Теленаступ на Україну

В українському суспільстві зріє обурення неприкритою атакою на Україну в нашому нібито національному телепросторі. Мабуть, це відчули і у владі, і ми нещодавно у виступі президента у Верховній Раді почули побажання про наведення порядку у сфері ЗМІ. Але побажань мало, потрібні конкретні дії, оскільки, як свідчить сумний досвід України, антидержавна пропагандистська вакханалія майже завжди передує «зеленим чоловічкам» сусідньої держави.

І хоча практичних кроків досі немає, на деяких телеканалах почалася паніка. Зокрема, в студії NewsOne з’явилася одна пані, яка заявила, що вона працює в секретаріаті Верховної Ради і там нібито вже є петиція з вимогою декого поставити на місце і закрити антиукраїнські телеканали. На NewsOne негайно почалася істерика про «свободу слова». Але свобода слова не є синонімом свободи антиукраїнської пропаганди. Проте пані з секретаріату може не хвилюватися. Нинішня влада антиукраїнських телеканалів не закриє. Вона швидше закриє Україну. Ми ж бачимо, як ніжно дружать нинішні з учорашніми, як спокійно живеться соратникам Януковича, мерам-сепаратистам та іншій промосковській публіці. Так чому ця влада робитиме виключення для промосковського ТБ? Пані з секретаріату хитрувала, називаючи пропагандистські диверсії проти України «не тією думкою», «іншою позицією» тощо. Все це ми вже проходили в Криму і на Донбасі. А «не та думка» за версту смердить московським агітпропом.

Присутній в студії колишній шеф СБУ Валентин Наливайченко, страшенно ображений на Порошенка, який вигнав його з відомства, переплутав олігархічну владу з Україною і разом зі своїм кривдником готовий утопити і країну? Наливайченко повністю солідаризувався із захистом телеканалів під впливом Медведчука, Портнова, Рабіновича та інших. Неважливо, що вони б’ють по Україні, головне, що б’ють по Порошенку.

У цьому весь наш проклятий історією політикум, який з часів Центральної Ради нічого не навчився. Можна боротися зі своїми особистими ворогами (хоча під час війни про це не завадило б забути), але без збитку для Батьківщини. Натомість у нас вважають за краще забувати про Батьківщину. Свободівець Юрій Левченко зробив висновок, що  боротьбу з цими телеканалами (якщо будуть!) вестимуть лише для того, аби не пускати туди свободівців. І це націоналісти? Не треба свої шкурницькі вузькопартійні інтереси ставити вище за безпеку держави. А у «Свободи» це вже рецидив: 2014 року, коли йшлося про порятунок України «Свобода» зосередилася на реалізації своїх партійних квот у владі. Свій внесок у втрату Криму вона зробила. І тепер  знову те ж саме. Хай канал буде скільки завгодно деструктивним, але якщо туди в ефір запрошують свободівців, то канал прекрасний. Ось такий рівень ідейної принциповості. А виборець все бачить, вчиться, помалу розумніє і робить висновки, виходячи не з того, що політики говорять на телекамеру, а оцінюючи їхні реальні вчинки. До речі, цього разу відомий Євген Червоненко блиснув у студії абсолютно «свободівською» логікою. Він заявив, що на каналі ZIK встановлено «зовнішнє управління». Чому? А тому, що ось вже місяць на ZIK не запрошують любого Євгена Альфредовича і його соратника Добкіна... «Мерзотний канал», годі й казати.

Особливо смішить самовиправдання цих панів, коли вони пояснюють, що ходять на такі телеканали для того, аби донести масам свої надцінні ідеї. Ну, якщо в бочку з водою вилити пляшку вина, то в результаті буде та сама вода.

На ТРК «Київ» ведучий як політичний експерт запросив пані Решмеділову. Шквал звинувачень з її боку викликав слабкі спроби України захищати свою цілісність. На її думку, у всіх міждержавних конфліктах винна сама Україна. При цьому використовувалася якась демагогічно-хуторянська логіка. Кажучи про складнощі в стосунках з Польщею, Угорщиною, Румунією, Білоруссю, Решмеділова театрально вигукувала: «Це що ж виходить? Всі погані і лише ми хороші?». За допомогою такої логіки можна абсолютно все спростувати і абсолютно все довести. А її колега в студії, який представився «міграційним адвокатом» Барашковим, звинувачував Україну в «націоналістичній політиці». Цілком у дусі московської пропаганди.

За Барашковим, в Україні мало дозволяють нацменшинам, треба більше. У Криму, за рахунок українців і кримських татар, Росії та її прибічникам 22 роки дозволялося практично все. І чим це закінчилося?

Звучали і заклики до подвійного громадянства. А спроби України протистояти п’ятій колоні Решмеділова назвала «полюванням на відьом».

Провідний ТРК «Київ» всіляко підлабузнювався перед гостями з їх сумнівними тезами. Ще недавно ТРК «Київ», хоча і зірок з неба не хапав, був цілком пристойним столичним телеканалом. На жаль, телеканали України переповнені експертами і політологами, які «співають» в унісон не з Україною, а з іншою державою. Все це дуже сумно. У нас немає власного національного телепростору, за винятком двох-трьох каналів. Останні ж, як і раніше, роблять великий внесок у розвал України.

На «Прямому» нардеп Балицький розповідав про свою поїздку до окупованого Криму. Дивно, ми притягаємо за відвідини Криму до відповідальності іноземних депутатів і політиків, а тут свої.

Балицький стверджував, що в Криму він вів роботу на користь України (при повному невтручанні ФСБ?) зокрема, запитував кримчан: чи не бажають вони повернутися до України? За словами нардепа, всі крутили пальцем біля скроні і говорили: навіщо нам ця бандерівщина?

Ну, навряд чи хоч один проукраїнський житель Криму став би відверто розмовляти з цим однофамільцем шефа НКВС УРСР 30-х років Всеволода Балицького, дуже вже одномовну і стійку репутацію має нардеп. Тобто депутат там явно спілкувався зі своїми однодумцями, носіями таких самих поглядів, як у і нього. І зрозуміло, чому таким діячам Україна поперек горла стоїть. Але сам Балицький — улюбленець багатьох телеканалів, у тому числі чомусь і пристойних. Сьогодні в Москві є ціла колонія учорашніх улюбленців українського олігархічного ТБ. Будують там плани «звільнення» України.

Ну а нині на ТБ України ситуація, яку коротко і чітко на ICTV описав Зорян Шкіряк: «Ворог захоплює телеканали і веде війну проти України» А дехто, на жаль, вступає з ворогом в договорняк і не заважає йому захоплювати телеканали.

На каналі ZIK у своїй звичайній скандально-провокаційній манері Остап Дроздов брав інтерв’ю у кримськотатарського журналіста Айдера Муждабаєва. Муждабаєв говорив про Крим та нинішню війну з РФ. На його думку, Росія існує досі на гроші Європейського Союзу. Якби ЄС припинив купувати російські енергоносії, Росія закінчила б своє існування. До речі, сьогодні санкції Трампа проти Ірану призвели до різкого зростання цін на нафту і відповідно зміцнення Путіна. На тлі цього зростання західні санкції втрачають свою силу. Дроздов відразу ж заявив, що в повернення Криму він не вірить. Ну, Дроздов взагалі в Україну не вірить. Я багато років дивлюся всі дроздовські програми і дійшов такого висновку. А Муждабаєв вірить. Він все-таки Крим знає, на відміну від абсолютно в цьому питанні неосвіченого Дроздова, що сипав фразами: «Навіщо нам цей Крим?» «Для чого?»  «Чи не краще без нього?». Кримський татарин Муждабаєв прочитав галичанинові Дроздову курс політграмоти про Українську Самостійну Соборну Державу, яка не може відрікатися від жодної частини свого національного тіла, бо таке зречення буде зрадою, а держава, заснована на зраді, довго не проіснує, і будучи внутрішньо морально гнилою обов’язково розпадеться. Муждабаєв рішуче спростував заклики Дроздова «забути Крим» та його ж інсинуації про те, що кримським татарам має бути все одно — Україна чи Росія, мовляв, їм скрізь погано жилося. Айдер сказав: «Будь-який кримський татарин знає, що в Україні його народові жилося набагато краще насамперед морально, ніж нині під владою Росії».

Ну, а поки що російська телеатака на Україну всередині України продовжується і посилюється за відсутності помітних контрзаходів.