Істина - пробний камінь самої себе та брехні.
Бенедикт Спіноза, нідерландський філософ, науковець, політичний та релігійний мислитель

«Тіні загубленого світу»

У своїх малюнках та літографіях художник Наполеон Орда зберіг образ аристократичної України, яку методично знищувала Російська імперія
28 березня, 2013 - 16:08
«ЛЬВІВ. РУЇНИ ЗАМКУ КАЗИМИРА ВЕЛИКОГО». 1878—1880 рр.
«БУЧАЧ. РІКА СТРИПА». 1878—1880 рр.
«ПІДГІРЦІ». 1879 р.

Майже століття ім’я цього художника, музиканта і композитора, котрий походив, за висловом Адама Міцкевича, «із нашої Литви», було замовчуваним. Хоч весь час належало лише до польської культури. Останні десятиліття білоруси теж згадали про його внесок у національне мистецтво Берестейщини. Але Наполеон Орда під час своїх мандрівок землями Російської та Австрійської імперій малював також українські краєвиди.

«Від певного часу у Варшаві переходить з рук до рук великого формату альбом виднокраїв губерній: Гродненської, Віленської, Мінської, Ковіньської, Волинської, Подільської та Київської, мальованих з натури олівцем Наполеона Орди і ним же виданих власним коштом у двох, як на сьогодні, серіях, де розміщено 80 виднокраїв... Є то мальована історія того краю»,           — таким був захоплений відгук преси 1875 р. на щойно виданий «Альбом пейзажів історичних Польщі», який став визначним явищем на польських, білоруських та українських землях Російської імперії.

У доволі непросту добу першої половини ХІХ століття, коли історія України, як і Польщі та Білорусії в межах Російської імперії, була забороненою або, в кращому разі, викривленою, а пам’ятки минувшини практично зазнавали винищування, Наполеон Орда від 1860 року розпочав їх систематичну документацію, мандруючи з рисувальним альбомом та олівцем «від руїни до могили — від могили до руїни». Багато його малюнків, зрештою, виявились чи не єдиними зображеннями знищених часом та людською захланністю архітектурних і природничих пам’яток української «сивої, чудової минувшини».

Наполеон Орда народився 11 лютого 1807 р. у маєтку Вороцевичі поблизу Янова-Поліського Пінського повіту Мінської губернії (нині село належить до Івановського району Брестської області, Білорусь) у дворянській родині інженера-фортифікатора Михайла Орди. Отримавши пристойну початкову домашню освіту, дванадцятирічний юнак вступає до популярної серед молоді гімназії у Свіслочу, яку закінчив 1823 р. Тоді ж вступає на фізико-математичний факультет Віленського університету. Захоплений романтичними ідеями литовсько-польського національно-визвольного руху, активно долучається до роботи таємного студентського товариства «Зоряни». За приналежність до організації 1827 р. його було відраховано із числа студентів, заарештовано і засуджено до 15 місяців тюремного ув’язнення. Повернувшись у Вороцевичі під нагляд поліції, екстерном завершує навчання в університеті. За часів Листопадового повстання взяв активну участь у визвольних змаганнях як підпоручик 4-го полку кінної гвардії Литовського корпусу. У травні 1831 р. за мужність, «виявлену в битвах за свободу свого народу», Н. Орда в чині капітана був нагороджений найвищою відзнакою Польщі — орденом Золотого Хреста Virtutimilitari.

Після поразки повстання, уникаючи етапу до Сибіру, мусив таємно емігрувати через Австрію та Швейцарію до Італії. Родовий маєток Вороцевичі було конфісковано царською владою «в пользу государства Российского».

1833 р. Наполеон Орда з’являється в Парижі — справжньому центрі культурно-мистецького життя романтичної Європи й водночас осередку литовсько-польської еміграції. А. Міцкевич і Ф. Шопен, Ф. Ліст і Ш. Гуно, Дж. Россіні та Дж. Верді, О. Бальзак та А. Стендаль — це ті композитори, музиканти й письменники, до «золотого кола» яких приєднався й Наполеон Орда.

Початково він навчається композиції музики у Фридеріка Шопена, створює низку власних музичних творів. Водночас видає «Альбом творів польських композиторів» та «Цикл лекцій з курсу слов’янських літератур» Адама Міцкевича, стає членом історико-літературного Товариства. За порадою Шопена 1835 р. талановитий Н. Орда розпочинає заняття живописом у майстерні відомого майстра архітектурного пейзажу П’єра Жерара, що до певної міри визначило його майбутнє.

До 1840—1844 рр. належать перші цикли малюнків та акварелей «краєвидів міст, замків над Рейном, соборів і монастирів», створених художником під час романтичних «мальовничих мандрівок» по Франції та Німеччині, Іспанії та Португалії. Якраз тоді ж митець одружується із француженкою Іреною Багле, впродовж 1844—1848 рр. виконує обов’язки директора театру Італійської опери в Парижі, створює та видає в Парижі «Граматику польської мови» (1856).

Після проголошення указу імператора Олександра ІІ про «царську амністію політичним емігрантам» польського повстання 1856 р. Н. Орда повертається у рідні Вороцевичі. Однак по смерті матері художник змушений покинути родовий маєток. Переїжджає до Гродна. Потім до Пінська, певний час працює приватним учителем і домашнім наставником музики в маєтку генерала Адама Ржевуського на Волині. Водночас від 1860 року розпочинає свої мандрівки землями Польщі, Литви, Білорусі та України, створюючи серії замальовок пам’яток мурованого будівництва та архітектурно-ландшафтних пейзажів краю. До цієї ідеї художника спонукали видані в 1840-х роках паризький альбом літографій «Мальовнича Польща» та альбом офортів «Живописна Україна» Тараса Шевченка, видрукуваний у Петербурзі.

Результатом захопливих мандрівок і напруженої творчої праці виявились вісім альбомів, виданих впродовж 1873—1883 рр. у Літографічних майстернях Максиміліана Фаянса під загальною назвою «Альбом видів історичних Польщі, присвячених землякам. Змальовані з натури Наполеоном Ордою», де представлено 260 автолітографій — ландшафтних малюнків з усіх країв Речі Посполитої.

Подорожуючи Україною, Наполеон Орда створив серію малюнків з видами архітектурних пам’яток. Вони зберігаються зараз у Краківському національному музеї, згруповані в серії «Подільська», «Київська», «Волинська». Більшість творів датовано 1873—1874 рр. Ці пейзажі свідчать про своєрідну манеру Орди — пристрасного популяризатора історичних пам’яток. У будь-якій композиції художник прагне до максимальної достовірності, передає найдрібніші деталі. Упродовж трьох років художник збирав матеріали, сумлінно фіксував олівцем усе, що могло зацікавити нащадків. Йому довелось об’їздити Полісся та Волинь, Поділля й Галичину, Наддніпрянщину. Наслідком цих подорожей стали численні малюнки Ізяслава, Острога, Кременця, Клеваня, Монастириська, Теребовлі, Жовкви, Олеська, Підгорець, Олександрії, Білої Церкви, Житомира, Вінниці. Корсуня, Луцька, Львова, Золотих воріт та Андріївської церкви у Києві...

Вежі, замки, палаци, собори, могили, річки, руїни — уважним поглядом Наполеон Орда дивився на панораму місцевості, намагаючись не випустити з поля зору ані найменших подробиць чи архітектурних деталей.

Пейзажі Орди передають творчу насолоду, яку художник одержував від спілкування з природою, відображають велику радість і замилування красою землі. Літографії митця мають м’яку сіро-жовтувату підкладку, інколи її доповнюють білі плямки хмар, стін хаток, палаців та веж. У його творах практично немає різких прямих ліній, мальовничо модельовані обриси створюють атмосферу затишку, поетичного настрою. Літографія дає можливість робити багаті тонові градації, ніжні переходи без різких контрастів. Художник любив землю. І тому пам’ятки, відтворені ним, завжди вписуються у навколишнє середовище, органічно пов’язані з ним, вони живуть своїм життям, приховуючи в собі поезію сивої давнини... 1878 р., ніби підсумовуючи свою пошуково-творчу діяльність, художник відзначив, «що за час своїх мандрівок він побував у дев’яти губерніях, створивши понад 800 малюнків реліквій минулого».

Але двадцятиліття мандрівок далося взнаки. Почуваючи себе не зовсім здоровим, сімдесятип’ятирічний Н. Орда від’їжджає на лікування до Варшави. 14/26 квітня 1883 р. художник помирає в одному зі шпиталів Варшави. Похований згідно із заповітом у Янові-Поліському на парафіяльному цвинтарі.

У посмертних спогадах А. Плуга про Наполеона Орду, надрукованих у тижневику «Клоси», наголошувалося, що це був «...достойний, щиро люблячий свій край громадянин». Достойний, але швидко забутий тими, для кого він так віддано працював, оберігаючи у своїх малюнках пам’ять про славне минуле Польщі й Литви, Білорусі та України.

Ярослав КРАВЧЕНКО, кандидат мистецтвознавства. Фоторепродукцію надано автором
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments