«Журналіст не може залишатися осторонь»

Тиждень, що минає, виявився напрочуд активним у політичному житті країни. Верховна Рада ухвалила закон про судову реформу, а також пенсійну реформу, яка передбачає проведення осучаснення пенсій вже з жовтня та підвищення мінімального страхового стажу для виходу на пенсію з 15 до 25 років із 1 січня 2018 року. На стадії активного обговорення — важливий реінтеграційний законопроект та чимало інших документів. Розібратися в усьому цьому українському суспільстві мала б допомогти журналістика. Але у ЗМІ, на жаль, часто про важливі теми повідомляють поверхнево, без якісної аналітики і відвертих дискусій у студіях з ініціаторами змін в країні — урядовцями, парламентаріями, чиновниками АП та експертами. А часто буває, що коли представників влади запрошують в студії ТБ, то в дусі кращих традицій популізму дають можливість їм говорити скільки завгодно і про що завгодно.

Якісно цього тижня на тлі інших вирізнявся канал «Прямий», зокрема ефіри з участю ведучої Світлани ОРЛОВСЬКОЇ. В останніх програмах Світлана виглядала особливо цікаво, енергійно та безкомпромісно. Вона наполегливо просила гостей у студії чітко дати відповіді на поставлені запитання; дивувалася, що депутати не знали, за які саме поправки вони проголосували. Такої свіжості в ефірі давно не було. Програми «Нейтральна територія» від 3 і 4 жовтня, які Світлана Орловська провела разом з Миколою Вереснем, показали, що журналістика може бути гострою. І що саме до такого стилю ведучих гості в студіях були не готові.

— Безумовно, телевізійний ведучий має надавати слова всім цікавим ньюс-мейкерам. Якщо ви запросили в ефір народних депутатів, то має пролунати думка кожного з них. Їх обрали люди, і саме люди через медіа мають знати погляди депутатів на важливі питання, — прокоментувала «Дню» Світлана Орловська. — Але й журналістка не може залишатися осторонь, бути лише такою собі розумною лялькою в ефірі, яка просто ставить запитання. Я такою не буду. Треба показувати справжнє обличчя народних обранців. Знаєте, депутати кажуть, що вони проголосували за купу важливих для народу правок, корисних, а самі часто взагалі не знають, за що конкретно проголосували. Коли народний обранець не може дати відповідь, за що саме він проголосував, то люди мають це бачити. Я переконана, що журналіст — це передовсім жива, енергійна й динамічна людина, яка, безумовно, має право на свою точку зору. Але треба дотримуватися паритету, щоб в ефірі вас не звинуватили, що тому більше часу дали, тому — менше. Цим часто маніпулюють депутати.

— Складається враження, що депутати, які приходили до вас на останні ефіри, не були готові до «натиску» з боку ведучих. Як вони реагують? Чи покидали студії?

— На «Прямому» каналі поки що в мене ефіри не покидали. Були такі, що дуже обурювалися, не хотіли чітко відповідати на запитання, навіть ображалися. А на попередніх каналах, де я працювала   — «112 Україна» та NewsOne, — там такі прецеденти були, й не один раз. Депутати просто вставали та йшли з ефіру, коли не мали що сказати на чіткі запитання.

— Чому, на вашу думку, на українському ТБ бракує якісних дискусійних платформ? Люди хочуть бачити лише розваги та шоу?

— Великою мірою — так. Якщо говорити про ТБ, то тут справджується прислів’я, що люди хочуть хліба й видовищ. У нас дуже люблять скандали, просто в захваті від емоційних дискусій, де гості в студії обливають одне одного водою, б’ються... Фахові серйозні дискусії дивляться мало людей. Це, на жаль, справді є. Такі аналітичні ефіри не дають рейтингів каналам. Але є ще одна проблема. Я не хочу нікого образити, але скажу — щоб були якісні дискусії, треба в країні мати серйозних спікерів. Надзвичайно важко зібрати за одним столом розумних людей, цікавих експертів, які могли б про важливі речі сказати доступно і, головне, коротко. Знаєте, так, щоб тільки найважливіше. Якщо важливий меседж не пролунав у гостя студії упродовж перших 20 секунд його виступу, увага глядача втрачається.

 — Ви задоволені стартом своєї роботи на каналі «Прямий»?

— Скажу так: мені подобається те, що я роблю. Я продовжую робити свою роботу. За великим рахунком, суть того, що я робила, не змінилася. Я роблю те, що й раніше, і намагаюсь бути ще кращою.