Загравання з ворогом

У студії телеканалу «ZIK» ведучий Остап Дроздов зібрав своїх земляків екс-нардепа Тараса Стецьківа (ветерана парламенту, 6 термінів під скляним куполом), політичного аналітика Ореста Друля і севастопольця Юрія Ільченка, який перед втечею до Львова встиг впритул познайомитися з «красою» так званого русского мира, просидівши кілька місяців у СІЗО ФСБ РФ у Криму.

Галичани одразу висунули свою концепцію вирішення питання з окупованими територіями України. Пан Стецьків запропонував провести референдум в ОРДЛО і Криму. Як, коли і яким чином? Демократ Стецьків зробив широкий жест: мовляв, усе буде по-демократичному, не хочуть жити в Україні, нехай йдуть до Росії. Одне мене дивує, чому відстала Європа ніяк не підніметься до висот ліберально-галицького демократизму? От і нещодавно конституційний суд Іспанії заборонив Каталонії проводити референдум про незалежність. І в Бельгії не квапляться з референдумом про розлучення Фландрії й Валлонії, і в Канаді не жадають таким чином відбутися від Квебека. Лише у нас у Львові такі щедрі люди — регіон туди, регіон сюди, нам не шкода. Навіть уже технології виробили щодо передачі своїх територій іноземній державі. Може, Стецьків думає, що він так позбавиться проблем і щасливо заживе в сепаратному галицькому раю? Севастополець Ільченко, який пройшов жорстоку школу, сказав, що все зло в політиці української влади в її толерантності до непримиренних ворогів України, ця толерантність і породжуватиме сепаратизм і українофобію скрізь на нашій землі. Стецьків і Друль погано розуміють нинішні російські методи опанування чужих територій: потужний медіа-ресурс, великі гроші, досвідчені фахівці, могутня п’ята колона, військовий тиск, саботаж регіональної влади, імпотенція центральної влади й через кілька років напруженої роботи ситуація Криму й Донбасу може виникнути в будь-якому регіоні України.

ГАЛИЦЬКА НАЇВНІСТЬ

Безглуздо тут грати в «демократичні процедури», коли для противника це просто зручний спосіб розколоти сусідню країну. Навіть після реінтеграції територій квапитися з виборами, референдумами, плебісцитами вкрай небезпечно. Якби 1945 р. західні союзники влаштували демократичні вибори в Німеччині, то до влади тріумфально повернулися б нацисти. Ось чому США, Британія й Франція кілька років вибори в Західній Німеччині не проводили.

Феноменальна галицька наївність нагадала інший випадок, коли наприкінці Другої світової війни союзники відправляли російських козаків, що воювали проти Сталіна, в СРСР на певну загибель. Один британський офіцер запитав козака, чому він не хоче повертатися до СРСР, той відповів: «Тому що Сталін — бандит». Британець дав козакові ляпаса за образу лідера союзної Британії держави й сказав: «Повертайтеся на батьківщину, якщо вам не подобається Сталін, оберіть собі іншого керівника». Словом, у стилі Стецьківа, Друля й Дроздова з їхнім «глибоким розумінням» реальної ситуації в Криму й на Донбасі.

ІНТЕРЕСИ МОСКВИ?

Погано, що деякі галичани забули колись дуже популярне у їхньому регіоні гасло: «Українська Самостійна Соборна Держава». Варто лише стати на слизьку дорогу здачі територій, і вже можна не зупинитися. Лемківщина, Підсяння, Холмщина, Перемишль, Пряшівщина, Сучава, Берестейщина, Північна Слобожанщина, західна Донщина — це неповний список втрачених Україною територій. Може, досить уже?

Симон Петлюра віддав полякам Галичину, щоб врятувати решту України. І Україну не врятував, і Галичину втратили.

Це свідомо програшна стратегія — відкуповуватися від противника територіями.

На багатьох телеканалах жваво обговорювали черговий скандал з Надією Савченко. На думку нардепа Олексія Гончаренка (БПП), Савченко — це елемент кремлівського сценарію легітимації сепаратистів «ДНР/ЛНР».

На «Еспресо-TV» більшість глядачів при голосуванні погодилися, що Савченко цілком могла посприяти відкриттю в Києві «посольства» «ДНР/ЛНР», що вона сама категорично заперечує, але визнає, що це міг бути «прес-центр» сепаратистів. Вона зовсім втратила адекватність чи адекватність у неї тепер московська?

Лише 19% телеглядачів оцінили переговори Савченко з сепаратистами позитивно, а 81% — негативно.

Політолог Олеся Яхно теж засудила дії Савченко й висловила переконання в необхідності позбавити її представництва в Парламентській асамблеї Ради Європи. Створення паралельних майданчиків для переговорів ослабляє Україну й відповідає інтересам Москви.

ПЕРЕГОВОРИ З МАРІОНЕТКАМИ — ЦЕ ФЕЙК

На NewsOne Євген Мураєв слово в слово, але вже від себе, повторив заяву Савченко про те, що треба говорити хоч з бісом, щоб припинити війну. Ну, Савченко ми читанням книжок не обтяжуватимемо, а Мураєву можна порекомендувати читати «Фауста». Там теж намагалися домовитися з предводителем нечистої сили. Щоправда, угоди з дияволом неминуче стають диявольськими. На каналі «112 Україна» відомий грузинський діяч Бачо Корчілава розповів, чого коштують «саміти» з шестірками Кремля. Кілька років тому представники Грузії вели переговори з сепаратистським ватажком Південної Осетії Кокойти. Йому щось пообіцяли, і він був не проти погодитися. Але чесно сказав: «Я все підпишу, якщо мені зателефонує мій куратор з Москви (Кокойти назвав прізвище московського начальника) і вирішить». Ось так. Хто сказав, що у Захарченка й Плотницького самостійності більше, ніж у Кокойти?

Будь-які переговори з маріонетками — це фейк. Усе вирішує Путін. А Путін прагне змусити якомога більше українських діячів сідати за один стіл з його лакеями, щоб довести Заходу, що ніякої російської агресії немає, а є війна між самими українцями, у якій Росія лише посередник, так би мовити, «чесний маклер».

У політичному сенсі Савченко сама по собі — малозначний персонаж. Щойно ЗМІ перестануть надувати її рейтинг, героїню швидко забудуть і навіть скандали, на які Надія великий майстер, вже не допоможуть. Але у вправних руках Путіна вона може стати чимось украй небезпечним і шкідливим для України.

Час, нарешті, побачити «голого короля»: розумом не блищить, культури там немає. Є лише диявольська пиха, що спалює цю жінку зсередини. Є маніакальне прагнення за будь-яку ціну завжди бути в центрі суспільної уваги. Такими людьми дуже зручно управляти з-за куліс.

На каналі «112 Україна» 54% телеглядачів заявили, що ніякої кремлівської агентури в Україні немає. Подібне твердження саме і є блискучою пропагандистською перемогою цієї нібито відсутньої агентури. Мабуть, ці самі люди понад 20 років були абсолютно переконані, що збройний напад Росії на Україну неможливий. Що робити з чинником банальної дурості широких прошарків наших громадян? Це й наслідок того, що весь період незалежності в Україні не було ніякої боротьби проти п’ятої колони, більше того, вона фактично виступала керівною й направляючою силою країни. Ось чому й були, й залишаються настільки поганими наші справи. Цю проблематику навіть не обговорюють, не кажучи вже про якісь реальні дії. Зате процвітає порочна стратегія «договорняка», куплених змов, загравання з ворогом, що веде Україну до національної катастрофи.