Влада спирається на всіх, хто живе в брехні.
Вацлав Гавел, чеський політик та громадський діяч, дисидент, критик комуністичного режиму, драматург та есеїст, дев'ятий та останній президент Чехословаччини та перший президент Чехії

«Ввiчлива зброя»

61 військова частина РФ є у базі даних спільноти InformNapalm, волонтери якої унаочнюють присутність окупантів в Україні
11 вересня, 2015 - 12:30
21 ЛЮТОГО 2015 РОКУ. КИЇВ. ВИСТАВКА «ПРИСУТНІСТЬ. ДОКАЗИ АГРЕСІЇ РОСІЙСЬКИХ ВІЙСЬК НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ» / ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»
РОМАН БУРКО

Активісти створили ресурс на початку 2014 року. У «скарбничці» проекту вже є два ґрунтовні розслідування щодо катастрофи «Боїнга-777», збитого у небі над Донеччиною, колосальні бази даних російських підрозділів, які воюють в Україні, і навіть таблиці з шевронами військовослужбовців РФ. Матеріали сайта загалом виходять на 22 мовах! Водночас InformNapalm (українською — «ІнформНапалм») — суто волонтерський проект. За словами засновника, журналіста Романа Бурка, першими до команди долучилися волонтери з Криму та Грузії, потім приєдналися жителі окупованого Донбасу, вільної частини України та інших країн світу.

Хтось у команді InformNapalm майже цілодобово займається OSINT-розслідуваннями (термін «OSINT» розшифровується як Open Source INTelligence, у перекладі з англійської — «розвідка відкритих джерел інформації». — Авт.), хтось перекладає по п’ять годин на добу, хтось репостить новини у соцмережах. Кожен волонтер витрачає на ресурс стільки часу та сил, скільки вважає за потрібне. Деякі OSINT-розслідувачі, задіяні у проекті, є давно відомими експертами — наприклад, Іраклій Комахідзе з Грузії, Антон Павлушко з Німеччини, Аль Грі з Ізраїлю та інші. Усі волонтери познайомилися завдяки Інтернету, і мережа, власне, є головним простором для їхньої роботи. Роман Бурко розповів «Дню» про те, скільки і яких російських армійців воює в Україні і чому окупанти обожнюють самі себе видавати.

«ВІД ПОКАЗНИКІВ КІЛЬКОСТІ ВОРОЖИХ ВІЙСЬК ТРЕБА ПЕРЕХОДИТИ ДО ВИВЧЕННЯ ЇХНІХ ЯКОСТЕЙ»

— Українські медіа часто згадують про присутність російських військ на Донбасі. Але кажуть про це доволі абстрактно. Які реальні масштаби присутності військових РФ?

— Ми понад рік працюємо над цією проблемою та шукаємо способів, як спонукати українські медіа більш детально вивчати факти ведення Росією неоголошеної війни на Донбасі. ЗМІ звикли до риторики та абстрактних коментарів політиків і можновладців. Чомусь зазвичай достатньо гучних заяв про «десятки тисяч російських військових на Донбасі», але мало хто може обґрунтовано назвати конкретні підрозділи Збройних сил РФ, що діють в Україні. Спочатку ми сподівалися, що відповіді на це можуть дати спецслужби, але що більше поринали в аналітику та заводили знайомства у силових структурах, то більше розуміли, що і ці органи не мають системного підходу.

Наприкінці серпня цього року ми представили власну спробу систематизації російської військової присутності на Донбасі. Якщо я почну перераховувати всі підрозділи ЗС РФ, кадрових бійців яких виявили на Донбасі протягом року, це буде дуже довго, тому раджу просто власноруч проаналізувати інциденти, зібрані на нашому ресурсі InformNapalm.org. Наразі у нашій базі даних 116 випадків, у яких зафіксовано 61 військову частину РФ з конкретними найменуваннями бригад, батальйонів, дивізій та центрів. Також склали таблицю з місцями фіксації військовослужбовців, підрозділів або техніки, періодом їхнього перебування в Україні. У таблиці вказані рід військ та завдання, які виконує той чи той підрозділ. Для наочності на інфографіці за матеріалами бази даних ми провели так звані криві Без’є від постійного місця дислокації виявлених об’єктів до їхнього місця перебування на окупованій території України.

