Березовий тетерук

Узимку тетеруки навіть при помірних морозах проводять під снігом понад двадцять годин на добу, там усе ж затишніше. Зазвичай тоді вони годуються лише раз на день — зранку. Випурхнувши з підсніжних камер, птахи летять до беріз, швиденько снідають і знову — під снігову ковдру.

У холодну пору року тетеруки їдять переважно рослинну їжу: сережки, бруньки і пагінці берези, верби, сережки вільхи. А коли сніговий покрив розтає, вони спускаються на землю і збирають ягоди, насіння та листочки, що збереглися під снігом.

У теплий же період основу раціону тетеруків становлять лісові ягоди, бруньки верби, осики, листя конюшини, шипшина. Незважаючи на свою масивність, винахідливий тетерук у пошуках ласощів, здатен, ухопившись за гілку, довгий час висіти вниз головою, дотягуючись до облюбованої ягоди або молодої бруньки.

ПОШИРЕНИЙ У КАРПАТАХ І НА ПОЛІССІ

Тетерук євразійський — мешканець різноманітних ландшафтів, зустрічається в Центральній і Північній Євразії — від Альпійських гір і Британських островів на заході до Усурійського краю і Корейського півострова на сході, — розповідає біологиня Марія САВЧУК. — Крім степової і лісостепової зони, птахи часто трапляються в гірських лісах та на вересових пустищах Західної та Центральної Європи.

В Україні ж він поширений у Карпатах, у північній частині лісостепової смуги та на Поліссі, де живе переважно по краях боліт, у негустих лісах, на порубках...

Як зазначив науковець Сергій ЖИЛА, наприкінці ХVIII — на початку ХІХ століття тетерев був поширений практично по всій Україні, аж до берегів Чорного та Азовського морів. Одним із найсприятливіших для цих птахів тривалий час залишався регіон Поліського природного заповідника. На півночі Центрального Полісся на природних вересовищах та бідних ґрунтах тетеруків споконвічно було багато. Але з часом і тут відбулось обвальне скорочення чисельності цього виду. Інтенсифікація лісового господарства, зникнення рідкостійних лісів у місцях відгінного тваринництва... Тетерук був ідеально пристосований до екстенсивного ведення господарства людиною в лісах, а в умовах аграрно-індустріального ландшафту виявився витісненим у високогір’я чи пустощі. Отже, з’ясувалось, що проблема збереження цих птахів значним чином залежить від наявності пустирів, що особливо слушно для Полісся.

БЕРЕЗОВИЙ ТЕТЕРУК

Тетерук отримав свою назву завдяки здатності видавати характерні звуки, схожі на кудкудакання. Тетерушка своїм голосом трохи нагадує голос свійської курки: «ко-ко-ко».

Із багатьох мов назва птаха перекладається як «крякати», «курка». До слова, багато рис його поведінки схожі з поведінкою звичайної домашньої птиці.

А за любов до березових бруньок і масове поїдання їх узимку птаха ще називають тетеруком-березовиком.

Зазвичай тетеруки тривалий час живуть на певній території. Проте в разі неврожаю зимових кормів — березових сережок або зерна — чи надмірного збільшення чисельності на території харчування, тетеруки можуть масово переміщуватися в пошуках іншої поживи.

Ці птахи люблять збиратися невеликими групами, особливо навесні, коли настає період токування. Самці характерними звуками і своєрідним танцем зазивають самок для спарювання. В цей період вони особливо гарні й охоче хизуються цим один перед одним. Проте самки і в шлюбний період не втрачають ні гостроти зору, ні слуху і, звісно ж, прекрасно все бачать і чують.

Зовні самці і самиці зовсім не схожі одне на одного. Тетерушка — порівняно невелика, вагою до одного кілограма і має скромне коричневе забарвлення з рудуватим відтінком і чорними брижами, прямий хвіст з білим підхвістям. Ну а тетерук — неймовірний красень, самі ж бачите на фото. Птах чорний з темно-синім металічним полиском на голові, шиї, волі і попереку. Над оком червона «брова», на крилі біле «дзеркальце», хвіст ліроподібний.

ЗОВСІМ НЕ «ГЛУХА ТЕТЕРЯ»

У тетеруків прекрасних слух і гарний зір. А вислів «глуха тетеря» виник через те, що під час токування і шлюбних ігор самці на певний час, так би мовити, втрачають голову. Вони погано бачать і погано чують, оскільки їхні помисли направлені на одне — завоювати самку. Будьмо чесними, таке нерідко трапляється і в людських особин.

Тетерушки ж увесь час добре бачать і чують. Так що вислів «глуха тетеря» можна використовувати лише до осіб чоловічої статі.

Тож слово «тетеря» несправедливо стало символом розсіяної, неуважної людини, яка не помічає нічого довкола себе і яку легко обхитрити.

ПОЛІСЬКА ПОПУЛЯЦІЯ ТЕТЕРУКІВ ПОТРЕБУЄ ОХОРОННИХ ЗАХОДІВ

У останнє десятиліття основна поліська популяція тетерука сконцентрована на територіях північно-західної частини Житомирської області та північної частини Рівненської, — розповідає експерт Товариства охорони птахів, орнітолог Микола ВЕСЕЛЬСЬКИЙ, який досліджував птахів упродовж 2019 — 2020 років у межах проєкту «Полісся — дика природа без кордонів: збереження одного з найбільших у Європі природних регіонів». У проєкті він займається моніторингом птахів на Центральному Поліссі. 

Дослідник зауважує, що в останні роки тетерук, як і багато інших представників фавни і флори цього регіону, потерпає від негативної дії комплексу чинників. Проте цінні території для проживання тетеруків усе ж збереглися. Територія, що використовується окремими птахами протягом усього року, може становити декілька сотень гектарів. Однак площа, де тримаються виводки з самкою, значно менша. На Житомирщині, зокрема, вона коливається від двох до п’яти гектарів. Такі цінні природні території, де існує рідкісний вид птахів, потребують не лише постійних охоронних заходів, а й екологічної освітньо-виховної роботи.

ПТАХА ЗАНЕСЕНО ДО ЧЕРВОНОЇ КНИГИ

У природі в тетерука чимало ворогів, особливо небезпечні з них — яструб великий і лисиця. Взимку ланцюжки лисячих слідів тягнуться зазвичай тими місцями, де охоче ночують тетеруки. Особливо вразливими стають птахи і під час гніздування та вилуплення пташенят.

Чисельність тетеруків значно скоротилася під дією різноманітних антропогенних чинників. Надзвичайно згубними для птахів виявилися гранульовані добрива та інша так звана сільськогосподарська хімія, лінії електропередач. Усе це призвело до того, що з промислового виду тетерук перетворився на порівняно нечисленного птаха, полювання на якого заборонене.

Тетеруки, як й інші вразливі птахи, страждають від змін у навколишньому середовищі, нераціонального використання лісових ресурсів, недбалого знищення мисливцями, браконьєрства і навіть від інфекційних хвороб.

На думку фахівців, щоб ліквідувати зменшення чисельності даного виду, потрібно припинити осушування боліт, заборонити збір ягід у місцях гніздування і на токовищах птахів. Ураховувати місця гніздування птахів та виведення пташенят необхідно й при прокладанні туристичних маршрутів, випасанні худоби, регулюванні чисельності ворогів тетеруків, особливо бродячих собак і котів.

Дослідники також підтримують можливість штучного розведення тетеруків з подальшою інтродукцією їх у природне середовище. Існує успішний досвід такого розведення птахів у Німеччині, Польщі, Швеції та інших країнах, які дбають про своє довкілля. А поки що тетеруків занесено до Червоної книги України зі статусом — зникаючий вид та Бернської конвенції з охорони тварин.