Україно, дозволь мені серед твого безголов'я головою тривожною прорости!..
Іван Драч, український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч, критик часів радянської епохи

Якщо вам загрожує небезпека...

8 червня, 2018 - 11:03

Кінець минулого місяця ознаменувався двома яскравими подіями: по-перше, дивовижним «воскресінням» журналіста Аркадія Бабченка, а точніше, спецоперацією СБУ, завдяки якій вдалося запобігти замаху на нього; а по-друге, тривожною звісткою про те, що російські спецслужби замовили в Україні вбивства 47 осіб, більша частина з яких — журналісти.

Зрозуміло, краще, що можуть зробити люди, які опинилися в такому списку, якщо вони живуть у цивілізованих країнах (до яких належить і Україна) — це звернутися до правоохоронних органів. Безпекою громадян мають займатися фахівці, і я в жодному разі не хочу підміняти їхню професійну допомогу своїми порадами. Зрозуміло, в тому, що стосується захисту від стеження, комп’ютерної безпеки, охорони житла й іншого, теж краще порадитися із фахівцями, і завжди бути на зв’язку з тим, хто за законом країни перебування зобов’язаний забезпечувати вашу безпеку.

Однак в жодному разі не можна виключати так звану «соціальну інженерію», в даному випадку — отримання потенційними вбивцями інформації про жертву за допомогою «людського фактора» — особистих контактів і психологічних прийомів. Погодьтеся, що жодні технічні засоби захисту не допоможуть вам, якщо ви самі підпустите небезпечних людей до свого оточення, або повідомите важливу інформацію про себе тим, кому не слід її знати. Згадаймо фатальну помилку Олександра Литвиненка, який підтримував контакт зі своїм майбутнім вбивцею Луговим. Тому поряд із «класичними» порадами експертів я ризикну дати кілька «соціальних» порад про те, як краще поводитися в публічному просторі в разі, якщо ви вважаєте, що можете стати мішенню потенційних вбивць або провокаторів.

1. Перше, і найелементарніше — не варто позначати місце свого перебування у соціальних мережах, «чекінитися» у ресторанах та аеропортах й іншим способом дозволяти точно відстежити ваш маршрут. Звичайно, це не означає, що потрібно повністю зникати з поля зору без достатніх на те підстав. Однак ніщо не заважає, припустимо, викласти в мережу фотографії вашої відпустки на день пізніше того, як ви вже залишили місце відпочинку. Аналогічно не варто обговорювати ваш маршрут по відкритих каналах зв’язку (у листуванні по незахищеним месенджерам тощо). Повідомляйте про свої пересування лише тим, кому важливо про це знати. У публічному просторі цілком можливо влаштувати легку «плутанину»: «зміщувати» ваші місця перебування зі зрушенням в кілька днів, якщо можливо, публічно вказувати не ті міста, до яких ви прямуєте, не обговорювати майбутні зустрічі з друзями в публічному просторі тощо .

2. Друге природно випливає з першого: якщо можливо, потрібно зводити до мінімуму публічне спілкування в соцмережах, особливо обговорення того, чим ви займаєтеся по роботі. Якщо ви — журналіст, і ведете журналістські розслідування, не варто завчасно навіть згадувати факт своєї роботи з певних тем навіть зі своїми знайомими у закритих групах, якщо ви не довіряєте особисто кожному без винятку члену цієї групи. Пам’ятайте, що навіть відповідь або коментар, який ви пишете в публічному просторі свого друга, можуть прочитати зовсім інші люди.

Одним з індикаторів можливої ​​небезпеки може слугувати підвищений інтерес до вас і вашої роботи, який зовсім необов’язково має проявлятися у персональних питаннях про ваше життя або проханнях надати якусь секретну інформацію. Наприклад, вас можуть запитати, що ви думаєте про того чи іншого політика (чиновника, олігарха тощо), оскільки навіть за вашою оцінкою його діяльності може бути зрозуміло, ґрунтується ваша думка на суб’єктивному сприйнятті цієї людини або на фактах, які відомі лише вам. Зрозумійте, що іноді вашим ворогам достатньо всього лише зрозуміти, чи працюєте ви за певними людьми. Тому, якщо результати вашої роботи ще не вийшли публічно, не варто давати зрозуміти незнайомим і малознайомим співрозмовникам, чим саме ви займаєтеся. Пам’ятайте — ви нікому нічого не винні, й просвітництво допитливих не входить у ваші обов’язки: ні юридичні, ні моральні.

З тієї самої причини варто уникати віртуальних суперечок. У запалі конфлікту, особливо відповідаючи на дурні претензії і дилетантські звинувачення, у багатьох фахівців виникає спокуса показати свій професіоналізм. Ваші співрозмовники можуть намагатися принизити вас публічно, применшити або повністю заперечувати ваші заслуги, зробити вигляд, що не вірять, що ви володієте матеріалом, виставити вас дилетантом і брехуном. Тут найважливішим є не впадати в залежність від чужої думки й уникати контактів з будь-якими деструктивними людьми, здатними вивести вас із себе. Важливо розуміти, що не варто нікому нічого доводити, і краще покладатися лише на думку значущих для вас людей — таких самих професіоналів, як і ви. Повірте, що навіть висококласні фахівці не зможуть захистити вас, якщо ви в запалі віртуальних суперечок почнете публічно викладати важливу інформацію про себе, свою роботу й контакти. Не варто лякатися того, що хтось недооцінює вас — можливо, саме це і врятує вам життя.

При цьому самі по собі віртуальні суперечки ще не слугують індикатором небезпеки, що насувається. Публічним особистостям часто доводиться стикатися з атаками «тролів», заздрісників і просто неадекватних людей. Однак, як уже говорилося, вашу публічну переписку з однією людиною може читати безліч інших, і серед них цілком може знайтися той, хто цілеспрямовано вас відстежує. Проте якщо кількість питань, віртуальних атак, потоків наклепу і спроб провокацій на вашу адресу, пов’язаних із близькою вам темою, різко збільшилася у короткий період часу, це привід стривожитися і повідомити про ці факти тим, хто зобов’язаний вас захищати.
3. Ще одним тривожним сигналом може стати будь-яка цілеспрямована провокація, навіть не пов’язана формально з небезпечною темою, якою ви займаєтеся. Згадаймо, що для організації замаху на Аркадія Бабченка планувалося використовувати ветеранів АТО. У разі, якби злочин було скоєно успішно, українським спецслужбам було б вкрай важко довести російський слід убивства. Завданням замовників було представити трагедію як «розбірку між своїми», конфлікт і перестрілку між людьми, які перебувають на одній стороні: українськими солдатами і журналістами, що їх підтримують. Такий сценарій дозволив би не лише відвести підозри від Москви, але й остаточно дискредитувати і вбивць, і їхніх жертв. Тому важливо особливо звернути увагу, якщо хтось із формально «своїх» раптом на рівному місці має намір намагається створити конфліктну ситуацію з вами.

Підкреслимо: йдеться не про природні конфлікти, що виникають на роботі або в побуті. Тут маються на увазі саме неприродні, спеціально створені конфлікти, ретельно розроблені провокації, які не дозволяють запідозрити випадковість чи непорозуміння. Формально ці речі можуть не загрожувати вашому життю, проте вони можуть виявитися частиною підготовчої роботи перед замахом. Наприклад, якщо ви чоловік, вас можуть втягнути в банальну бійку в публічному місці (ресторані або барі). Якщо ви — самотня жінка, до вас може публічно почати чіплятися нав’язливий залицяльник, погляди якого підкреслено схожі на ваші. У підприємців можуть несподівано виникнути неочікувані господарські суперечки, позови до судів за сміховинними підставами, доноси в податкову, притому від людей, з якими вони ніколи не мали справи. Якщо ви — журналіст, вас можуть почати звинувачувати в наклепі або плагіаті. Наприклад, минулого місяця кілька американських журналістів, включаючи кореспондента великої газети, виявилися жертвами кількох провокаторів, які в кожному випадку діяли за одним і тим самим сценарієм: ділилися з «об’єктами» публічними матеріалами, а потім, коли журналісти готували свої авторські дослідження на цю тему, починали проти них наклепницькі кампанії.

Звичайно, в такому випадку цілком можливо, що метою провокаторів було «всього лише» завдати шкоди репутації людей. Наклеп і спроба перешкодити чужий роботі часто можуть бути самоціллю, і зовсім необов’язково є передумовою вбивства. Однак важливо пам’ятати, що поліція, розслідуючи чиюсь смерть, насамперед перевірятиме останні конфлікти жертви, особисті рахунки й можливу помсту, тому цілком ймовірно, що організатори замаху спробують створити ілюзію такого конфлікту. Якщо ви зіткнулися з тим, що незнайомі люди вийшли на вас, свідомо втягнули в якусь ситуацію або умовили вас зробити якийсь вчинок, щоб потім на основі цього затіяти сварку, наклепницьку кампанію, бійку або ілюзію конфлікту на ґрунті особистих відносин — краще повідомити про це тому, хто зобов’язаний вас захищати. Не можна виключати, що паплюження репутації і створення ілюзії публічного конфлікту буде потім використано вашими справжніми вбивцями як «найлогічніша версія» вашої смерті.

4. Аналогічно, не варто публічно писати про ваші нещастя в особистому житті або якось скаржитися на життя. Будь-які публічні записи й навіть приватні повідомлення, які можна трактувати як думки про суїцид, можуть спровокувати ваших ворогів на організацію замаху саме тоді, коли його буде легше видати за самогубство. Не варто давати їм таку можливість.

5. Ще одним тривожним сигналом може стати підвищена кількість спаму і спроб «фішингу», дзвінки з незнайомих номерів, які потім виявляються хронічно недоступними, велика кількість запитів контактів з підроблених аккаунтів, повідомлення про те, що ви встановили додатки, яких ви ніколи не встановлювали, ознаки стеження тощо. Щонайменше це свідчить про підвищену увагу до вас, до того ж явно не з боку доброзичливців.

Підбиваючи підсумки, можна сказати, що в разі, якщо у вас є реальні підстави вважати, що вам загрожує небезпека, найкраще спробувати за можливості обмежити кількість контактів. Звичайно, це неможливо зробити, якщо ви — публічна людина, але завжди можна обмежити хоча б найближче оточення і бути дуже обережним під час контактів із незнайомцями. До речі, така «ревізія» свого оточення може бути корисною незалежно від того, чи готується замах на вас. Іноді корисно буває очистити особистий простір від деструктивних і випадкових людей і зрозуміти, що насправді важливо для вас.

Повірте — ваші справжні друзі зрозуміють вас, навіть якщо ви змушені щось приховувати від них. Ті, для кого ви дійсно дорогі, не будуть вимагати важких або небезпечних для вас одкровень, щоб потішити свою цікавість, і не вважають, що ви завжди маєте робити тільки те, що їм хочеться. Дійсно близькі люди не стануть вимагати від вас виправдань, пояснень чи доказів того, що ви — «не верблюд». Саме такими людьми варто дорожити передусім, тоді як відмовитися на певний час від усього іншого не так вже й важко.

Ксенія Кирилова
Рубрика: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments