Перший-ліпший брехун і ошуканець може розвалити цілу державу, тоді як упорядкування речей навіть в одному домі неможливе без ласки Божої.
Іван Мазепа, український військовий, політичний і державний діяч, Гетьман Війська Запорозького

Відчутний запах реваншу...

Росія прагне окупувати Україну українськими руками, щоб уникнути відповідальності за окупацію
20 жовтня, 2017 - 13:30

Він відчувається у всьому: в хаосі й анархії, в нефункціональності державного апарату, слабкості лідерів, неспроможності судової системи... А люди Януковича (збірна назва всієї антиукраїнської публіки всередині країни) спокійно чекають, поки режим «договорняків» сам себе поховає під «сміттєвими териконами» власної безпринципності й ненажерливості. Проте цей режим лише хотів усе змінити, нічого не змінюючи. Однак подібна «квадратура круга» навіть набагато вмілішим політикам не вдавалась. Управління бізнесом і управління державою — це різні процеси і різні професії. Їх разючі відмінності стають особливо очевидними в період екстремальних подій, перш за все, під час війни.

Ясна річ, неможливо не відчути грізних ознак реваншу і в інформаційному просторі, де пропагандисти «отечества чужого» поводяться дедалі зухваліше. Днями я слухав передачу (спільну) Радіо Ера-FM і телеканалу NewsOne. Обговорювалась пропозиція СБУ про обмеження поїздок до Росії державних службовців України.

Пропозиція в умовах бойових дій, що ведуться РФ проти нашої країни, більш ніж виправдана, хоча й дещо спізніла (це потрібно було зробити ще три роки тому). Проте ведучі програми буквально захлинались обуренням. Мовляв, як можна «робити з Росії ворога», це ж «братський народ», із яким треба «дружити». Загалом репертуар знайомий. Але навіщо «робити ворога» з країни, яка об’єктивно ворогом є? Ведучі Ера-FM і NewsOne, очевидно, не знають, що РФ без оголошення війни напала на Україну, захопила українські території і вбиває українських громадян. Хороше прислів’я гласить: «Якщо щось літає, як качка; якщо щось крякає, як качка; якщо щось плаває, як качка, то ці щось і є качка». Країна, яка діє, як ворог, ворогом і є.

А той, хто підтримує ворога, нічим від нього не відрізняється. Дехто у нас дуже засмучується щодо можливостей українських артистів заробляти гроші в державі-агресорі і теж співає солодкі пісні на тему «дружба-братерство-жуйка». Нехай ці діячі про полум’яну «дружбу» з РФ розкажуть сім’ям наших загиблих солдатів, молодим людям, які приходять із фронту без рук, без ніг, без очей. Рекомендую співцям Москви в Україні почитати вірш київської студентки Насті Дмитрук «Никогда мы не будем братьями» — там усе вичерпно пояснюється. Ще раз переконуюсь, що якість мізків не залежить від віку, і юна студентка може розуміти ситуацію краще, ніж дорослий заслужений дядько.

ПІДСПІВУВАТИ АГРЕСОРОВІ

За ілюзії, які й сьогодні промосковська публіка поширює в Україні, українському народові доводиться платити кров’ю, бо для багатьох наших людей унаслідок такої пропаганди російське озброєне вторгнення виявилося громом серед ясного неба і снігом на голову.

У Львові такий собі співак Бабкін, який виявився об’єктом бойкоту за його гастролі в Росії, почав виправдовуватися тим, що він там, в РФ, нібито проповідує українську ідею, мовляв, там йому громадяни агресивної країни масово підспівують. Це не йому підспівують. Це він підспівує агресору. А російській публіці приємно, що «хохли» все одно приповзають до Москви, а значить, нікуди з-під московського чобота не дінуться, і знову буде Україна московською провінцією під «чуйним керівництвом» Кремля. Решта — від лукавого, корисливі фантазії музичного заробітчанина. Є у нас і політологи, які виступають у Москві на російському телебаченні. Їх там демонстративно принижують, глузують із них, обпльовують і навіть інколи б’ють. Я все не міг зрозуміти, навіщо вони на таке погоджуються, тим паче, що користі Україні від їхньої присутності в лігві ніякої. Але мені розповіли, що, як виявилось, за кожен виступ жертва отримує 3 тисячі доларів без урахування оплати дороги, харчування і проживання. Лише дві години ганьби — і 3 «штуки баксів» у кишені. Які після цього можуть бути претензії до прадавньої професії? Втім, допускаю, що принижуватися деякі наші земляки можуть і цілком безкорисливо... Шкоди від їхніх московських діянь багато — російському суспільству вживлюється ідея, що українці — люди, позбавлені елементарного почуття гідності, таке собі на все згодне бидло, з яким можна поводитись як завгодно. Такий собі московський телеведучий — екстремальний за прізвищем, здається, Шейнін, приніс у студію відро з лайном і погрожував нагодувати цією субстанцією нашого співвітчизника. Враховуючи нинішні російські звичаї, цілком міг це зробити. Ну і хто винен нашому землякові, що забув древню заповідь: «Не засідай у раді нечестивих!»? Багатьом діячам мистецтва, як і журналістам, як і політологам, потрібно, нарешті, визначитися, де їхня Батьківщина і яку моральну відповідальність перед нею вони несуть. Цікаво, що в ефірі Радіо Ера-FM запрошений нардеп Дмитро Білоцерковець звинуватив ведучих у тому, що всі дзвінки в студію відображають лише одну точку зору (проти пропозиції СБУ щодо обмеження поїздок на територію агресора). Ведучі одразу ж організували дзвінок «за». Нардеп зробив природний висновок, що всі дзвінки фільтруються, і результат може бути будь-яким, який влаштовує ведучих. А це вже маніпуляція. Треба віддати належне Дмитру, він не побоявся сказати трудівникам мікрофону правду про їхню діяльність. Зазвичай гості ефірів такі вдячні за запрошення, що готові «проковтнути» які завгодно махінації ведучих. Д. Білоцерковець не «проковтнув». Респект.

ТЕЗИ ПРОПАГАНДИ

Кипіли пристрасті і в інших ЗМІ. На каналі «112 Україна» представниця президента у Верховній Раді Ірина Луценко, сперечаючись із нардепом від «Батьківщини» Олексієм Рябчиним, заявила, що агресію Росії проти Грузії 2008 року спровокував... Саакашвілі. Нові вітри з Банкової? Ці діячі далеко зайдуть, якщо вже сьогодні повторюють тези російської пропаганди. Вони не розуміють, що дають можливість висувати аналогічні абсурдні звинувачення проти України. Що, до речі, у Москві і роблять. А «команда президента» демонструє геополітичну малограмотність, коли внутрішні чвари з конкурентами ставляться вище, ніж національні інтереси і безпека країни.

На «Еспресо-TV» у Мирослави Барчук обговорювали все ті ж закони Президента щодо Донбасу. Ведуча послалася на оцінки Романа Безсмертного, який вважає, що президентські закони призведуть до створення двох Україн і поширення війни на всю країну.

Віце-спікер ВР Оксана Сироїд упевнена, що ці закони нічого не вирішують і нічого Україні в питанні повернення територій не дають. Політолог Володимир Фесенко, що з’явився в студії, співав гімн «гнучкості» — мовляв, не треба називати чорне і біле, потрібні півтони.

Потім він почав звинувачувати «Самопоміч» у тому, що вона нібито відмовляється від Донбасу. Де ж вони відмовляються? Політолог продовжив свої «візії»: «а якщо ми відмовимося від Донбасу, то нам скажуть: а навіщо вам Крим?»

Пан Фесенко сам вигадує ідеї, які потім легко спростовує. Загалом сукупність фантазій політолога і побажання, що видаються за реальність. У його міркуваннях прозвучала і така думка: мовляв, ми ці закони все одно виконувати не будемо, бо їх Москва не виконає. Не треба жартувати з законами і займатися дрібним шахрайством. Це свого часу робили більшовики. З демагогічно-пропагандистською метою у всіх союзних і республіканських конституціях Радянського Союзу був пункт про право республік на вільний вихід зі складу СРСР. Але за апеляцію до цього пункту жорстоко переслідували (Левка Лук’яненка було засуджено до розстрілу). Більшовики були переконані, що ніхто ніколи не зможе скористатися цим пунктом. Але настав 1991-й рік — і ця норма конституції «вистрелила»...

Авантюризм і юридичний нігілізм небезпечні для України.

Сироїд заявила, що РФ прагне нас розвалити зсередини політичними і юридичними методами, чинячи шалений тиск, аби змусити Україну виконати московський варіант Мінських домовленостей. Стратегічна ж мета України — вижити під тиском російській агресії. Росія прагне окупувати Україну українськими руками, щоб уникнути відповідальності за окупацію. РФ провокує ухвалення самою Україною антиукраїнських рішень. На її думку, закон про подовження особливого статусу ОРДЛО — це велика дипломатична поразка, яка, крім усього іншого, руйнує і деморалізує українську оборону. Так, у нас наївно розраховують, що все зроблять західні санкції проти РФ. Не зроблять. Спершу нам в Україні необхідне патріотичне, а не капітулянтське керівництво. Саме з цього розпочнеться процес звільнення окупованої частини України.

На каналі «Прямий» Євген Кисельов під впливом скандальної заяви про Крим президента Чехії Земана запропонував глядачам відповісти на запитання: «Чи готові ви передати Крим Росії за багатомільярдну компенсацію в доларах?» А чому не в срібниках товариша Іуди Іскаріота? Любителів срібників знайшлося 18%, 82% — рішучо проти торгівлі своєю країною. Але 18% «іуд» — це багато. Треба постійно мати на увазі наявність таких ось «співвітчизників», завжди готових встромити ніж у спину Україні.

А «миротворцю» Земану слід пам’ятати про «миротворців» Чемберлена і Даладьє, які в ім’я миру віддали Гітлеру Чехословаччину, але в результаті отримали криваву світову бійню...

Ігорь ЛОСЄВ
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments