«Технологічний тероризм» чи «цивілізована практика»?

Останніми днями роботи шостої сесії у Верховній Раді було зареєстровано законопроект, який посилить вимоги ідентифікації інтернет-торговців і надавачів послуг, а також дасть право Державній службі України з питань безпеки продуктів харчування і захисту споживачів, без звернення до суду, закривати сайти порушників, які не виконають її вимог. Ініціаторами законопроекту №6754 є група депутатів, переважно із «Блоку Петра Порошенка».

Тож, крім зобов’язання надавати необхідну інформацію про себе та підвищення суми штрафу за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію або продавця, регулятору надається повноваження приймати рішення про призупинення доступу до сайта у разі, якщо порушення не будуть усунуті. У соціальних мережах та в інтернет-асоціації України ініціатива одразу викликала шквал обурення такими радикальними засобами. Чи не опиняться під «прицілом» не тільки суб’єкти електронної комерції, а й засоби масової інформації, блоги та інші сайти різної спрямованості? Як відомо, закони в Україні часто ухвалюються з неабияким «люфтом» можливості вільних трактувань. «День» звернувся до медіаюриста Ігоря РОЗКЛАДАЯ з проханням прокоментувати законодавчу ініціативу і наявність ризиків запровадження цензури.

«МЕХАНІЗМ САНКЦІЙ ДО САЙТІВ-ПОРУШНИКІВ МАЄ БУТИ ЗБАЛАНСОВАНИМ»

— Складається враження, що законопроект скопійований з європейських директив, але викликає величезний сумнів адекватність механізму і пропорційність санкцій за порушення. Рішення суду було би кращою альтернативою, ніж Держпродспоживслужба, плюс закриття сайта — це дуже жорстка санкція за порушення, в якій немає серйозної суспільної доцільності.

У тому, що держава намагається вплинути на правовідносини в інтернеті, пов’язані з комерцією, немає нічого поганого. Захист прав споживачів має працювати в будь-якій сфері суспільства. Але Держспоживслужбі було би краще спочатку провести якісну роз’яснювальну компанію, як відрізняти махінаторів від нормальних сайтів, виробити певні галузеві стандарти, уніфіковані вимоги для інтернет-магазинів і торговельних майданчиків. Такі заходи, можливо, з вибірковою перевіркою, були б набагато ефективнішими.

Якщо говорити взагалі про доцільність практики блокування сайтів, єдиної відповіді бути не може — все залежить від умов, контексту, хто, за що, чому закривають, яку міру суспільної небезпеки становить порушник. Досі навіть в експертному середовищі немає згоди щодо блокування російських соцмереж. Одні кажуть про виправданість цього кроку і наводять як мінімум три вагомих аргументи: приватність, авторське право, національна безпека. Інші вважають, що це досить серйозне обмеження та втручання у приватне життя, потрібно було шукати інші механізми. Я прихильник першої позиції, адже потрібно зважати на місцезнаходження сервісів, третій рік гібридної війни з Росією, абсолютну відсутність гарантій невикористання персональних даних для мілітарних цілей.

Механізм санкцій має бути продуманий і збалансований. Наприклад, американська модель нам не підходить, адже вона «зав’язана» на алгоритмі копірайту в США у принципі. Одна річ, якщо у вас є зареєстрований авторський твір, якому присвоюється певний ідентифікатор, за яким у разі чого контент блокується. У нас є презумпція авторства, і такий механізм стане ударом по ЗМІ, адже за підозри в копірайті можна буде блокувати цілі сайти. Провал цієї схеми ми бачимо у «Фейсбуці», коли російська «фабрика тролів» блокує українських користувачів за будь-що. І в будь-якому разі, у процесі блокування необхідно запровадити елемент короткострокової медіації — щоб особа, проти якої подається скарга, могла хоча б оскаржити і довести безглуздість такого кроку.

Отже, коли ми говоримо про внутрішнє регулювання, потрібно враховувати нашу механіку права. Адже є загроза використання законодавчої системи для недоброчесної конкуренції з великими наслідками — навіть кілька днів зупинки в роботі сайта призведе до шалених збитків. Тому рішення про блокування має розглядатися саме в суді, хай за прискореною процедурою, але не інакше. До цього — штрафи та попередження, а якщо вони не діють — санкції блокувального характеру.