Це ж велика дурість — хотіти говорити, а не хотіти бути зрозумілим.
Феофан (Єлеазар) Прокопович, український богослов, письменник, поет, математик, філософ

Забіг із відеокамерою

Щоб цікаво розповісти про Херсон, арт-група «Режисер.орг» започаткувала аматорський кіномарафон. Так організатори хочуть запобігти відтоку із міста розумної та активної молоді
28 січня, 2013 - 10:46
«МОЛОДОМУ КІНЕМАТОГРАФІСТУ ЗАВЖДИ ЗДАЄТЬСЯ, ЩО В ПОШУКУ ЦІКАВИХ ТЕМ ТРЕБА ЇХАТИ СВІТ ЗА ОЧІ АБО ПІРНАТИ НА ДНО ОКЕАНУ», — ЗАУВАЖУЄ РОМАН БОНДАРЧУК (НА ФОТО ЗЛІВА). НАСПРАВДІ Ж, НА ЙОГО ДУМКУ, ЦІКАВУ ТЕМУ МОЖНА ЗНАЙТИ У БУДЬ-ЯКОМУ, НАВІТЬ МАЛЕНЬКОМУ МІСТІ / ФОТО НАДАНО АВТОРОМ

Формат аматорського кіномарафону стає дедалі популярнішим у Херсоні. Двигуном «забігів» із відеокамерами в пошуках оригінальних сюжетів останнім часом стала арт-група «Режисер.орг». Минулого року активісти цього об’єднання організували два проекти під назвою «Кіно за 48 годин», які зацікавили херсонських аматорів та «народили» кілька цікавих короткометражок. У новому році «Режисер.орг» вирішив змінити формат марафону з художнього на документальний. Так з’явилася ідея проекту «Херсон-Документ», який стартував 19 січня. За словами керівника арт-групи Леоніда Єжурова, досвід попередніх зйомок засвідчив необхідність просвітницької частини для молодих режисерів та операторів, тому цього разу вирішили провести майстер-класи з пошуку інформації, сюжетів, тем для фільмів і запросили для цього людей, які знімають кіно не перший день.

«Ми вирішили обрати документальний жанр, щоб створити нові фільми про Херсон, — розповів «Дню» Леонід. — Такі стрічки, звісно, є, але їх дуже мало. Людям потрібна цікава інформація про наше місто і його мешканців. Зараз є великий потяг розвинутої молоді до столиці, така собі києвоцентричність. Щойно хтось відчуває, що «переріс» Херсон у своїй справі, одразу хоче досягати нових вершин у Києві. Хтось женеться за грошима, хтось — за визнанням, а комусь хочеться бути частиною розкішного столичного життя, яке нам показують з телеекранів. А що показують про Херсон? Що ми знаємо про його цікавих мешканців, про яких не знімають сюжетів? У своїх фільмах ми пропонуємо авторам показати, що в Херсоні теж можна бути соціально активним, реалізовувати власні проекти і не втрачати місцевий інтелектуальний ресурс, виїжджаючи до великих міст». За словами Леоніда, інтерес до кіномарафону проявило навіть більше людей, ніж очікували. Зареєструвалося 23 учасники, але до фінішу можуть дійти не всі, адже зйомки — процес непростий і творчий, тож не у всіх може вистачити ентузіазму. На створення фільму кіноаматори мають три тижні. А на 17 лютого заплановано фінальний показ та визначення переможців.

На запрошення «Режисер.орг» провести майстер-класи зі зйомок відгукнувся режисер із Херсона, член відбіркової комісії Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA Роман Бондарчук. «День» поговорив із Романом про сьогодення українського документального кіно.

— Ми живемо в цікавий час і в цікавій країні. Якщо, наприклад, в Данії чи Голландії, де документальне кіно розвинене, на одну тему претендують від п’яти до 10 хороших режисерів, то в Україні, умовно, на 100 тем є один-два режисери, — говорить Роман Бондарчук. — Однак у нас немає індустрії, яка могла б фінансувати виробництво цих фільмів. Популярні телеканали рідко їх показують, великі кінотеатри теж у цьому не зацікавлені. Державна підтримка сьогодні є непрозорою і непродуманою. Утім, і в такому разі не можна опускати рук. Сучасні технології стають дедалі доступнішими, і навіть на мобільний телефон іноді можна зняти щось особливе. Якщо є бажання, то треба робити: шукати підтримки у громадських організаціях, вигравати міжнародні гранти, бути співучасником різних проектів. Про нас мало що знають за кордоном, бо з України надходить мало культурних продуктів. Але світ хоче знати про нас більше. На міжнародних кінофорумах я помітив схвальну реакцію на присутність українського кіно серед учасників. Це теж може бути додатковим стимулом для наших режисерів із будь-якого міста. Важливо лише, щоб продукт, який ми представлятимемо, був високого рівня. Під час відборів фільмів у рамках Docudays UA ми бачимо зростання якості українського кіно. Якщо років п’ять тому важко було поставити в один ряд наші документальні стрічки з іноземними, то сьогодні це впевнено можна робити. Гадаю, що Docudays UA передусім сприяв тому, що в Україні почали знімати більше хорошого кіно. З’являються також альманахи, соціальні проекти, які аналізують процеси в країні, показують цікавих особистостей саме мовою документальних фільмів. Тож я бачу позитивні процеси, незважаючи на відсутність необхідних фінансових можливостей.

— Чи може бути Херсон цікавим для документаліста?

— Молодому кінематографісту завжди здається, що в пошуку цікавих тем треба їхати світ за очі або пірнати на дно океану. Насправді, якщо уважно дивитися, то в найпростіших речах можна побачити фільми. І Херсон тут — не виняток.

— Про що б ви знімали, якби були учасником кіномарафону?

— Нещодавно відкрив одну з місцевих газет і прочитав коротку замітку про людей, які прийшли до пункту обігріву. Я, наприклад, не знав, що такий є в Херсоні, тому перше, що зараз спало на думку, могло б стати сюжетом, розповіддю про такі пункти і їхніх відвідувачів. Важливо брати локальні, притаманні саме цьому місту теми. Серед заявок учасників я прочитав пропозицію зняти фільм про баркасника — типово херсонська «професія». Людина, яка перевозить мешканців міста на дачі Дніпром. Ми всі чули про них, але не звертали уваги. Тому на прикладі того ж баркасника можна зняти документальну стрічку про життя над Дніпром. Сподіваюся, що наші молоді автори знайдуть у Херсоні цікавих людей, місця й епізоди з життя міста, про які варто знімати фільми.

Іван АНТИПЕНКО, Херсон
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