За «готовність використати шанс»
Другим лауреатом Премії імені Михайла Василевського стала Олеся Шуткевич
Премію імені Михайла Василевського заснувала Лариса Івшина в січні 2017 року, відзначаючи початок 20-ї річниці свого перебування на посаді головного редактора «Дня». Постать Михайла Василевського, незмінного власкора нашої газети на Хмельниччині аж до його смерті від тяжкої хвороби 2009 року, — серед тих, чиї знакові тексти і зараз важливо перечитувати. Наприклад, серію статей про «Ровесницю Жовтня із села Голенищеве», яка є не лише в електронному архіві газети, а й у збірнику «Екстракт 150», виданому за редакцією Лариси Івшиної. «Важливо, щоб пам’ять про висококласних професійних та водночас моральних журналістів жила. Саме таким був власкор газети «День» у Хмельницькому Михайло Василевський», — наголошує Лариса Олексіївна. Так само живою є наша пам’ять про інших видатних колег, котрі, на жаль, уже не з нами, — Анатолія Казанського, Джеймса Мейса, Клару Гудзик, Леоніда Бакку, Віталія Княжанського...
Першою лауреаткою Премії імені Михайла Василевського стала наша багаторічна власкор на Волині Наталія Малімон — «за людяну журналістику». Приємно, що цьогоріч під час визначення найдостойнішого внутрішнє опитування членів колективу дало фактично одностайну відповідь, і цю ж кандидатуру підтримала засновниця Премії Лариса Івшина. Отже, Премія імені Михайла Василевського для власних, позаштатних кореспондентів «Дня» в регіонах та авторів 2019 року присуджується нашому молодому власкору — у штаті вона менше року, а проте її оперативні, змістовні й завжди цікаві матеріали на сторінках газети ще з 2014-го — Олесі Шуткевич.
«Приємно, коли зустрічаються взаємно підсилюючі обставини: наша готовність давати шанси і готовність журналіста їх використати, — пояснює таке рішення Лариса Олексіївна, — при цьому велике значення мають і людські риси: характер і бажання розвиватися». Важливо, що Олеся продовжує «лінію» колег — розвінчуючи стереотип про «нецікаве провінційне життя». Приміром, чимало її зусиль було докладено і для випуску одного з найпомітніших минулорічних випусків глянцю «Дня» «Маршрут №1», присвяченого Бару. Так само без уваги нашого власкора на Вінниччині не залишаються ініціативи і громади, і волонтерів, і колишніх учасників АТО-ООС, проблемні ситуації та важливі тенденції, що окреслюються «на місцях». Олеся не боїться ні політики, ні економіки, ні, тим паче, просування нашої газети та книг Бібліотеки «Дня» в бібліотеках Вінниччини за підтримки соціально відповідальних підприємців та представників політикуму.
Нещодавно у своєму блозі Олеся Шуткевич поділилася: «За 20 років мій «День» своїми проектами здійснив (і продовжить здійснювати) потужний гуманітарний вплив, не чекаючи, що це зробить держава, яка, можливо, ще не в тому стані, щоб за це взятися. Але і «Дню» потрібна підтримка, бо що більше його читатимуть, то здоровішою буде українська нація. Якби свого часу таке активне якісне українське читання було в Донбасі та Криму, там не сталося б катастрофи, російський агітпроп не пройшов би...
Коли війна закінчиться, і ми будемо жити в країні, яка вже не воюватиме, а лаштуватиме гідне життя, той соціальний капітал, який зараз так трепетно «вирощує» газета «День», стане ядром реставраторів, цілителів, миротворців. Бо «Планеті не потрібна велика кількість успішних людей, — як писав Далай Лама. — Вона потребує людей, поруч з якими добре жити». Мені добре жити з «Днем», а вам?»
Тож Премія для Олесі — також мотивація і далі «добре жити з «Днем».
Щиро вітаємо лауреатку і бажаємо успіху всім нашим колегам у майбутньому!
Приємно, що Премію уже вдруге підтримала і родина пана Михайла, зокрема його донька, також журналістка Ольга Василевська-Смаглюк.
