Я — для того, щоб голос мого народу достойно вів свою партію в багатоголосому хорі світової культури.
Олекса Тихий, український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи

Великі проблеми «малої» журналістики

Чого чекати регіональним медіа в часи реформ та виборів
17 серпня, 2018 - 12:35
МАЛЮНОК ВІКТОРА БОГОРАДА

Він [редактор] мені велів взяти місцеві листки, переглянути їх і написати статтю про дух преси в Теннессі, в якій потрібно згадати про все, що становить хоча б якийсь інтерес.

Марк Твен. «Журналістика в Теннессі».

До 1 січня 2019 року преса України, в  тому числі регіональна, має бути роздержавлена.

Кількість місцевих видань після реформування може зменшитися у три рази,

...а ті, що залишаться, будуть переважно друкувати «джинсу» та гороскопи.

Про ці та інші прогнози щодо українського регіонального медійного ринку читайте в нашому огляді.

«НОВИННА ПУСТЕЛЯ»

Нещодавно у словнику медійників з’явилося поняття «новинна пустеля». Ні, це не про відсутність подій та новин про них — це про відсутність медіа, які й мають повідомляти людям про все важливе, що відбувається навколо.

Дослідники з  Columbia Journalism Review минулого року склали карту «новинних пустель» на теренах Сполучених Штатів. Автори дослідження зібрали інформацію та помітили на мапі кількість місцевих видань у кожному місті та містечку. Виявилося, що багато населених пунктів не мають власного засобу масової інформації, тобто являють собою саме ось цю «новинну пустелю».

Зрозуміло, що існують центральні медіа, або ЗМІ найближчих великих міст, які постачають новини, на перший погляд, про все на світі. Але ж це не так: «великі медіа» не в змозі замінити локальні видання, які мають бути ексклюзивними джерелами інформації саме про життя «на місцях». Новини невеличких населених пунктів — це окремий інформаційний потік, який потрапляє на шпальти або в ефіри центральних ЗМІ лише у разі надзвичайних або широкомасштабних подій. І, якщо немає місцевих медіа, які розказують про суто локальні новини, — все, місто, містечко або район перетворюються на «новинну пустелю».

Відсутність регіональних медіа не є просто якоюсь незручністю для жителів. Виявляється, що неможливість дізнатися місцеві новини свідчить... про недостатню розвиненість території.

НА ЩО ВПЛИВАЄ НАЯВНІСТЬ ЗМІ

Днями головний редактор проекту VoxUkraine Борис Давиденко в колонці для журналу «Новое время» пояснив, як саме пов’язані наявність ЗМІ та якість життя.

Є дані, згідно з якими в районах США, де за останні 10 років кількість локальних медіа суттєво скоротилася або взагалі вони зникли, влада працює гірше і вартість запозичень для місцевої влади істотно дорожча, ніж у містах, де місцеві ЗМІ продовжили працювати. Такого висновку дійшли економісти з університету Іллінойсу та Університету Нотр-Дам. Експерти провели спеціальне дослідження, щоб дізнатися, як локальні новинні видання (газети), а точніше їх закриття, позначаються на роботі місцевої влади та ефективності розпорядження державними фінансами.

Дослідники, зокрема, виявили, що прибутковість за облігаціями міст без власних видань у середньому на 0,5 — 1,1-процентного пункту вища, ніж у населених пунктах із працюючими медіа. З огляду на розмір ринку — майже $4 трильйони — ефект ЗМІ виражається в десятках мільярдів доларів.

Згідно з даними дослідників, інвестори хочуть отримати підвищену плату за ризик співпраці з районами, де припиняють виходити ЗМІ, тому що без локальних медіа знижується підзвітність місцевої влади, кількість видатків на утримання чиновницького апарату значно зростає, а якість рішень місцевих керівників погіршується.

Зрозуміло, що мова йде виключно про незалежні медіа, а не про т.зв. «комунальні ЗМІ», які були дуже розповсюдженим явищем в Україні й мали єдине завдання: з ранку до ночі співати осанну місцевому керівництву. Втім, таких «ручних медіа» з наступного року вже не залишиться.

РЕФОРМА З «АЛЕ»

Саме цього року в Україні має завершитися процес виводу комунальних засобів масової інформації із власності місцевих органів влади та загалом роздержавлення ЗМІ. Наприкінці цього процесу, теоретично, в нас мали б з’явитися незалежні медіа, в тому числі в регіонах, завдяки яким, знову таки, теоретично, можна було б працювати над підвищенням прозорості роботи місцевої влади, збільшенням рівня інвестпривабливості регіону та боротися за вищу якість життя.

Державне телебачення і радіо та філії екс-УТ1 та УР-1 у регіонах, як відомо, вже працюють як Суспільне телерадіомовлення. Є багато питань до роботи цієї структури, але вона є і вона працює.

З друкованою пресою все набагато складніше. Але, як завжди, є одне але.

Станом на 1 липня реформувалися лише 31% комунальних та 17% державних видань, а це лише 218 із 746 учасників процесу реформування. 1 січня 2019 року реформа завершується. «Ті газети, які не встигнуть закінчити передбачені законом процедури реформування до 31 грудня 2018 року, втратять свої свідоцтва про державну реєстрацію. Практично, це означає, що вони будуть позбавлені права надалі видаватися», — наголосив голова Державного комітету з питань телебачення та радіомовлення Олег Наливайко під час прес-сніданку який провели 19 липня у Києві громадські організації, що опікуються реформою.

Раніше, на червневому засіданні колегії Держкомтелерадіо, Олег Наливайко основною причиною повільного перебігу реформи назвав економічний стан видавничої галузі. На його думку, це пояснюється світовими тенденціями, відсутністю власного виробництва газетного паперу (колись була зроблена ставка на імпорт із Росії), підвищенням цін на друк, збільшенням тарифів на доставку преси (за десять років «Укрпошта» підняла тарифи у дев’ять разів) на тлі вкрай поганої якості цієї послуги. А останнім часом до перерахованих проблем додався ще й початок процесу закриття поштових відділень у сільських районах.

Експерти стверджують: час для роздержавлення преси вже безнадійно згаяно. Таку реформу треба було провести десять років тому, коли ринок преси був на підйомі й провідні видання, в тому числі і в регіонах, самі шукали можливості для роздержавлення. Нині відсутність гарантованого та стабільного бюджетного фінансування більшість редакцій просто лякає, і вони намагаються тягнути до останнього: або тому, що зараз отримають добре фінансування  (кажуть, саме тому «гальмує» Київ та Закарпаття), або тому, що взагалі й не збираються цим займатися, тому що не вірять у своє незалежне майбутнє та здатність утриматися на плаву в нинішній скрутній економічній ситуації.

Важно спрогнозувати, скільки видань дійсно зникне 1січня 2019 року. Але всі експерти кажуть, що йдеться про сотні регіональних газет. Юрист Центру демократії та верховенства права Катерина Кулина на початку липня зазначала, що після 2018 року можуть не вижити 528 неформованих видань.

Напевно, треба сподіватися, що натомість на місцях буде створена достатня кількість онлайн-ЗМІ, а філії Суспільного зможуть «закрити» всі питання зі збору та розповсюдження місцевих новин і без друкованої преси. Якщо ж ні — «безгазетні» території України можуть перетворитися на ту саму «новинну пустелю».

«ЗАКАЗУХА» ТА «ІНШЕ»

Але навіть там, де реформовані видання продовжать виходити, не варто очікувати «фонтану» новин та стрибка якості журналістики.

13 серпня було оприлюднено Аналітичний звіт моніторингу регіональних ЗМІ за червень 2018 року Інституту демократії імені Пилипа Орлика.

Незалежні експерти Інституту з 11 по 17 червня дослідили контент 32-х місцевих друкованих видань і 32-х електронних медіа у восьми областях України: Донецькій, Луганській, Харківській, Чернівецькій, Одеській, Дніпропетровській, Житомирській, Львівській. Було оцінено1620 матеріалів у пресі й 2766 публікацій сайтів.

З’ясувалося, що життю місцевих громад у місцевих друкованих та онлайн-виданнях було присвячено 16,2% текстів. У той же час п’яту частину (понад 20%) всіх публікацій склали матеріали на т.зв. «іншу» тематику — це побутові поради, розваги, гороскопи, оголошення, іноді літературні твори.

У регіональних друкованих виданнях «інше» складає 26%. Причому, якщо порівняти кількість «іншого» рік тому та зараз, то побачимо, що вона значно зросла: якщо у серпні 2017-го обсяг «розважальних» матеріалів складав 2%, то нині це понад чверть публікацій.

В онлайн-виданнях переважають теми криміналу та боротьби з ним правоохоронних органів: кожна п’ята новина присвячена цій темі — 20,2%. Життя місцевої громади — друга за висвітленням тема — привертає увагу авторів 18,3% матеріалів.

Шоста частина публікацій у газетах і тринадцята частина матеріалів на сайтах, як стверджують автори моніторингу, оприлюднені з порушенням закону і мають ознаки політичної і комерційної замовності.

Ще одна ознака місцевих видань: схильність подавати новини про роботу влади, в тому числі місцевої, за допомогою «паркетних» матеріалів та передруку офіційних прес-релізів практично без змін та доповнень. Експерти Інституту демократії імені Пилипа Орлика навіть заявили про «типову «хворобу» місцевої журналістики — «пресрелізм».

Немає підстав сподіватися, що в найближчому майбутньому регіональні медіа, які виживуть після реформування, кардинально змінять свою редакційну політику.

«ВЕСЕЛІ ЧАСИ» ДЛЯ ПРЕСИ

Деякі тенденції подальшого життя провінційних ЗМІ можна побачити вже зараз.

•  Кількість газет із 1 січня 2019 року зменшиться, не виключено, що в рази (1,5? 2? 2,5?..). Отже, загроза виникнення в Україні «новинних пустель» є достатньо реальною.

•  Устояти перед спокусою розміщення передвиборчої «джинси» не вдасться, напевно, жодній редакції. З наступного року, як неважко спрогнозувати, кількість «заказух» у медіа виросте в рази — наближаються вибори, і, як кажуть, основні контракти з передвиборчими штабами на «інформаційну підтримку» вже підписані. Чекаємо засилля «віяльних» розміщень та «розгонки меседжів»

•  Поки реформовані регіональні медіа будуть шукати формати для висвітлення діяльності органів місцевої влади за стандартами журналістики і продовжувати розміщення нудних прес-релізів від прес-служб жителі провінції будуть насолоджуватися на сторінках газет побутовими порадами, гороскопами, вивчати оголошення, іноді читати оповідання, а в інтернеті передивлятися кримінальні новини.

Коли всі ці тенденції «запрацюють» на повну, можна буде запросити до України дослідників, зокрема зі Сполучених Штатів, щоб вони вивчили на нашому матеріалі, як присутність медіа в регіоні позитивно впливає на прозорість роботи місцевої влади та якість врядування, на поінформованість людей про життя у своєму населеному пункті та на рівень зацікавленості інвесторів.

(Чомусь подумалося: чи не перевернемо ми своєю журналістикою уявлення західних експертів про роль та місце ЗМІ в житті громад? Хоча навряд — вони ж точно читали «Журналістику в Теннессі» Марка Твена, отже, нічому не мають дивуватися).

Наталя ІЩЕНКО
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments