок-занадто»: провокативне декольте, відверте міні, вечірній «ранковий» макіяж, штучні вії/нігті/волосся, хутра тощо. Ставка на агресивну сексуальність. Звісно, це доволі умовна зарисовка, оскільки кількість достойних винятків щоразу збільшується. Глобалізація світу дається взнаки.

Такий детальний вступ вкрай необхідний для того, щоб розуміти, яку складну та почесну місію взяла на себе команда програми «Моду народу!», котра виходить із 16 липня цього року на каналі ТЕТ. Ведучі телепроекту борються з несмаком і вульгарністю українок. Визначальною особливістю є той факт, що цільова аудиторія програми — молоді дівчата, переважно віком від 16 до 23 років.

Отже, перевтілити гусінь у метелика беруться ведучий модний експерт Данило Грачов (філолог за освітою) та чотири стилістки: Валя Грищенко (мерчандайзер Prada в Україні), Яна Алтухова (стиліст, блогер), Тетяна Богдан (модель, стиліст) та Стася Монастирська (стиліст). Прикметно, що профільних освітніх закладів у галузі моди в Україні не існує, тому фешн-індустрію творять представники дотичних професій і аматори, котрі займаються самоосвітою. Кілька винятків — учні лондонської Мекки моди, коледжу Central Saint Martins.

Програма складається із шести частин: знайомство з героїнею, презентація гардероба учасниці та його подальша нібито ефектна інквізиція; vox populi (дівчина стоїть у скляній вітрині крамниці, а ведучий бере коментарі в перехожих щодо зовнішнього вигляду героїні); шопінг зі стилістом в одному зі столичних торгових центрів; розмова з психологом; зміна образу за участю візажиста й перукаря; фінальний вихід учасниці й перегляд фотосесії дівчини в новому іміджі.

Протягом 45 хвилин, а саме стільки триває програма, ведучий коментує вбрання учасниці, її фрази та з’ясовує, якого способу життя дотримується героїня.

Загалом стилісти підбирають дівчатам сучасні образи динамічної мешканки мегаполісу. Стримані, елегантні, жіночні, з підкресленим акцентом на натуральність. У фіналі програми учасниці справді перевтілюються у вишуканих леді. Проте є кілька неоднозначних нюансів.

Найкраще дивитися «Моду народу!» із вимкненим звуком. Позаяк складається враження, що команда працює на те, щоб досягти протилежного ефекту: підсилити негативний образ учасниці замість створення позитивного. По-перше, учасниць добирають за доволі специфічним принципом: окрім невміння стильно вбиратися, в комплекті мають бути душевні травми, непорозуміння в родині, проблеми із соціалізацією. Але, будьмо відвертими, невже всі ті, хто вдягається із несмаком, мають подібні проблеми? Наявність естетичного смаку, інтелекту, вільного часу та фінансових ресурсів — формуючі фактори ідеального стилю. І копирсатися в переживаннях героїні, записувати на камеру її сльози, озвучувати на всю країну внутрішні проблеми — чи це настільки необхідно? Красива картинка в кадрі дає більше рейтингів, аніж недоречні драми. Для них і вигадано багатосерійні серіали.

У вельми специфічний спосіб розкрито тему жіночої привабливості. Щоразу, коли ведучий бере коментар у прохожих щодо зовнішнього вигляду учасниці, він ніби ненароком запитує в чоловіків: «А у вас міг би бути секс із цією дівчиною?» Ефект підсилює компетентний психолог, котра в одній із недавніх передач під час розмови з 23-річною інтерном-кардіологом з’ясувала, що дівчина досі цнотлива. Душевний лікар неабияк здивувалась і... з натхненням почала допитуватися, чи мастурбує героїня, бо не мати сексу в 23 роки — це протиприродно. Ці кадри при монтажі програми не вирізали, й вони, відповідно, пішли в ефір. Причому, переглянувши п’ятнадцять випусків, подібну тенденцію я побачила в кожному другому(!) випуску. Цільова аудиторія, як було зазначено вище, — молоді дівчата. Програма виходить у прайм-таймі — о 19.00 з понеділка по четвер. Можна припустити, що в цей час перед екраном дошкільнята та діти від молодшого до середнього шкільного віку. Мовляв, нехай звикають до правильної рольової моделі?!

Ще один традиційний для «Моду народу!» конфлікт — «столична штучка — провінційна простачка». Ведучий Грачов (використовуючи стаханівський ентузіазм) та чотири стилістки із насолодою й неабияким сарказмом кпинять учасниць із інших міст, і особливо — містечок. Єдина толерантна серед стилістів Яна Алтухова — їй вдається, жартуючи, не переступати етичної межі. Не викликає здивування й те, що ведучий та інші «феї»-стилісти самі «не зовсім» кияни: Данило Грачов родом із Донецька, Стася Монастирська — із Севастополя, і лише Валя Грищенко — з Києва. Синдром набутого тактодефіциту...

Далеко не всі глядачі в захваті від подібного підходу. Наприклад, користувач akiro4ka пише на сторінці програми в соцмережах: «Я дуже поважаю Данила. Безумовно, професіонал своєї справи, але жарти інколи ну дуже вже грубі. Не варто дивитися на людей згори вниз. Це дуже відштовхує».

Модний лікнеп у сучасних умовах, а тим паче на ТБ — справді актуальна тема. Утім, від перегляду виникає запитання — чи в такий спосіб?