Люди, які мають свободу вибору, завжди оберуть мир.
Рональд Рейган, 40-ий Президент США

Художники — про історичне обличчя міст

У галереї «Триптих АРТ» відкрито виставку Віри Вайсберг і Гліба Вишеславського
3 серпня, 2012 - 00:00
ГЛІБ ВИШЕСЛАВСЬКИЙ. «ПАРИЗЬКЕ НЕБО», 2006 р. / ВІРА ВАЙСБЕРГ. «ГАМБУРГ», 2011 р. ГЛІБ ВИШЕСЛАВСЬКИЙ. «РІКА ЗА ВІКНОМ», 2012 р.

Сьогодні дедалі більше митців звертаються до теми урбанізації та міського пейзажу.

Проте бачення одних і тих же вулиць, сквериків та площ доволі різне.

Українська художниця, арт-критик Віра Вайсберг, яка наразі живе і працює в Німеччині, та художник і мистецтвознавець Гліб Вишеславський давно цікавляться «нетуристичним» поглядом на міста-мегаполіси.

На їхніх полотнах Київ, Венеція, Париж, Барселона, Гамбург зображені без туристичної екзотики, знакових місць і відкритих ракурсів.

Художники малюють місто таким, яким бачать його мешканці.

Роботи експозиції відрізняються стилістично, але перебувають на одному ідейному рівні.

«Я НАМАГАЮСЯ ЗОБРАЗИТИ МІСТО, ЩО ПРОДОВЖУЄ ТРАДИЦІЇ МАГДЕБУРЗЬКОГО ПРАВА»

— Українське мистецтво ХІХ століття було акцентовано на природних пейзажах. Найчастіше на картинах того періоду можна побачили відкриті простори степів, ліси, гори, — говорить Гліб ВИШЕСЛАВСЬКИЙ. — Начебто наперекір цьому до індустріальної теми вперше почали звертатися футуристи.

Це був і справді виклик традиційному малярству, який, щоправда, тривав недовго, адже радянська влада практично поставила хрест на темі урбаністики й почала активно нав’язувати соціальний пейзаж та переконувати всіх, що українська культура — це винятково сільський феномен.

Саме тоді українське місто почало поступово втрачати свої середньовічні традиції та історичні надбання. Я намагаюся зобразити місто, яке продовжує ці традиції й керується вольностями магдебурзького права.

Художник малює лише ті міста, в яких перебуває багато часу.

Приїжджаючи кудись, він спершу просить тамтешніх мешканців показати те, чого зазвичай не показують туристам.

Йому однаково цікаві як історично-значущі місця, так і маленькі затишні провулки.

На його думку, так можна побачити місто зсередини у всій його цілісності, без сучасного «шансону» і «фаршу», а згодом — перенести цей погляд на полотно.

У роботах Віри Вайсберг місто — це живий організм, дихаюча структура. Художниця зображає загальні алгоритми Гамбурга, які можна відчути у будь-якій частині міста.

Північно-німецький стиль живопису дав їй змогу показати темп, у якому живе місто, його основні кольори, настрої, рельєфи.

«Місто» — це друга виставка Віри Вайсберг в Україні (вперше її роботи експонували в київському Музеї Шолом-Алейхема — виставка «Єврейський квартал»).

Загалом, на картинах двох художників можна розгледіти різницю між українськими та європейськими містами.

Сьогодні мешканці українських мегаполісів не почуваються вільно, а самі міста схожі на великі вокзали, звідки постійно хочеться кудись їхати.

За словами Гліба Вишеславського, радянська влада зруйнувала відчуття історичності в українських містах, відтоді вони дедалі більше втрачають свою повноту:

— У важливих історичних центрах — Парижі чи Венеції — кожне насильницьке руйнування обличчя міста спонукало його мешканців зберегти загальну історичність місця.

Сьогодні там заборонено навіть змінити колір парканів чи форму фасадів, щоб не втратити загальну атмосферу минулих століть.

Колись українські міста зрозуміють всю важливість історичної свідомості. Але чи залишиться щось до того часу?..

Юлія ЯРУЧИК, Літня школа журналістики «Дня». Фоторепродукції надано галереєю «Триптих АРТ»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments