Як програти гібридну війну

Засоби масової інформації та комунікації під час війни можуть виконувати роль інформаційної зброї. Цей постулат, здається, вже не потребує пояснень — на п’ятий рік гібридної агресії Росії навіть найвпертіші ліберали щось почали підозрювати. Втім, як не дивно, досі ані в Україні, ані в світі не вироблені дієві методи оборони на інформаційному фронті...

РЕЗОЛЮЦІЯ ЯК УСПІХ

Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію щодо протидії гібридній війні. Про це 26 квітня повідомив у себе на «Фейсбуці» віце-президент ПАРЄ, народний депутат Володимир АР’ЄВ. «Знову успіх в ПАРЄ — ухвалена резолюція по доповіді щодо протидії гібридній війні», — написав політик. Він повідомив, що Асамблея послалася на дії Росії проти України і закликала протистояти всім проявам гібридної війни, в тому числі — ліквідувати юридичні прогалини й координувати зусилля у протидії цьому новому явищу.

Депутат навів кілька цитат із документа:

«Асамблея із занепокоєнням відзначає, що сьогодні держави дедалі частіше стикаються з явищем «гібридної війни», що створює новий тип загрози на основі поєднання військових та невійськових засобів, таких як кібератаки, кампанії масової дезінформації, в тому числі фальшиві новини, зокрема в соціальних мережах, порушення комунікацій та інших мереж і багато чого іншого. Кібернетичні удари особливо небезпечні, оскільки вони можуть вразити стратегічну інфраструктуру країни, зокрема систему управління повітряним рухом або атомні станції. Тому гібридна війна може дестабілізувати й підірвати цілі суспільства і спричинити численні жертви. Дедалі ширше використання цих нових тактик, особливо в поєднанні, викликає занепокоєння щодо адекватності наявних правових норм».

«Асамблея також висловлює глибоку стурбованість із приводу численних випадків масових кампаній з дезінформації, спрямованих на підрив безпеки, громадського порядку та мирних демократичних процесів. Існує надзвичайно важлива потреба в розробці інструментів для захисту демократії від «інформаційної зброї», зберігаючи при цьому свободу слова та свободу засобів масової інформації».

Наприкінці допису політик резюмував: «Закликати Москву до чогось — марна справа. Потрібно об’єднувати зусилля здорової частини світу для лікування від інформаційної інфекції російського виробництва».

АНТИФЕЙКОВИЙ ПЛАН ЄС

В останніх числах квітня Європейська комісія також зробила свій внесок у боротьбу з гібридним впливом Росії. Причому ЄК представила цілий План заходів із боротьби з фейковими новинами під назвою «Подолання онлайн-дезінформації: європейський підхід». Це було зроблено напередодні виборів до Європарламенту — в ЄС відверто стурбовані, що у виборчий процес втручатимуться ззовні для спотворення реальних результатів. За даними ЄК, останніми роками спроби дезінформації та маніпуляцій в інтернеті були зафіксовані під час виборів не менш ніж у 18 країнах світу.

У Плані заходів зазначено, що кампанії з масової онлайн-дезінформації широко використовуються, щоб сіяти недовіру і створювати напруженість у суспільстві. Deutsche Welle наводить таку цитату з документа: «Кампанії з дезінформації з боку третіх країн можуть бути частиною гібридних загроз для внутрішньої безпеки, включно з виборчими процесами, зокрема в поєднанні з кібератаками». Єврокомісія називає одну з потенційно небезпечних країн: «Військова доктрина Росії відкритим текстом визнає інформаційну війну однією із сфер своєї дії».

У Плані ЄК державам-членам Євросоюзу рекомендується перейняти оптимальні практики виявлення та управління ризиками, зумовленими онлайн-дезінформацією і кібератаками, особливо під час виборів.

Як пише DW, вперше в документах ЄС дається визначення дезінформації, або фейковим новинам. Цим терміном називають «доказово неправдиву або таку, що вводить в оману, інформацію, яку створюють, представляють і поширюють задля отримання економічної вигоди або навмисного обману громадськості і яка може завдати шкоду суспільству». Шкодою в цьому разі може бути загроза як демократичним політичним процесам і процесам прийняття рішень на державному рівні, так і загроза охороні суспільного здоров’я або захисту навколишнього середовища.

При цьому просту помилку, сатиру, пародію чи політичну позицію автора не вважають дезінформацією, фейковою, неправдивою новиною. «Лише тому, що ви не погоджуєтеся з чимось або з певним світоглядом, який стоїть за чимось, це ще не обов’язково робить це фейковою новиною», — пояснює єврокомісар з питань безпеки Джуліан КІНГ.

ПУНКТ №1 — ЗІБРАТИ ФОРУМ

Який крок буде наступним після представлення Плану ЄК?

Найближчим часом збереться Форум, на якому зустрінуться представники інтернет-ресурсів, рекламодавців, ЗМІ та громадянського суспільства. Метою зборів буде створення Кодексу практик щодо дезінформації, дійсного для всього Євросоюзу. Документ буде опубліковано до липня поточного року, і до жовтня він працюватиме в «тестовому» режимі.

Традиційно вписані в План дій ЄК заходи щодо підвищення медійної грамотності громадян, стимулювання зростання якості журналістики та проекти типу «стоп-фейк». Так, у Єврокомісії хочуть запустити європейську онлайн-платформу про дезінформацію, яку — на свій розсуд— зможуть використовувати «фактчекери».

Восени ЄК проведе аналіз такого підходу. Якщо результати виявляться незадовільними, Єврокомісія має намір запропонувати інші заходи протидії дезінформації.

Можна, звичайно, лише порадіти, що на п’ятий рік війни на сході України, тобто — на сході Європи, європейські інституції одна за одною звертають увагу на проблеми гібридного наступу Росії. Але чотири роки виявилося досить лише для того, щоб визнати проблему, погодитися, що ще з нею треба якось боротися, і дозволити «лікуватися» за допомогою «симптоматиків» та «профілактики» — спростовування фейків, зростання якості журналістики та підвищення медіаграмотності. Тобто порада приблизно така: якщо ви захворіли на ще не відому науці хворобу, то позбавляйтеся симптомів (фейків) і підвищуйте імунітет (якість журналістики, медіаграмотність).

ПОБІЧНИЙ ЕФЕКТ, ЩО ЛЯКАЄ

У принципі, ці рекомендації здаються правильними. Аби не одне «але» — така «хвороба», як дезінформація, відома доволі давно, як і ліки від неї.

З цим фактом погоджуються і в Єврокомісії, кажучи, що дезінформація — вже відоме явище. Однак, на думку євроструктур, інтернет суттєво видозмінив це явище — збільшив обсяг та різноманітність доступних новин і дозволив поширювати фейкові новини «в масштабах, зі швидкістю і точністю вибору мети, які є безпрецедентними». Але що це принципово змінює — то це те, що і ліки від такого варіанта хвороби мають бути більш інтенсивними та швидкодіючими.

З історії людства відомо, що з дезінформацією можна боротися двома методами.

Перший — це обмеження контактів з джерелами інфекції, тобто заборона мовлення медіа, які поширюють неправдиві відомості.

Другий — потужна інформаційна кампанія, спрямована на розповсюдження правдивих новин. І це має бути не сухе спростування, а потужна контрпропаганда та пропаганда.

Втім, жоден із цих двох пунктів Європа реалізовувати не буде. «Ліки» мають занадто сильний побічний ефект. Тут і цензура, тобто згортання демократії, і противне слово «пропаганда»... і тому від цих заходів поки що відмовляються.

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПІДХІД

Рада Європи через резолюцію ПАРЄ наголошує на необхідності збереження свободи слова та свободи засобів масової інформації навіть під час створення системи захисту від гібридної загрози.

Європейський Союз також обирає лише ті варіанти дій, які жодним чином не обмежують права вільних ЗМІ. «Ніхто не має наміру нікому нічого нав’язувати — читати що-небудь або вірити в щось», — цитує DW єврокомісара з питань цифрової економіки та суспільства Марію ГАБРІЕЛЬ. Журналісти німецького ЗМІ відзначають, що страх ухвалити рішення, яке хоча б віддалено було схоже на запровадження цензури, призвело до того, що Єврокомісія зробила ставку на саморегуляцію інтернет-ресурсів і, по суті, ухвалила рекомендації замість запровадження чітких правил.

Продовжуючи медичні паралелі, можна навести хіба що таке порівняння: європейці хочуть зміцнити організм суспільства і ЗМІ, щоб вони самостійно перемогли хворобу. Теоретично це можливо. Але не в цьому разі.

Проблема в тому, що дезінформація — це лише один із проявів гібридного впливу, інформаційної війни, якого може й не бути. Атакувати інформпростір противника і завдати йому відчутних втрат можна за допомогою не фейкових, а просто перекручених, неповних, перебільшених новин; журналістських матеріалів та виступів експертів із «власною авторською політичною позицією», яку завзято обстоюють європейці; або взагалі завдяки агресивному просуванню окремих тем, які можуть і не бути фейком.

Відповідно, якщо замість протистояння явища в цілому (гібридна агресія в інформаційній сфері) боротися з окремо взятим проявом (неправдивими повідомленнями), прогноз щодо одужання точно не буде оптимістичним.

Втім, не будемо забігати вперед і пророкувати, чим завершиться впровадження Плану ЄК «Подолання онлайн-дезінформації: європейський підхід» і спроба ПАРЄ якось долучитися до антифейкового руху. Ми можемо лише проаналізувати власний, український досвід і подумати — чи вдалося Україні вибудувати надійний захист від російської гібридної агресії в інформаційній сфері?

На жаль, відповідь є негативною.

УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД

Так, у нас заборонені російські пропагандистські медіа, соціальні мережі, а на лінії зіткнення телесигнал із «ДНР»-»ЛНР» та РФ навіть глушиться. Проте цього не досить для розв’язання проблеми поширення російського гібридного впливу.

«Інфекція» мутувала і знайшла собі інші шляхи проникнення в український інформаційний організм.

Так, російська точка зору — думка агресора нав’язується нам з екранів та сторінок формально українських ЗМІ політиками, журналістами й експертами, які нібито озвучують «власну точку зору», але, насправді, транслюють пропагандистські тези Кремля, проводять спеціальні інформаційні кампанії, зрежисовані Росією...

Головний редактор газети «День» Лариса ІВШИНА днями звернула увагу на експерта («експерта»), який в ефірі «112 Україна» на запитання журналіста «Росія — агресор?» заявив: «Я на провокаційні питання не відповідаю».

«Це плюралізм?.. Стандарти?.. Чи інформаційний «садо-мазо»?!.. — запитала головред у пості на своєму «Фейсбуці», зазначивши: «Є теми, де немає двох точок зору. Агресія Росії — найголовніша з них. Це «червона лінія», яку неприпустимо переходити. Розносчики «антисанітарії» повинні бути поза суспільним простором».

Цей епізод відмови «експерта» від простої констатації факту російської агресії, як і сама присутність людини з відверто ворожою до України позицією в ефірі нібито українського телеканала, є лише однією з ознак тяжкої хвороби інформаційного простору країни. В умовах не мирного ЄС, а воюючої України, подібні прояви мали б, у принципі, наштовхуватися на протидію «спеціально навчених» структур влади й на реакцію відторгнення від суспільства. Але цього не відбувається. Це означає лише одне — ми програємо. Точкові обмеження свободи слова (заборона росЗМІ, соцмереж) не дають ефекту без системної роботи зовсім іншого масштабу та якості.

У принципі, саме цей висновок і мали б зробити європейці: гібридна агресія — це серйозно, і напівзаходи тут не працюють, а декоративні, профілактичні заходи — тим паче.

Напевно, колись в ЄС дійсно дійдуть до цієї думки... якщо раніше російський вплив на європейську політику не стане тотальним.