«Сподіваюся, що ми більше не отримаємо політику за зачиненими дверима»

Уже десять років відома українська світська журналістка Катерина Осадча з’являється на наших телеекранах. Усе починалося з «Жіночих штучок» на «Тонісі», а перетворилося у «Світське життя з Катериною Осадчею» на «1+1». На початку травня програма відзначила свій дев’ятий день народження. Як каже сама журналістка, ця передача на початку не тільки демонструвала зріз світського життя в Україні, а й допомагала його формувати, показуючи, як живуть та відпочивають зірки за кордоном. У деяких людей «Світське життя з Катериною Осадчею» асоціюється з балами й карнавалами, приголомшливими вечірками й приватними святами, кінофестивалями і тижнями моди, ралі, рейдами і кінними перегонами... Але за лаштунками гламурного життя ведуча завжди виводить на відверту розмову багатих і знаменитих, зокрема політиків, вивідує їхні таємниці, ставлячи прямі запитання. Сьогодні  Катя ОСАДЧА не ставить запитання, а відповідає на них.

— На початку травня програмі «Світське життя» виповнилося дев’ять років. Як ви самі зауважили у «Фейсбуці», останнім часом стали більше приділяти уваги політиці та «зміні еліт». Чи породив цю зміну еліт Майдан?

— Ще з самого початку Майдану ми могли спостерігати появу нових облич. Те, що нові люди прийшли в активне соціальне життя країни — ті ж самі сотники Майдану — власне це і можна назвати зміною. Донецькі поїхали до Москви. Нині ми бачимо, що до влади приходять люди з іншим, як ми сподіваємося, настроєм, з абсолютно європейським способом мислення. Це засвідчують і результати виборів.

— Але ж деякі з політиків, які нині приходять до влади, починали ще у 90-х...

— Звичайно, не відбулося повної люстрації, хоч Віталій Кличко і заявив, що все, що вимагав Майдан, виконано. Нині ми бачимо в політиці 80% людей, які прийшли дійсно в 90-х. Можна тільки сподіватися, що за роки, коли ці люди не займали керуючі посади, але все ж таки були присутні в політиці, — вони переосмислили свою роль. Всі ми сподіваємося, що політики, які зараз прийшли до влади, ніколи не забудуть, яким чином далася ця нелегка перемога.

— Програма «Світське життя» більше уваги приділятиме політикам?

— За всі ці дев’ять років ми були соціально активною програмою. Не можна нам закидати те, що програма була аполітичною, а після революції стала політичною. Ми стартували фактично після помаранчевої революції, і увесь цей час — від Майдану до Майдану — приділяли увагу людям з політики. Ми не спілкуємося з ними відверто про політику, але ми говоримо про їхній статус, яким чином і які гроші вони заробили, де і як їх витрачають. Саме через це бачимо повний портрет людини. Всі ці дев’ять років ми показували глядачам портрети тих, кого вони обирають. Сьогодні люди навчилися аналізувати. Якщо народний депутат витрачає всю свою зарплату на одну сумку чи костюм, то це означає, що це не останні його гроші. Відтак — де він взяв інші кошти? Ми намагалися довести, що ті, кого люди обирають, інколи виявляються не тими, на кого вони розраховують. Ми завжди ставили конкретні запитання й на них були... різні відповіді.

— Як змінився їхній норов за ці дев’ять років?

— Одразу після помаранчевого майдану ми бачили культурне піднесення — приділялася увага виставкам, кінофестивалям, проходили світські заходи, відбувалися прийоми послів... Все це відбулося з приходом до влади Віктора Ющенка. Власне, програма «Світське життя» і з’явилася, тому що почало формуватися це світське життя в Україні. Потім, з приходом до влади Януковича, відбувся деякий спад. Взагалі менше уваги приділялося культурі. Звичайно, нарікати не можна, з’явився, приміром, Одеський міжнародний кінофестиваль. Але факт у тому, що колишня влада була абсолютно закритою. Журналістів не акредитовували на заходи — тільки перевірених. Політики могли відмовитися від інтерв’ю. Все через те, що вони були абсолютно впевнені у своїй безкарності. Коли я запитала у Бориса Колеснікова, як він витрачає щороку 10 млн $ на свій власний хокейний клуб, він відповів, будучи на той час у статусі віце-прем’єра, що раніше мав великий бізнес і всі ці гроші заробив. На моє уточнення, що гроші все ж таки закінчуються, була відповідь: «Отже, заробив добре». Ось ця впевненість у безкарності і відрізняє їх від тих політиків, які прийшли сьогодні. Наш другий Майдан дав неймовірний кредит довіри новій владі, і я сподіваюся, що ми більше не отримаємо політику за зачиненими дверима. Люди потребують прозорості, відкритості й мають на це право.

— Минулого тижня ви заявили, що в своїй програмі принципово не висвітлюватимете російські світські заходи. Це ваша позиція через агресію Росії, чи просто в української аудиторії зникло зацікавлення російською тусовкою?

— Це загальний настрій нашого глядача. Звичайно, це випливає з військової агресії Росії. Те, що відбулося у Криму і що нині відбувається на сході, де простежується, хоч ми й не можемо сказати напевне, російський слід, лякає. Відтак, недоречно, не на часі, і нашим глядачам нецікаво сьогодні спостерігати за світським життям російських культурних діячів, тим паче тих, що пишуть якісь листи Путіну на підтримку війни.

— Чим, за вашими спостереженнями, відрізняється російська світська тусовка від української?

— У Росії на світське життя витрачають більше грошей. Відповідно, їх вечірки можуть бути більш феєричними, але змісту в них від цього не стає більше. Наша програма грунтується на цікавих персоналіях і приводах. Звісно, якщо в Україні є одна і достатньо молода музична премія, то в Росії їх щонайменше дві великі та ще багато маленьких. Через те, що Росія і Москва більші за Україну і Київ відповідно, то гучність і частота світських заходів більша.

Раніше у нас був фактично один шоу-бізнесовий простір, а нині ми спостерігаємо чітке відокремлення російського шоу-бізу від українського. Це відбулося в один момент. Все, що відбувається в Росії, стало українцям чужим. Але росіяни з’являтимуться в наших передачах. Буквально днями ми зустріли в Монако на нагородженні музичної премії Григорія Лепса і поспілкувалися з ним про Крим, про ситуацію в Україні та відносини України та Росії...

Останнім часом шоу-бізнес і політика стали дуже близькими. Як би не заявляли артисти про свою аполітичність, коли на порозі війна — треба чітко висловлювати свою позицію. І про це запитуємо і в російських, і в українських митців.

— Вашу останню програму було присвячено кандидатам в президенти, їхньому оточенню, зокрема дружинам, які часто залишаються в тіні...

— Не так часто. Якщо у Януковича була дружина в тіні, то це не означає, що в усіх також. (Посміхається). У багатьох політиків дружини на світських заходах завжди поруч. Можемо згадати Ющенка. Взагалі у період його влади на світські заходи всі приходили з дружинами. Родинність, сімейні цінності показово культивувалися... Це відроджується нині, з приходом Петра Порошенка. Велика родина, дружина завжди поруч. Взагалі дружини мають певний вплив на своїх чоловіків.  Але на скільки — можемо тільки здогадуватися. У питаннях стилю, мені часто зізнаються чоловіки-політики, що радяться саме з дружинами.

—  Нині словосполучення «інформаційна війна» стало вже звичним у медіа-середовищі. Якими засобами можна боротися з російською пропагандою?

— Правдою. Мені здається, що сьогодні українські канали обрали правильну позицію щодо висвітлення новин. Якщо під час Майдану на каналах була різна інформація, то зараз — майже абсолютна солідарність. Принаймні в тональності. Якщо глядач дивиться «Плюси» та «Інтер», то він має отримувати одні факти, і одну, державницьку, інтерпретацію. Не так, як на російських. Наша головна боротьба проти пропаганди — об’єктивне висвітлення подій, зокрема на сході. На жаль, мало людей користуються Інтернетом. Та й в Інтернеті сьогодні забагато дезінформації. Крім того, при перевиробництві інформації розібратися в тому, що насправді відбувається в країні, часто дуже важко. Сьогодні йде неправильна інформація навіть з офіційних джерел. Арсен Аваков написав у «Фейсбуці», що хакери зламали систему голосування. Зранку спростували. Але ж ця інформація пішла у світ. Сучасний світ вносить свої корективи, технології. Сьогодні часто ведеться війна не зі зброєю, а за допомогою «Фейсбуку». Зараз медіа-простір нагадує бомбу, яка скоро може вибухнути. Це — результат інформаційної війни та перенасичення фейками.

— Експерти відзначають, що одним із чинників ефективності пропаганди — незнання українцями своєї справжньої історії...

— Абсолютно згодна. Я люблю і вивчаю історію — як країни, так і свого роду. Знаю історію своєї родини до четвертого коліна. Розповідаю про це синові. Нам, українцям, сьогодні терміново потрібно перескласти іспити з історії, зокрема новітньої. Адже посилаючись на минувшину, можна уникнути ряду помилок. Важливо знати, що відбувалося після революції 1917-го, після революції 2004 року. Хто наші справжні герої, а хто — вороги.

— Вашу програму вже давно не назвеш просто розважальною. Прямотою постановки критичних питань та вибором спікерів ви часто даєте фору «зіркам» політичної журналістики. Чи не хотіли б спробувати себе в політичній журналістиці, зокрема, стати ведучою ток-шоу?

— Боже збав. У нас є «Шустер-LIVE», є Кисельов-LIVE, є Куликов-LIVE... Не вистачає тільки Осадча-LIVE. Ні, я б не вела політичне ток-шоу. Не бачу себе в цій ролі. Розумієте, саме наш формат програми і дозволяє ставити прямі запитання в лоба, без зайвої політкоректності. Наші глядачі чекають правди саме в такому форматі. На ТБ досить ведучих, які вважають себе зірками політичної журналістики, які ведуть різноманітні ток-шоу. А от світського шоу в політичному замісі, крім нас, більше немає. Нам довіряють, ми бачимо, що упродовж останніх трьох місяців, коли більше почали приділяти увагу тому, що відбувається в країні, рейтинги програми виросли удвічі. Ми не залишатимемо глядача без світських подій. Днями повернулися з Монако, де на музичному фестивалі записали інтерв’ю з Рікі Мартіном та  Памелою Андерсон... Без гламурних подій глядачів не залишимо. Витримуватимемо баланс між політичною та гламурною тематикою.

— Чи можна, спілкуючись із українською політичною тусовкою, визначити їхнє медіа-меню?

— Відчути у розмові, який канал дивиться людина, чи яку газету читає — важко. Ідеальний політик має дивитися всі канали, і читати всю пресу. Але часто це роблять за них...

— Якщо у кількох словах, як би ви охарактеризували світський портрет нового президента?

— Петро Порошенко в об’єктив нашої камери упродовж останніх дев’яти років потрапляв неодноразово. І на балах, і на прийняттях, і на фестивалях чи кінопрем’єрах. Він людина певною мірою світська. Порошенко, безперечно знає, що таке манери спілкування та світський етикет. Він правильно підбере метелик і смокінг на Віденський бал. І так само Марина Порошенко. Поки що зарано казати, яким Порошенко виявиться президентом, але я вважаю, що країна однозначно отримала прекрасну першу леді.

— Дякуємо за розмову. Ми говорили про важливість історичних знань. «День» дарує вам свою книжкову серію «Підривна література», де зібрано кращу публіцистику, і наш глянцевий додаток «Маршрут №1».

— Дякую, дуже цікаво. Почитаю залюбки ваші книжки. А от ваш глянець «Маршрут №1» я вже читала. Особливо сподобався номер про моду.