Наука – це корінь і насіння, і основа всякої користі як батьківщини, так і церкви
Феофан Прокопович, український богослов, письменник, поет, математик, філософ

СЛОВО – як зброя масового ураження

Американська журналістка, автор книжки «ГУЛАГ: павутина великого терору», Енн ЕППЛБАУМ розповіла, як боротися з російською дезінформацією
23 жовтня, 2015 - 12:50

Зараз у світі публікують багато матеріалів про інформаційну війну, яку розпочала Росія проти України. Але дуже мало можна знайти у ЗМІ інформації чи рекомендацій про те, як боротися з російською пропагандою. І це попри те, що у нас створено Міністерство інформаційної політики, яке мало б сформулювати стратегію і запропонувати  конкретні інструменти протидії пропаганді.

А ця проблема для нашої держави є надзвичайно актуальною. Про це зокрема наголосив посол США Джеффрі Пайєтт позавчора під час дискусії «Журналістика в умовах інформаційної війни: виклики для професії», яка відбулась в Американському домі. «Якщо подивитися на два роки трансформації України, то одним із найважливіших аспектів є інформаційна війна — обраний Кремлем спосіб перетворення інформації на зброю, як частини його стратегії заперечити Україні вибір свого майбутнього. А тому мета українського народу — зробити Україну успішною сучасною демократичною країною не може бути досягнута, якщо уряд, зокрема не буде ефективним у протистоянні пропаганді Кремля», — сказав дипломат.

Натомість американська журналістка, автор книжки «ГУЛАГ: павутина великого терору», Енн ЕППЛБАУМ поділилась своїми міркуваннями, як можна знайти антидот пропаганді. «У рамках проекту «За межами пропаганди», — розповіла вона, — ми за останні декілька років намагалися зрозуміти природу сучасної пропаганди, нам не подобається це слово, і ми надаємо перевагу дезінформації».

За її словами, існує дві цілі дезінформації. «По-перше, підірвати віру людей у медіа загалом. Коли вони дивляться телебачення, чи читають газету, то не вірять нічому. Найяскравішим прикладом цього є реакція Росії, яка після катастрофи малайзійського літака минулого року, не заявила: ми цього не робили, а представила 15 різних неймовірних теорій, як це було зроблено. Мета пропаганди полягала в тому, щоб поховати навіть ідею, що може бути реальне пояснення того, хто відповідальний за цю катастрофу. По-друге, створити моральну рівноцінність, що немає моральної відмінності між Росією і Заходом. І я бачила, як це робилось багато разів цинічним способом: можливо Путін — корупціонер, але ви на Заході теж корупціонери, тому немає відмінності між Росією», — пояснила пані Епплбаум.

Вона звернула увагу на такий феномен, як використання фейкових (неправдивих) новин. У світі Інтернету розвиток медіа-технологій означає, що зараз набагато легше створити фейкову фотографію та новину, фейкових експертів, фейкові веб-сайти та мозкові центри, фальшиві джерела інформації.

«І ми намагаємось придумати, — продовжила журналістка, — які інститути можуть з цим боротися, і якою має бути правильна відповідь з боку урядів. Очевидно, що це має робити держава. У старі часи була радіостанції «Вільна Європа», «Свобода», за допомогою яких ми протистояли пропаганді. І це здається зараз недостатнім та неефективним у порівнянні з минулим. Тому нам потрібні численні рішення, деякі з яких можуть бути від громадянського суспільства, інші — від телевізійних продюсерів, і можливо правильний шлях це — створення і спонсорування таких організацій як Stopfake.

Ми також пропонуємо ідею видати щось на зразок невеликої книжки-довідника з дезінформації. І нині ми думаємо, що треба створити надійний веб-сайт, де ви можете перевірити повідомлення, які вам здаються підозрілими. І існують організації Stopfake, Bellingcat, які перевіряють повідомлення в режимі онлайн».

І ще однією складовою, на її думку, може стати громадянська освіта, яка стосується не лише дітей, а й дорослих. Інтернет — величезна арена для фейків та дезінформації будь-якого гатунку, починаючи від комерційної дезінформації, а також політичних міркувань. Треба вчити дітей розбиратися, які новини справжні, які фейкові, хоча виглядають, як справжні.

«Також важливою є медіа-писемність, людей треба вчити умінню читати ЗМІ. При чому це треба робити в школах, університетах, профспілках, різних організаціях, щоб допомогти людям краще читати газети, розрізняти різні історії і принаймні порівнювати одну версію новин з іншою. І це в майбутньому має стати важливою частиною освіти дітей. Бо якщо ми вчимо людей, як використовувати банки, що таке фондова біржа, як обрати пенсійний план, як фінансово жити у сучасному світі, то їх треба вчити, як оцінювати інформацію», — наголосила пані Епплбаум.

Микола СІРУК, «День», фото Руслана КАНЮКИ, «День»
Газета: 
Рубрика: