Вертеп, порцеляна та відеоарт

«Арсенал» перетворився на величезну антикварну крамницю: меблі, порцеляна, старі книжки, монети, картини для гламурних спалень нових буржуа виставлено у великій кількості. Однак найцікавіші події на Салоні відбуваються в рамках програми «Музей-гість», котра проходить третій рік поспіль.

До «Арсеналу» завітали чотири вітчизняні музеї — Чернігівський обласний художній імені Григорія Галагана, Чернігівський обласний історичний ім. Василя Тарновського, Полтавський художній ім. Миколи Ярошенка та Київський музей театрального, музичного та кіномистецтва України.

Чернігівський обласний художній музей представив живописну галерею портретів знаного козацько-старшинського роду Галаганів і споріднених із ним відомих українських родин — Розумовських, Дараганів, Гудовичів, Кочубеїв.

Без перебільшень, можна сказати, що це — одне з найповніших родинних зібрань старого українського портрета (ХVII — XIX століть) на теренах Лівобережної України.

Зокрема, історик Олександр Лазаревський називав портрет Олени Галаган (перша половина ХVІІІ ст.) «кращим із відомих нам малоросійських портретів».

Крім родинних портретів, власники маєтку протягом ХІХ століття зібрали цінну колекцію живопису російських та українських художників, а окрасою колекції є портрет самого Григорія Галагана роботи В. Серебрякова, написаний в Італії 1842 року.

Окраса всього Салону, втім, — знаменитий сокиринський вертеп.

Він є найдавнішим із усіх, що збереглися взагалі.

Вертепну скриню разом із ляльками й текстами кантів (пісень для вертепної драми) було подаровано київськими спудеями власникам маєтку Галаганів у Сокиринцях 1770 року.

Нині Музей театрального, музичного та кіномистецтва вперше за всю історію існування демонструє цей унікальний дарунок поза своїми стінами.

Інша секція, що привертає увагу, — виставка творів львівського живописця Олекси Новаківського із колекції професора Миколи Мушинки (Пряшів, Словаччина), присвячена 140-річчю від дня народження художника.

У першій третині ХХ ст. Новаківський впроваджував у своїй творчості найновіші знахідки таких течій, як імпресіонізм, символізм та експресіонізм, тим самим долучивши нашу традицію до загальноєвропейського русла розвитку мистецтва.

Надзвичайно цікавою є добірка полотен аукціонного дому «Золотий перетин».

Тут експонується першокласне українське мистецтво ХХ століття, зокрема роботи Марії Приймаченко, Миколи Глущенка (зокрема рідкісна для цього автора оголена натура), Максиміліана Волошина та легендарного футуриста Давида Бурлюка.

Найбільш незвичним є спецпроект «Світлотінь» — мультимедійна інсталяція, присвячена пам’яті Миколи Вінграновського.

У ній поєднано поезію та музику, класичний кінематограф і графіку, дерев’яні вироби з музею в Пирогові та відеоарт.

Базовий елемент усієї інсталяції — епізод з фільму Олександра Довженка та Юлії Солнцевої «Повесть пламенных лет», де Вінграновський виконав головну роль.

Цю роботу було відзначено золотою медаллю за кращу чоловічу роль на Каннському фестивалі. По стінах течуть рядки з рукописів Вінграновського, лунає голос поета, котрий декламує свої вірші.

Відеоартисту Олександрові Дірдовському та художникам-графікам Андрію та Олені Іллінським вдалося створити самодостатній, візуально вишуканий простір, де глядач опиняється всередині образного світу видатного поета.

І, нарешті, не можна не згадати проект, захований у дальньому кінці Салону, — «Дорога до раю» (куратори — Борис Єгіазарян і Маріана Джулай).

Це лише перегляд фільму, відзнятого ентузіастами в місті Олешки (Цюрупинськ) на Херсонщині, в Будинку-музеї Поліни Райко (до речі, «День» вже писав про цей музей 19 листопада 2010 р.).

Хоча б таким чином київська галерея Nebo намагається привернути увагу до унікальної пам’ятки наївного мистецтва. Поліна Райко, літня жінка, котра не мала жодної освіти, розписувала свій будинок протягом чотирьох років.

Так вона намагалася подолати горе після смерті чоловіка та обох дітей.

Вона завершила роботу незадовго до власного відходу.

Нині, незважаючи на статус музею, будинок Поліни Райко потроху руйнується, фрески осипаються й можуть незабаром зникнути цілком.

Відеопоказ — це лише частина кампанії зі збереження пам’ятки.

Антикварний салон триватиме до 16 грудня.