Хочу наголосити: кількість військ — тобто, живої сили противника та техніки — є сенс рахувати лише тоді, коли вам треба знати конкретне число набоїв та площу для поховання вбитих ворогів. Зараз ми не ведемо активних наступальних дій, та й гучними заявами, які не мають підґрунтя, навряд чи можна когось привернути на свій бік — маю на увазі світове співтовариство та західних політиків. Тому треба від німих показників загальної кількості ворожих військ переходити до вивчення їхньої якості, що ми й спробували зробити у власному дослідженні. Унікальність цієї роботи у тому, що вона ґрунтується на розвідці відкритих джерел противника, тобто ми вивчаємо матеріал, який самі російські пропагандисти, військові та випадкові спостерігачі розміщують в Інтернеті.

— Які конкретно російські військові підрозділи присутні в Україні? Як змінюється їхня кількість протягом конфлікту?

 — Коли ми кажемо про конкретні підрозділи, потрібно розуміти, що вони зазвичай є зведеними у ротні та батальйонно-тактичні групи. До складу груп можуть входити бійці з різних підрозділів, зокрема, нами фіксувались випадки, коли групи були змішані з найманцями, а кадрові російські військові виступали в ролі снайперів, фахівців-інструкторів, розвідників, офіцерів зв’язку, операторів складних систем та комплексів російського озброєння тощо. Наприклад, у червні 2015 ми виявили снайперів 19-ї окремої мотострілецької бригади Збройних сил РФ, які були прикомандировані до незаконного збройного формування «Сомалі». Також неодноразово у лавах НЗФ «ДНР» та «ЛНР» фіксували кадрових військових із 33-ї, 18-ї та 8-ї ОМСБр, 7-ї військової бази РФ, військовослужбовців частин повітряно-десантних військ та частин спеціального призначення Головного розвідувального управління Генштабу РФ.

Що ж до того, як змінюється їхня кількість, дати однозначну відповідь складно. Ключова кількість військ перебуває у тимчасових тренувальних таборах уздовж неконтрольованих ділянок кордону та час від часу здійснює рейди в глиб української території.

«ЗАКОРДОННІ ЕКСПЕРТИ ВКЛЮЧАЮТЬ НАШУ ІНФОРМАЦІЮ У ЗВІТИ»

 — Який ефект від даних, що ви збираєте?

— Спектр використання нашої інформації широкий. Ми оприлюднюємо далеко не всі зібрані нами матеріали, частину передаємо у розробку довіреним офіцерам у різних силових структурах. Ефективність використання інформації, звісно, залишає бажати кращого, бо Мінські угоди накладають свій відбиток. Наприклад, у період активних бойових дій ми концентрувалися на зборі координат розташування бойовиків та угруповань незаконних збройних формувань, шукали скупчення техніки та передавали дані військовим, дізнавались від інсайдерів з окупованих територій мобільні номери телефонів бойовиків та передавали цю інформацію офіцерам СБУ. Під час роботи, коли це можливо, намагаємося отримати відгук щодо відпрацювання інформації, у 60% випадків ми його отримуємо, але вся взаємодія налагоджена горизонтально, на офіційному рівні цього зробити неможливо, бо державна система і її силові блоки зокрема дуже забюрократизовані та неповороткі.

— Що вважаєте головним результатом своєї роботи на цей час?

 — Особисто для мене головним показником дієвості InformNapalm є постійне розширення наших можливостей через приєднання до спільноти нових людей: фахівців з розробки відео, графіки, перекладачів та розслідувальників. За повної відсутності фінансування та допомоги від держави або грантодавців ми реалізуємо проекти, які і на високому рівні виглядають якісними. Наприклад, наші розслідування щодо катастрофи рейсу MH17 дали важливий пласт інформації про перекидання військовослужбовцями військової частини 83466, 147 автомобільного батальйону матеріального забезпечення РФ, колони зенітного ракетного комплексу «Бук» до українського кордону. Перекидання здійснили рівно за 14 діб до трагедії із MH17. Це розслідування провів волонтер команди з позивним «Віталій», який постійно перебуває на окупованій території.

Друге розслідування InformNapalm по темі «Боїнга-777» стосувалося тягача Volvo, який перевозив ЗРК «Бук» територією, контрольованою бойовиками. Фотографія даного тягача як речовий доказ фігурує у звітах міжнародної слідчої групи. Волонтери спільноти визначили точне місце розташування бази техніки бойовиків, на якій цей автотягач помітили у жовтні, за кілька місяців після трагедії. Це — місто Сніжне, неподалік від шахти «Ударник», на території під контролем бойовиків. Місцем падіння уламків «Боїнга» був район Шахтарська, а це близько 20 кілометрів від Сніжного, де і зафіксовано появу тягача Volvo. Це розслідування провів волонтер з позивним «Вікторія», вона теж мешкає у східній частині України та встигла сама оцінити жахи «русскаго мира» під час окупації її міста Краматорська російськими найманцями. Мене особисто тішить, що команда InformNapalm на власному прикладі демонструє, що патріоти України живуть усюди: і на Донбасі, і у Криму є багато людей, які самовіддано працюють заради спільної перемоги над ворогом.

Ще одним великим досягненням проекту можна вважати те, що нашу інформацію помічають та включають у звіти закордонні експерти, які стежать за перебігом подій на сході України. Наприклад, один з недавніх звітів американської недержавної організації Atlantic Council (українською — «Атлантична Рада») «Ховаючись у всіх на очах», присвячений російській агресії в Україні, офіційно переклали на російську та українську мови саме волонтери нашої спільноти, про що згадано на сторінках самої доповіді. Також у цьому звіті були використані і матеріали InformNapalm.

«...БУТИ ЧАСТИНОЮ «КУЛЬТУ ВВІЧЛИВИХ ЛЮДЕЙ»

 — Ви збираєте докази присутності російських військових в Україні, зокрема, у соцмережах. Як російські вояки видають себе?

 — Соцмережі — дуже корисний інструмент для ведення OSINT-розслідувань. Там знаходимо беззаперечні фото- та відеодокази. Сучасне покоління російських контрактників та офіцерів виросло на «Однокласниках» та «ВКонтакте», вони звикли ділитися своїми враженнями з друзями з підліткового віку. І на військовій службі вони не залишили звички хизуватися на публіку. Цьому сприяє пропагандистська істерія, яка накручує культ «ввічливих людей». Більшість бажає бути частиною цього культу. Кожного разу, коли російські військові пишуть коментарі, перевіряють свої прізвища в українських волонтерських базах даних, розміщують власні фото з геотегами та потрапляють у кадр російських пропагандистських каналів — вони потрапляють і у поле нашої уваги. Я навіть не приховую методику наших розслідувань. Понад рік матеріали для наших розслідувань не згасають, бо жодні заборони ФСБ, жодні попередження з боку контролюючих органів не здатні зупинити спрагу військових РФ бути частиною «культу ввічливих людей». Це — психічна хвороба нового рівня, яку ми використовуємо, щоб донести правду про війну на сході України і її учасників.

— Як «допомагають» у роботі російські ЗМІ?

— Майже кожен їхній пропагандистський сюжет містить цікаву інформацію. Інколи у відео потрапляють зразки озброєння, якого в Україні ніколи не було, інколи по сюжетах можна ідентифікувати місце знаходження незаконного збройного формування, тактичну символіку, спрогнозувати дії бойовиків з їхніх випадкових фраз у сюжетах. Повністю приховати інформацію майже неможливо, завжди виявиться факт, непримітний журналісту, який стає знахідкою для нашого спостерігача.

«ПОСТІЙНО ВІДБИВАЄМО ПОТУЖНІ ХАКЕРСЬКІ АТАКИ З РОСІЇ»

 — Хто становить вашу аудиторію? Яка цікавість до ресурсу іноземних медіа?

 — Волонтери спільноти не раз проводили консультативні зустрічі з представниками різних організацій та дипломатами різних країн. Ділилися інформацією про перебіг воєнного конфлікту і факти російської агресії в Україні. Також ми постійно фіксуємо інтерес до наших публікацій і розслідувань закордонних державних структур. Із аналізу IP-адрес відвідувачів сайта відомо, що його читають у Держдепартаменті США, в урядових структурах Швеції, Німеччини, Франції, Болгарії, Нідерландів, Канади, Словаччини, Естонії, Грузії, Латвії, у структурах НАТО.

Час від часу ми знаходимо посилання на роботу проекту і в західних ЗМІ, зокрема у The Guardian, BBC та інших. Реноме проекту постійно зростає, але це не такий швидкий процес — Захід повільно та обережно сприймає нові ініціативи. Оскільки наш проект створений тільки 2014 року, він не має офіційних представництв та не належить до жодної офіційної організації, можна вважати великим досягненням, що на нашу роботу звертають увагу не лише через моніторинг нашої інформації, а й у відповідних заявах. Наприклад, російський опозиційний політик, голова політичної партії «Западный Выбор» Костянтин Боровой недавно в інтерв’ю розкритикував програму, пов’язану з грантом від посольства США журналістам країн Балтії для протидії російській пропаганді. Водночас він звернув увагу на роботу проекту InformNapalm, поставив його у приклад як ресурс аналітиків та криміналістів, що виявляють та досліджують факти російської агресії.

 — Яка реакція представників Росії на матеріали InformNapalm?

 — Вони намагаються на офіційному рівні не привертати уваги до роботи нашого проекту, бо кілька разів уже обпалилися на цьому. Ще торік був сюжет, здається, на каналі «Россия 24», в якому вони спробували виставити розслідування нашого експерта Іраклія Комахідзе щодо 138-ї окремої гвардійської мотострілкової бригади як дезінформацію. Але на «России 24» не змогли сперечатися з фактами і перевели все у риторику без конкретного підґрунтя. Із часом участь військовослужбовців цієї бригади в авантюрі Кремля підтвердили нові розслідування нашої спільноти.

Після цього було тривале затишшя, яке російські ЗМІ перервали спробами дискредитації нашого ресурсу — спробували прив’язати його до українських спецслужб. Але це сприяло ще більшій зацікавленості проектом та привело до нас нових волонтерів, які жартують між собою, що вони тепер «агенти Держдепу» та «розвідники НАТО». Також ми постійно відбиваємо потужні хакерські атаки з території Росії та отримуємо погрози фізичного знищення.

«У НАС НЕМАЄ ЖОДНИХ ОБМЕЖЕНЬ. ДІЄМО ТОЧКОВО ТА ІНІЦІАТИВНО»

 — Скількома мовами працює ваш ресурс?

 — Крім російської, проект давно доступний українською, білоруською, болгарською, польською, німецькою, англійською, іспанською та французькою мовами. Цими мовами періодичність перекладу достатньо висока, також є версії з меншою частотою оновлень. Це — варіанти чеською, словацькою, турецькою, португальською, нідерландською, грузинською, литовською, угорською, італійською, китайською та японською мовами. Нещодавно до нас приєднались волонтери, які почали переклади азербайджанською та шведською мовами. Таким чином зараз ми маємо 22 мовні версії сайта з різною періодичністю публікацій. Оскільки все побудовано на волонтерських засадах і у нас немає постійної редакції, активність тої чи тої мовної версії залежить від самих перекладачів.

Кожен переклад робиться живою людиною — носієм мови, а не за допомогою машинного способу мультимовної локалізації сайтів. Для нас важливо налагодження взаємодії між ініціативними людьми по всьому світу, які не тільки стежать за подіями в Україні, а й можуть робити правильні месиджі своєму оточенню, щоб допомогти загалу зрозуміти, що насправді відбувається на українському фронті і на інших фронтах світу, де задіяні російські спецслужби, п’ята колона Москви та російські окупаційні війська.

— Чим ще займається команда InformNapalm, крім збирання інформації про російські війська в Україні?

 — У нас немає жодних обмежень, ми діємо точково та ініціативно. Коли отримуємо інформацію від інсайдерів про можливий наступ ворожих військ або провокації з обстрілами та терактами, намагаємось попереджати про ці дії та прораховувати ефекти від поширення цієї інформації відкритими та адресними каналами. За необхідності працюємо не лише як журналісти-волонтери, а й як дослідники. Нам важливо допомогти Україні подолати ворожу агресію і водночас залишитися об’єктивними спостерігачами з власним тверезим баченням ситуації.

Марія ПРОКОПЕНКО, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments