Корінь демократії в активності громадян, а запорука - в забезпеченні прав людини.
Зеновій Красівський, поет, письменник, громадський та політичний діяч, політв’язень радянських таборів, член Української Гельсінської групи

Як живе телебачення на Донбасі?

«День» поспілкувався з членом команди донецького обласного державного каналу «До ТеБе» про проблеми і досягнення проекту
4 листопада, 2016 - 13:17
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

На Донбасі з українським телебаченням і радіомовленням проблеми вже третій рік — бойовики цілеспрямовано зруйнували або захопили телевежі, що забезпечують покриття сигналом великі території. Але поки профільні структури думають, як вирішити технічні питання — побудувати нові вежі, окрім уже побудованої на Карачуні, або мережу малопотужних передавачів — не менш актуальним залишається і питання якісної пропозиції медійного продукту жителям сходу країни. Окрім розширення географії трансляції українського телебачення, необхідно подумати про його змістовне наповнення. На центральних каналах цільових програм для жителів Східної України немає, і важливо сформувати якісне регіональне телебачення — сучасне, цікаве, проукраїнське.

Цим і займається молода команда донецької регіональної дирекції НТКУ, куди входить нещодавно створений телеканал «До ТеБе» і радіостанція «Голос Донбасу». Попри дефіцит фінансування і старт «з нуля», вони нестримно розширюють свою аудиторію. Досі у телекомпанії немає свого режисерського пульта й автомобіля, розташовані вони в будівлі колишньої книгарні, але щодня видають в ефір майже п’ять годин авторського продукту. Детальніше про роботу в непростих умовах і настрої на сході розповів Сергій МОЛОТКОВ, директор інформаційної служби телеканалу «До ТеБе».

«ВЕДЕМО МОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЮ, ЩО ДУЖЕ ВАЖЛИВО ДЛЯ ДОНБАСУ»

— Як давно в ефірі Донецької області працює телеканал «До ТеБе»?

— До 27 квітня 2014 року під логотипом «27 канал» вело мовлення Донецьке обласне державне телебачення. Це була за своїм творчим складом і технічним оснащенням чи не найуспішніша компанія в системі державного телебачення. І всього цього одразу не стало. Всі приміщення, обладнання, архіви, документи були захоплені бойовиками, «27 канал» припинив мовлення, а люди виявились викинутими на вулицю.

Незрозумілість у ситуації, невирішеність проблем і нерозуміння, як бути далі, тривали до січня 2015 року, коли було прийнято рішення відновити роботу Донецької обласної державної телерадіокомпанії. Починати довелося з абсолютного нуля. Не було техніки, приміщення, а головне — людей. Стартували в місті Краматорську, абсолютно не пристосованому для базування телерадіокомпанії обласного рівня. Але, попри все, вже 27 лютого в ефірі з’явився абсолютно новий телеканал «До ТеБе» з новою концепцією — до тебе, тобто до глядача. Канал веде мовлення українською мовою, і це сьогодні дуже важливо для Донбасу. Нашим сигналом покрито практично 90% території області, підконтрольної українській владі, також можна зловити в Донецьку й на інших тимчасово окупованих територіях.

Розкажіть про ваші проекти, авторські передачі. Якого контенту потребують жителі сходу України?

— Сьогодні у програмному портфелі каналу 17 проектів власного виробництва. Це різні передачі — про переселенців («Життя наново»), про традиції українського народу, їхнє місце в житті сьогоднішнього Донбасу («Подорож у часі»), про пенсійні питання («Пенсійна панорама»). У передачі «Їдемо до тебе» розповідаємо про життя в прифронтових населених пунктах. Її завдання — показати, що тамтешні жителі не просто виживають, а намагаються жити повноцінним життям, незважаючи на жахи війни. І знають, що у них є перспектива в Україні.

Намагаємось виробляти контент у руслі конструктивного оптимізму — ми не оминаємо проблеми, але водночас намагаємось показувати позитив, якого навіть тут, у районі воєнних дій, чимало.

Наша головна програма — «Новини До ТеБе». Людям необхідна інформація саме від локальних ЗМІ, лише місцеві журналісти можуть відчути проблеми і гостроту ситуації не ситуативно, наїжджаючи сюди, а перебуваючи в регіоні постійно. Тому така програма була створена практично одразу. Відсутність цільового фінансування, техніки й людей змусило шукати найефективніші варіанти її існування. Так виникла ідея територіальних редакцій. Зараз вони успішно працюють у шести містах області, щодня надсилаючи сюжети для радіо, телебачення і матеріали для нашого сайту. У жовтні запустили інформаційну програму в новому форматі — тепер із ведучим, який працює в мультимедійній студії.

Наша аудиторія — жителі всієї Донецької області. Прагнемо, щоб кожен знайшов на нашому каналі щось цікаве для себе.

— Нещодавно ви створили дитячу редакцію. Як виникла ідея?

— Нам захотілося подивитись на світ очима дітей. Не вкладати в маленькі голови дорослі думки, не диктувати свої умови, а спробувати бути з ними партнерами. Для цього запросили юнкорів шкільних газет із Краматорська і Слов’янська, запропонували їм спробувати свої сили в телебаченні. Поки що не ставимо конкретних термінів, коли вийде дитяча передача, але прагнутимемо створення такого проекту. Показуємо і розповідаємо дітлахам, як робиться телебачення, тим більше, коли воно робиться в буквальному розумінні з нічого. Юнкори вже вирушають на зйомки з нашими журналістами, далі — дамо їм можливість зробити свої сюжети. Вийде — випустимо в ефір, ні — працюватимемо далі. Використовуємо принцип теорії, сумісної з доступністю практики.

«ФІНАНСУВАННЯ ВІД ДЕРЖАВИ НА РОЗВИТОК І ТЕХНІЧНУ БАЗУ НЕ ОТРИМУЄМО»

— У рамках ПРООН і уряду Японії вашому каналу виділили комп’ютерну техніку. Завдяки допомозі литовських колег було встановлено нові передавачі на телевежі у Волновасі. Розкажіть про підтримку каналу міжнародними партнерами, громадськістю, державою.

— Так, без монтажних комп’ютерів від уряду Японії і ПРООН ми б не змогли налагодити власне виробництво на тому рівні, на якому воно зараз. Завдяки Посольству України в Польщі налагодили співпрацю з телеканалом «Белсат», який входить до системи TVP (суспільне телебачення). Частина наших співробітників уже пройшла стажування у Варшаві. За допомогою організації «Інтерньюз-Україна» змогли зняти телепроект «Егей, Європо!» про шахтаря з Родинського, який уперше побував за кордоном. Він порівнює життя у Польщі і Чехії з нашим і знаходить спільне — те, в чому Україна вже стала європейською державою. Зараз у вихідні йде показ цього проекту.

Незважаючи на те, що ми державна компанія, дистанціюємось від облдержадміністрації, комунальних підприємств і решти. Ніхто не може впливати на нашу редакційну політику. Що стосується фінансування, то з державного бюджету ми отримуємо кошти лише на поточну діяльність. На розвиток, а тим більше на створення повноцінної технічної бази цього року не виділено нічого.

У січні цього року під вашу редакцію в Краматорську підклали гранату. 24 серпня, в День Незалежності, офіс телеканалу обстріляли невідомі. З чим ви пов’язуєте такі нападки проти каналу? Чи стикаються ваші журналісти з якимись погрозами?

— Мало того, днями особисті дані трьох наших журналістів розмістили на сепаратистському сайті «Трибунал. Відплата настане». Що стосується гранати й обстрілу, то правоохоронці поки що не повідомляли нам про результати розслідування. Але якщо ці неприємні інциденти сталися з нами, то ми на правильному шляху, і редакційна політика у нас вірна.

«ЛЮДЯМ НЕОБХІДНА ПРАВДА І ВІРА В КРАЩЕ»

Як оціните якість інформаційного поля Донбасу?

— З початком війни інформаційний простір Донецької області дуже змінився. Виїхало багато гідних журналістів, майстрів слова, які не повернулися в регіон. Від цього якість деяких медіа значно знизилася. Що стосується контенту, то, на мій погляд, не вистачає добрих новин. Адже Донецька область живе, розвивається, незважаючи ні на що, і людям необхідна віра в краще і впевненість у завтрашньому дні.

Понад два роки не працювало обласне радіо. Нещодавно успішно була запущена радіостанція «Голос Донбасу». Як ви оцінюєте роль радіомовлення в регіоні?

— Поки що ця роль слабка. Можу сказати, що у нас в принципі багато років справжнього регіонального радіо не було. Музичні станції, які не несуть нічого, окрім розваги, — це не журналістика. Радіостанція розмовного формату «Голос Донбасу» з’явилася лише цього літа. Попередню систему роздачі радіосигналу було знищено, тому, щойно у нас з’явився передавач в FM-діапазоні, одразу почали мовлення. Першим був Маріуполь, за ним Покровськ, Волноваха, зараз слухають скрізь, де є доступ до сигналу.

Але люди відвикли від формату радіо. Щоб повернути аудиторію або навіть сформувати її з нуля — потрібен час. Слухачі, безумовно, вже є, але говорити про якусь значну роль радіо в інформаційному просторі Донбасу нині передчасно. Перспективи великі, адже радіо — єдине з усіх видів ЗМІ дозволяє отримувати інформацію у фоновому режимі. А послухати на станції «Голос Донбасу» є що, оскільки колектив зібрався доволі творчий і професійний.

Як повернути жителів Донбасу до українських ЗМІ? І найголовніше — сформувати довіру до них?

— По-перше, треба просто дати жителям Донбасу таку можливість. По-друге, українські ЗМІ не повинні уподібнюватися російським. Якщо буде змагання в стилі «хто кого перебреше» — добра не буде. Ми у себе на каналі відмовились від поширення фейкових новин про життя на окупованій території. Якщо ми хочемо, щоб люди нам довіряли, то зобов’язані говорити правду, якою б вона не була. І останнє — ми повинні повернути Донбасу його справжню історію і його рідну українську мову.

Анастасія РУДЕНКО, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments