«Я не вважаю себе журналістом…»

Про особливості національного політконсалтингу, репутаційну «реанімацію» та кризові комунікації по-українськи розповідає політтехнолог зі стажем, «нетиповий» ведучий телеканалу ZIK Павло Кругляковський.

— У Вас 17-річний досвід участі у передвиборчих кампаніях. Чому не залишилися там, у політичному світі, а подалися у ведучі?

— Насправді, вже майже 20. Першу виборчу кампанію я пройшов у 1998 році. Вчився в 11-му класі, записався агітатором в штаб одного з кандидатів-мажоритарників у нашому районі. Тоді довелося обходити будинки, багато спілкуватися з виборцями, роздавати газети і листівки, розклеювати постери. На рівні з нами працював і сам кандидат, а також усі його помічники. До речі, один з них зараз працює міністром в уряді, а сам кандидат приходить на мої ефіри в якості гостя.

Потім, вже під час навчання в Інституті міжнародних відносин, я ще кілька разів брав участь у передвиборчих кампаніях – так поступово освоїв усі спеціальності в штабі, вчився професії. Згодом став спеціалізуватися на політичних технологіях та PR. Довелося реалізувати кілька медійних проектів. Тож певний досвід в роботі зі ЗМІ у мене був.

А на телебачення я прийшов, коли Олексій Семенов оголосив про перезапуск каналу NewsOne. Ми кілька разів перетиналися в рамках інших проектів, тож я знав Олексія як найкращого фахівця у цій галузі. От і прийшов вчитися в нього – як правильно робити ТБ. Семенов тоді відбирав «нетипових» ведучих, я прийшов на кастинг, і він дав мені шанс. За це я йому дуже вдячний і по сьогодні. До речі, це згодом стало трендом – на телебаченні почали з’являтися ведучі, які прийшли саме з «політики».

— А ще практикуєте у політиці? Я маю на увазі, когось консультуєте з політичного бомонду чи даєте експертні поради? Якщо так, що це за люди?

— Правильно буде говорити, що з «політики» я нікуди й не йшов. Продовжую практикувати як консультант з PR та політтехнолог. Коли треба їхати на вибори в округ, доводиться відпрошуватися з ефірів. Зараз багато працюю з державними органами – там часто не вистачає свіжого професійного погляду зі сторони, особливо під час кризових ситуацій.

— Чотири роки тому ви заснували Агентство стратегічних комунікацій, яке працює і зараз. Чим займається агентство і яку безпосередню роль у ньому відіграєте Ви?

— Так, у 2013 році ми з колегами заснували власне агентство Res Publica, яке спеціалізується на політичних технологіях та PR у сфері політики. Проводимо виборчі кампанії, супроводжуємо дійсних політиків та чиновників, займаємося антикризовими комунікаціями.

— Ведучим Ви працюєте близько 2-х років. Важко було вливатися в нову професію?

— Вливатися у професію було не просто, але це – гарний привід для розвитку. До того в мене був досвід ведення програм на радіо, виробництва власного телевізійного продукту. Крім того, доводилося часто приводити клієнтів на різні програми, готувати їх до ефірів. Думав, що знаю про телебачення усе.

Але робота «по інший бік екрану» значно вплинула на моє сприйняття професії, довелося багато в чому змінити свої погляди на телебачення як на медіа. Особливо це стосується того, як глядачі сприймають все, що ми їм показуємо та розказуємо з телеекранів. І це завжди непростий вибір – йти на повідку в тих, хто дивиться телевізор, чи змушувати їх думати, звертати увагу на важливе. От і виходить, що те, що для політтехнолога – благо, для телеведучого – справжня проблема.

— Ви спочатку працювали на NewsOne. Були ведучим програм і навіть мали власний проект «Метод Кругляковського». Зараз на ZIKу. Чому саме цей канал?

— Увага професійної спільноти зараз регулярно прикута до того, що відбувається на каналі NewsOne. В першу чергу, це стосується питань, пов’язаних із редакційною політикою. З точки зору професійної етики було б некоректно вдаватися до деталей. Ви і так все бачите.

Тож повторюся: те, що нормально сприймається з точки зору політтехнолога, є неприйнятним з точки зору журналіста чи телеведучого. Рішення піти з NewsOne було свідомим, хоча я і вдячний каналу, який дав мені можливість розвиватися як професіоналу. Це був чудовий період, який просто добіг кінця.

ZIK я сприймаю як новий етап і нові можливості. Тут зараз багато роботи – канал розвивається, рейтинги зростають. Разом з цим зростають і вимоги до ефірів, а також вимоги до мене як ведучого. Наприклад, довелося терміново вчитися вести ефіри українською мовою, ретельніше готуватися до програм.

Але найголовніше – канал неухильно дотримується журналістських стандартів у висвітленні тих чи інших подій, тут справжня свобода слова, усі політики мають можливість вільно висловити свою позицію. І це є найголовнішою конкурентною перевагою ZIKу, яку важливо не втратити.

— Ви – такий собі колекціонер метеликів. У Вашій колекції їх близько 20-ти, якщо не помиляюсь. Коли з'явилось бажання збирати таку колекцію? А який метелик із колекції для Вас є найпам'ятнішим і чому?

— Насправді, метеликів вже більше, ніж 20. Раніше я жартував, що саме через них мене і взяли на телебачення – виглядає дуже ошатно.

Не сприймаю їх як колекцію, бо колекція – це те, що виставляють в музеях. Метелики я вдягаю не тільки на екрані, це – частина мого повсякденного життя. Просто вони добре вписалися в мій екранний образ. Тут, мабуть, зіграв свою роль досвід політтехнолога.

Метелики я регулярно купую сам, але велику частину мені подарували друзі. Саме з такими метеликами в мене пов’язані гарні спогади про близьких людей.

— Де питання репутації є важливішим – у журналістиці чи в політконсалтингу?

— Питання репутації однаково важливе як для політтехнолога, так і для телеведучого. На представниках обох професій лежить велика соціальна відповідальність за все зроблене і сказане.

Я не вважаю себе журналістом, скоріше – телеведучим. Бо бути журналістом – це дуже складно. Є стандарти професії, є місія в решті решт. Раніше в мене траплялися випадки, коли я як піарник приїздив до редакцій і сварився на журналістів та редакторів, які паплюжили честь професії. Я казав, визначиться з тим, хто ви є, і робіть свою справу як слід. Такі були часи.

Зараз, працюючи телеведучим, я як політтехнолог добре розумію, коли є намагання відійти від журналістських стандартів. Намагаюся зупиняти такі спроби. Після того, що країна пережила три роки тому, треба бути чесним з глядачами.

— Чи комфортно себе почуваєте, коли в ефірах зустрічаєте людей, з якими працювали, як політтехнолог. Напевно, ж такі є. І чи включаються механізми «симпатії-антипатії» у таких випадках?

— Таке інколи трапляється. Намагаюся бути об’єктивним. Але треба зазначити, що багато з тих, з ким доводилося працювати раніше, сьогодні перебувають за кордоном. Самі розумієте, з яких причин.

— Політтехнології – це книжкова теорія чи добра орієнтація в просторі і часі?

— В українських реаліях політтехнології – це в першу чергу практика. В нас немає інститутів, які б готували політтехнологів. Вчитися доводилося одразу «в бою». Потім цей досвід аналізується, узагальнюється, і з’являється теорія. Зараз мене інколи запрошують прочитати лекції з політичних технологій для молодих фахівців, але коли я починав, професія була «закритою».

Крім того, маю відзначити, що певна теоретична база все ж таки має бути. Політтехнолог повинен розумітися на політології, філософії, соціології, журналістиці, психології.

— Якими новинками дивуватимуть електорат наші політики в найближчій передвиборчій перспективі?

— На жаль, політичний процес в Україні нині перебуває в кризі. Я б навіть сказав – демократія в тому вигляді, як ми її знаємо, перебуває в кризі. Про це свідчить значне зниження інтересу громадян до виборів. Ходять на дільниці в основному ті, хто більше покладається на «державу», ніж на себе. В них це почуття культивують відповідними меседжами: «Держава піклується про тебе», «Уряд підніме зарплатню» тощо.

Але нічого спільного з реальністю ці лозунги не мають. Ось люди з активною позицією і живуть ніби в паралельному світі. І сьогодні вкрай важливо не «дивувати електорат новинками», а повернути цих людей на вибори. Адже без них майбутнього в країни немає.

— На коли прогнозуєте парламентські вибори? Будуть дострокові?

— Чергові парламентські вибори у нас заплановані на 2019 рік. Це досить крихка конструкція, та влада буде підтримувати її максимально довго. В той же час, у нас занадто багато охочих зруйнувати цей баланс. Ситуація може змінитися в будь-який момент. Знаю, багато політичних сил готуються брати участь у виборах вже цієї осені.