Чарівні квіти і вишукані прянощі

Улюблений нами карпатський крокус — не лише близький родич шафрану, з якого роблять прянощі, а й сам шафран. Вони обоє належать до родини півникових (ирисовых — російською), але дикоростучий крокус, який росте в Карпатах і квітне навесні, має назву шафран Гейфеля (Crocus heuffelianus), а для виготовлення прянощів використовують висушені рильця іншого шафрану — шафрану посівного (Crocus sativus), який квітне восени. Взагалі ж рід крокусових налічує орієнтовно 80 видів, але ці два — найвідоміші з них.

Слово «крокус» походить від грецького «kroke» — нитка, бо висушені стовпчики (рильця) крокусів схожі на них. Слово ж «шафран» — від арабського «sepheran» — жовтий, оскільки з пилку рослин здавна робили жовту фарбу.

НАЙБІЛЬШЕ КРОКУСІВ РОСТЕ В КАРПАТАХ, НА ПРИКАРПАТТІ Й ПОДІЛЛІ

Шафран Гейфеля названий на честь ботаніка XIX століття Йогана Гейфеля. У народі ці прекрасні квіти називають також маслянками, серенками або брандушками. Поширені крокуси в південних та східних Карпатах, на Балканах. В Україні квітка поширена також у Прикарпатті, Прут-Дністровському межиріччі, на Поділлі, — розповідає біолог Марія САВЧУК. — Але в Карпатах їх найбільше, та все ж менше, ніж хотілося б, тому рослину оберігають від знищення і занесли до Червоної книги.

Проте є місця, де можна побачити навіть квітучі поля крокусів. Так, в унікальному селі Колочава, яке розташоване в долині річки Тереблі на Закарпатті, шафран Гейфеля щовесни милує око буйним цвітінням. Життя квітки недовговічне — всього два-три тижні, залежно від погоди. Зазвичай перші квіти в «Долині Крокусів» з’являються наприкінці березня і рясно цвітуть до кінця квітня. Квіти весняного крокуса з’являються на невеликому квітконосі раніше, ніж встигає розвинутися листя, щойно ґрунт прогрівся під першими променями сонця. Через коротке стебло здається, що вони виходять безпосередньо із бульбоцибулин, це дуже красиво.

Колочаву щороку відвідують тисячі туристів, щоб побачити дивовижну Долину крокусів. Місцевість вважається найекологічнішим куточком Закарпаття і входить до складу національного природного парку «Синевир». До слова, шафран Гейфеля називають ще квіткою Місяця. Вважається, що період вегетації рослини залежить від фаз нічного небесного світила: що більше місячних днів, то швидше вона розвивається.

Серед причин зменшення чисельності крокусів екологи називають переважно так званий людський фактор: зривання квітів на букети, викопування їх для пересадження на присадибні ділянки та продаж. Особливо це поширено в місцевостях неподалік від населених пунктів, де люди бувають найчастіше. Ці території витоптуються, а з часом зникають і квіти, бо збирачі часто виривають рослини разом з бульбоцибулиною, щоб ті довше не в’янули. А ми залюбки їх купуємо, аби посадити у себе на ділянці, часто не задумуючись про шкоду і штрафи за продаж та придбання рослин, занесених до Червоної книги.

ФОТО З САЙТА WIKIPEDIA.ORG

Крокуси охороняють насамперед на території біосферних заповідників «Карпатський» та «Медобори», природних заповідників «Ґорґани», «Синевир», «Вижницький», «Подільські Товтри», «Сколівські Бескиди», у низці національних природних парків, заказників, пам’яток природи і заповідних урочищ. Та лише охороною квітів не збережеш, — зазначає Марія Савчук, — потрібно, щоб люди розуміли важливість того, що нам дарує природа, і не намагалися заради власних прибутків чи одноосібного володіння розпоряджатися ним, збіднюючи довкілля.

За порою цвітіння крокуси поділяються на весняні та осінні, а за видами бувають різних кольорів — фіолетовими, білими, ліловими та жовтими. Осінні крокуси цвітуть із вересня до листопада. Весняний крокус зацвітає в березні-квітні.

Весняні фіолетові крокуси користуються популярністю в багатьох країнах, але особливо в туманному Альбіоні — їх високо цінують не лише за красу, а й за надзвичайну життєстійкість. Англійці вважають, що милування цими дивовижними квітами корисно насамперед представникам сильної половини людства: це налаштовує на романтичний настрій, вселяє тягу до мандрівок і благородних вчинків.

ДЛЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ПРЯНОЩІВ ВИКОРИСТОВУЮТЬ ПОСІВНИЙ ШАФРАН

Посівний шафран у дикій природі не зустрічається, його спеціально вирощують для збору й виготовлення короля прянощів — шафрану.

Шафран здавна широко застосовується в кулінарії багатьох країн світу. Він вважається найдорожчою спецією — із 200 000 квіточок отримують лише 1 кг шафрану, позаяк кожна квіточка має всього три рильця. Майже 90 відсотків світового шафрану збирають в Ірані. Задля збереження аромату його збирають на світанку, за кілька годин до розкриття квітки, намагаючись не пошкодити тичинок, із яких власне й виготовляють спеції.

Науковці вважають, що шафран належить до найдавніших рослин, які почала культивувати людина. В єгипетських текстах згадка про нього датована 1500 роком до нашої ери. У писемних джерелах шумерської цивілізації згадки про цю цінну рослину ще давніші. Зберігся також розпис на стінах Кносського палацу на Криті, де зображені люди, які збирають шафран.

ФОТО З САЙТА WIKIPEDIA.ORG

З історії відомо, що шафран використовувався багатьма стародавніми народами, і не тільки як приправа, а й як косметичний та лікувальний засіб. Археологічні розкопки засвідчують, що ця рослина була добре відома у Стародавньому Вавилоні. Римляни і греки використовували шафран для дезінфекції приміщень, а в Малій Азії він був важливою складовою багатьох лікарських зборів. Про шафран згадано також серед запашних трав і в книзі «Пісні Пісень», у творах Гомера, Овідія, Гіппократа. Через високу ціну на шафран він служив одним із проявів божевільної марнотратності римських імператорів. Його підносили як вишуканий подарунок володарям держав і первосвященикам. Відомо також, що жовте взуття, сукні, облямівки суконь та покривала царів Мідії, Вавилона, Персії забарвлювали шафраном.

У Китаї правом фарбувати одяг кольором шафрану користувався лише імператор. Саме шафран після смерті Будди став кольором одягу його послідовників, хоча згодом це стало залежати від країни та конкретного монастиря.

ХІМІЧНОГО ЗАМІННИКА ШАФРАНУ НЕ ІСНУЄ

Варто зазначити, що шафран, який використовувався у стародавні часи, і нинішній посівний — це все ж дві великі різниці, як кажуть в Одесі. Нинішній шафран виник внаслідок мутації середземноморського і в дикій природі не росте.

Прянощі, виготовлені з нього, мають своєрідний вишуканий смак, навіть найменша їхня кількість в їжі досить відчутна. Тонкий та приємний аромат і специфічний смак приправи не сплутаєш ні з чим. Особливо популярний шафран у середземноморській кухні, де поєднується з різними овочами та морепродуктами, а також в арабських країнах. Використовується він також у кондитерському виробництві, для ароматизації лікерів та безалкогольних напоїв, його додають до чаю і кави.

Відомі й медичні властивості шафрану: він зміцнює серце, знижує рівень шкідливого холестерину, покращує травлення, корисний для шкіри. Проте використовувати його слід вкрай обережно, оскільки «перебравши», можна погіршити не лише смак страви, а й самопочуття.

До слова, всі спроби створити хімічний замінник шафрану зазнали фіаско — відтворити його унікальні якості повною мірою наразі не вдалося.

А от посадити крокуси на своїй присадибній ділянці чи бодай у горщику на підвіконні — може кожен, хто любить ці прекрасні весняні квіти.