Треба зрозуміти, що кинути роботу для рідного краю і піти на роботу до його гнобителів — не єсть тільки звичайною відміною в передсвідченнях, а єсть справжньою цілковитою зрадою.
Борис Грінченко, український письменник, педагог, лексикограф, літературознавець, етнограф, історик, публіцист, громадсько-культурний діяч

Врятувати журналіста Бабченка

Операція спецслужб викликала суперечливі оцінки та багато емоцій
31 травня, 2018 - 17:38
ФОТО МИКОЛИ ЛАЗАРЕНКА

Безумовно, це круто, що російський опозиційний журналіст Аркадій Бабченко, який нині проживає в Києві, виявився живим та неушкодженим, а Служба безпеки України разом із Генеральною прокуратурою та за участю Міністерства внутрішніх справ змогли попередити замовне вбивство журналіста та викрити зловмисників, які планували також і терористичні напади.

У підсумку в Києві було затримано організатора замаху на журналіста і виявлено замовника злочину.

Як повідомив голова СБУ Василь Грицак на спільному брифінгу з Генпрокурором Юрієм Луценком та керівником Національної поліції Сергієм Князєвим, у результаті проведення оперативної комбінації вдалося зібрати «беззаперечні докази терористичної діяльності російських спецслужб на території України». «Ми в черговий раз викрили російських шпигунів та найманців для організації терактів та замовних вбивств на території України», — наголосив Генеральний прокурор України Юрій Луценко.

Президент Петро Порошенко назвав операцію СБУ не лише успішною, а й блискучою, і повідомив, що доручив представити до нагородження співробітників спецслужби.

ТЕХНОЛОГІЯ ІМІТАЦІЇ

В американських детективних серіалах подібний сюжет — з інсценованим убивством — зустрічається дуже часто. Таким чином рятують життя спецагентів, заманюють у пастку серійного маніяка, розкривають політичні змови, ховають важливих свідків злочинів... Через це, в принципі, складається враження, що для західних спецслужб та правоохоронних органів подібні спецоперації є чимось звичним та буденним.

Якщо слідкувати за вітчизняною кримінальною хронікою, можна помітити, що і для вітчизняних правоохоронних органів інсценування вбивств теж не є чимось незвичайним.

Дивимося стрічку новин.

Грудень 2016 року. «Вінницька поліція інсценувала та попередила замовне вбивство». Побутова драма — чоловік замовив члена своєї родини іншому близькому родичу нібито через небажання ділитися квартирою. Поліція імітувала загибель людини, «замовленого» полили свинячою кров’ю, облаштували «живописне» місце «злочину»... Завдяки цьому вдалося вислідити та задокументувати всі дії замовника та виконавця вбивства та затримати зловмисників.

Травень 2017 року. Вбивство відомого адвоката О. П. в Одесі виявилося інсценованим поліцією. Таким чином правоохоронці намагалися вийти на замовника злочину.

Операція була проведена силами Департаменту внутрішньої безпеки та Головного слідчого управління Національної поліції України під особистим керівництвом голови Нацполіції Хатії Деканоїдзе. Інформація про загибель юриста спеціально поширювалася в рамках операції із затримання всіх причетних до підготовки злочину. Було сфабриковано і «місце вбивства», якого не було.

Співробітники СБУ затримали кілерів зі зброєю в руках. Також затримано посередника.

Сам «потерпілий» мав тісні зв’язки в правоохоронних органах Одеської області, тому останні не тільки не залучалися до операції, але і не були повідомлені про неї. «В результаті СБУшникам довелося мало не відганяти від місця подій слідчих та експертів», — зазначали тоді одеські видання.

Квітень 2017 року. Полтавська поліція інсценувала вбивство фермера, щоб вийти на його замовника.

«Під час реалізації заходів контролю за здійсненням злочину було імітовано викрадення й інсценовано вбивство потерпілого. Потім «кілер» надав фотозвіт про виконану роботу, а замовник оплатив решту обіцяної суми. Після цього підозрювану особу було затримано».

Січень 2018 року. В Харкові співробітники СБУ інсценували смерть місцевого чиновника задля того, аби спіймати замовника на гарячому. Співробітники СБУ детально зімітували вчинення вбивства та надали «докази». Як повідомляють, у смерть чиновника повірили навіть колеги з мерії Харкова. Більше того, у мережі навіть з’явилося відео, де він ніби помирає. Замовника правоохоронці затримали під час остаточного розрахунку з псевдокілером. «У результаті спецоперації вдалося не тільки попередити вбивство, а й викрити зловмисника. Оперативники спецслужби ретельно в усіх дрібницях зімітували вчинення злочину. Організатор злочину був затримана на гарячому під час остаточного розрахунку за виконання замовлення», — зазначали тоді в СБУ.

Наприкінці 2016 року газета «Сегодня» «розписала» всю технологію подібних операцій, тобто організацію фейкових убивств.

«Якщо оперативникам вдається дізнатися про підготовку замовного вбивства, то відразу ж починається робота з його інсценування. Робиться це для того, щоб переконати замовника в тому, що вбивство скоєно, і заодно врятувати жертву. «Оперативник входить у довіру до замовника, пропонує йому свої послуги, простіше кажучи, наймається «кілером». Потім починаються переговори силовиків із жертвою. Їй повідомляють, що є замовлення на вбивство, і пропонують інсценувати. Як розумієте, в таких випадках ніхто не відмовляється, — розповідають оперативники. — На найближчій бійні замовляють п’ять літрів свинячої крові. А щоб на звітних фотографіях все виглядало реалістично, то іноді просимо допомогти професійних гримерів, наприклад, на кіностудії ім. Довженка. Вони під керівництвом оперативників точково «бруднять» кров’ю рот, спину, груди жертви. Потім «вбивство» фотографують і показують замовнику. І після оплати затримують».

ХРОБАК СУМНІВІВ

Приблизно за цією схемою, здається, діяли спецслужби і у випадку з Бабченком. Не можна сказати, що операція не була успішною — журналіста врятовано, поганих хлопців викрито... Але у багатьох людей та навіть у цілих організацій в Україні та за її межами оприлюднені подробиці організації фейкового вбивства відомого російського журналіста та громадського діяча викликали обурення та роздратування.

Не будемо брати до уваги росіян — чекати від них позитиву було б дивно. Подивимося на українське та західне публічне поле. Але і тут, на жаль, здається, далеко не всі готові безумовно вітати Україну з успішним проведенням спецоперації.

Основна, очевидна причина, якою можна пояснити наявність негативних оцінок дій українських спецслужб — російський вплив. Багато структур та окремих діячів і в умовах, навіть коли нічого відбувається, старанно відпрацьовують «кремлівські темники», а в такому гучному випадку вони, звісно, не могли без цього обійтися.

Але тільки цим фактом не пояснюється скептицизм тих, хто точно не є «п’ятою колоною». Щось заважає скептикам сприймати дії СБУ, ГПУ та МВС у суто позитивному руслі, хоча й «волати про зраду» їм нібито теж не хочеться. Звідки в них береться цей «хробак сумнівів»?

Можливо, відповідь криється у сприйнятті спецслужб та правоохоронних органів суспільством.

На початку року було оприлюднено загальнонаціональне соціологічне дослідження, проведене Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова з 15 по 19 грудня 2017 року в усіх регіонах України, за винятком Криму та окупованих територій Донецької та Луганської областей.

Виявилося, що цілий ряд державних та соціальних інституцій мають не найкращий баланс довіри (перевагу довіри над недовірою). До лідерів «зі знаком мінус» потрапила, зокрема, прокуратура (-74%). Негативний баланс довіри/недовіри мають також поліція (-46%) та СБУ (-26,5%).

Що стосується окремих персоналій, то з’ясувалося, що в Україні немає жодного політичного лідера і громадського діяча, довіра до якого переважала б над недовірою. Генпрокурор Юрій Луценка має показник -75%, при чому він є лідером із погіршення балансу довіри: з грудня 2016 року по грудень 2017-го цей показник в очільника ГПУ знизився на 32%.

Відповідно, якщо розглядати спецоперацію з попередження вбивства Бабченка та її інформаційний супровід суто з точки зору комунікацій із громадськістю, то в наявності маємо кричущу проблему із довірою суспільства до головних діючих осіб. В умовах, коли велика кількість людей не довіряє спецслужбам та правоохоронцям, дуже важко викликати довіру до окремих епізодів їхньої діяльності та публічних заяв. І це, мабуть, ключова проблема операції з урятування Бабченка та її інформаційного супроводу.

ВБИВСТВО В ЕПОХУ ПОСТПРАВДИ

Утім, є ще один аспект, в якому варто розглянути всю цю історію з інсценованим убивством. Це нинішній «хрестовий похід» західної цивілізації проти фейкових новин та дезінформації. В умовах, коли США та ЄС основною своєю задачею в умовах зростання гібридного впливу Росії бачать протидію саме поширенню неправдивих відомостей, дуже екзотично виглядає Україна, яка сама проводить дезінформаційну спецоперацію світового масштабу.

Коментаторів, які критикували українські спецслужби та владу саме з цієї точки зору, «затаврували» як «агентів Москви». В цю категорію, зокрема, потрапили «Репортери без кордонів» (Reporters sans frontiиres, RSF). Генеральний секретар цієї міжнародної організації Кристоф Делуар заявив: «RSF висловлює своє глибоке обурення у зв’язку з виявленням маніпуляції Служби безпеки України через їхню інформаційну війну. Це завжди дуже небезпечно для держав — грати з фактами, тим більше, використовуючи журналістів».

Критика такого типу від організацій та структур, які неодноразово були помічені в поширенні суто кремлівського «порядку денного», зараз не сприймається в Україні ні владою, ні тієї частиною суспільства, яка схвалює діяльність владних інституцій саме в частині боротьби з гібридною загрозою. Чи є історія з Бабченком тим випадком, коли нам знову треба проігнорувати зауваження подібних інституцій — питання, яке не має однієї відповіді для всіх, і залежить від переконань та точки зору.

У відповідь організації «Репортери без кордонів» можна навести слова Аркадія Бабченка, який на зустрічі з президентом висловив переконання, що такі операції потрібні, щоб люди і світ нарешті почали розуміти, що таке путінський режим. «Те, що я зараз тут сиджу і що я живий, — це все заслуга СБУ. Адже якби не було цієї спецоперації, вони б мене реально вбили, і це зрозуміло. Друзі, давайте нарешті розуміти, з ким ми маємо справу. Давайте нарешті розуміти, що собою являє путінська Росія зразка 2018, 2014 і 2020, і 2025 років», — зазначив він.

Ми маємо або привітати вітчизняні спецслужби за вмілу спецоперацію із використанням інформаційно-диверсійних методів, дезінформації та фейків, або відчути жах від того, що постправда в Україні тепер легалізована, легітимована та взята на озброєння вищим керівництвом країни.

Зараз кожен робить вибір у рамках цієї дилеми в залежності від своїх уявлень про добро та зло — як в абстрактному розумінні цих слів, так і в контексті правил та методів ведення гібридної війни в сучасному цивілізованому світі. Втім, напевно, нам треба оцінювати все те, що відбулося в останні дні навколо імітації вбивства Бабченка, з точки зору ефективності реалізованих дій для нашої перемоги над путінською Росією. Але ось цю найбільш правильну та коректну оцінку ми зможемо зробити лише після закінчення війни.

Наталя ІЩЕНКО
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments