Борітеся – поборете, Вам бог помагає! За вас правда, за вас сила І воля святая!
Тарас Шевченко, український поет, письменник, художник, громадський та політичний діяч

Хто вони такі — туконі?

Львівська художниця Оксана Була зображає у своїх листівках життя лісових духів та їхніх друзів
6 серпня, 2015 - 16:20
ЧАС ПРОКИДАТИСЯ! ВЕЛИЧЕЗНИЙ БУРИЙ ВЕДМІДЬ СПАВ ЗАНАДТО ДОВГО. ЙОГО ДРУГ ТУКОНІ ПРИЙШОВ РОЗБУДИТИ ЙОГО ЧАШКОЮ АРОМАТНОГО ЛІСОВОГО ЧАЮ

Вони зустрічають птахів із вирію, будять тварин після зимової сплячки чашкою ароматного чаю й дуже люблять подорожувати. Вони — це туконі, друзі лісу, його таємничі духи, світ яких у своїх листівках розкрила львівська художниця Оксана Була. Тут є туконі, які ходять від племені до племені й збирають історії поселенців, щоб пам’ятати їх усіх. Є туконі, які люблять сидіти біля вогнища, — для цього вони збирають сухостій і, само собою, ніколи не ламають гілок живих дерев. Є туконі, які дуже люблять музику. Наприклад, Дикий Пісок, що прибув з далекого спекотного півдня. Він привіз із собою улюблений інструмент — діджеріду. Його пісня розповідає про океан, червоний пісок і гігантські мушлі. Є космічні туконі, як— от волошковий вовк Оріон. Коли квітнуть поля, вовк Оріон милується їхньою синявою. Він міняє свій колір, тому що влітку волошковий — його улюблений... Як розповіла «Дню» Оксана Була, в її подальших планах — календар із ілюстраціями про туконі та графічна новела про них, матеріал для якої збирався вже давно. А поки художниця готує ілюстрації для «Видавництва Старого Лева» до перекладу книжки Андреаса Штайнгьофеля (Andreas Steinhofel) «Середина світу» і до ще однієї дитячої (а може, й не зовсім дитячої) книжки, інформацію про яку поки що зберігають у таємниці. Ми ж поговорили з Оксаною Булою про інші таємниці — як живуть, що люблять туконі, та наскільки вони близькі до нашого світу.

— Як у вас народилися персонажі туконі? Вони для вас — живі, більше ніж просто малюнки?

— Важко сказати, як народилися ці персонажі. Малюю скільки себе пам’ятаю. У дитинстві й підлітковому віці хотіла бути письменником. Безперечно, для мене вони живі та реальні. Мені подобається їхній світ. Класно, що вони дозволяють підглядати, що там коїться.


ЩО МИ ЗНАЄМО ПРО ВОВКА? ВІН — ФІЛОСОФ. ЙОМУ ПОДОБАЄТЬСЯ ЛЕЖАТИ СЕРЕД ДИКИХ КВІТІВ І РОЗМІРКОВУВАТИ ПРО ЗАКОНИ ВСЕСВІТУ

— Звідки взагалі взялося це слово — «туконі»?

— Слово «туконі» — із книжки про міфологію аборигенів Австралії. У одній із легенд згадувалися лісові чоловічки, які своїм танцем зробили так, щоб дерево росло. Мені здалося, що так можна було б називати й моїх героїв — таких собі духів лісу. Є багато різних туконі, але всі вони пов’язані з рослинами; є туконі певних дерев, вони живуть поряд з ними і допомагають рости, квітнути. Туконі зустрічають і проводжають птахів у вирій, турбуються про звірів, які взимку сплять, і про тих, які не сплять. Роблять багато корисного й при цьому не забувають веселитись.

— Як сприймають люди туконі, не знайомі з ними? Де вони викликають більшу зацікавленість — в Україні чи за кордоном?

— Сприймають їх по-різному, хтось бачить просто милу картинку, хтось — нічого, хтось без усяких пояснень і підписів відразу ж проникається історією, яку закладено в усю цю справу. Туконі привели до мене багато класних людей, незнайомих, але дуже рідних. Щодо зацікавленості, мені здається, це  не має значення. Вони цікаві всюди, тому що всюди є люди, мовби з одного лісу.


КОЛИ ПРИХОДИТЬ ВЕСНА, ПЕРШИЙ, ХТО ЗУСТРІЧАЄ ПТАХІВ, — ГІСТЬ ІЗ ЛІСУ НА ПАГОРБАХ, ЙОГО ТАЄМНИЧИЙ ДУХ. ВІН ВІТАЄ ОДУДА, СОЛОВЕЙКА, ЗОЗУЛЮ ТА БАГАТЬОХ ІНШИХ ПТАХІВ

— Чому саме ліс? До речі, з «Лісовою піснею» ваші герої не пов’язані часом?

— Я люблю ліс. Буваю не так часто, як би хотілося. Чи пов’язані туконі з «Лісовою піснею»... Я б не відповідала ствердно, це — інший світ. Але особисто мені твір «Лісова пісня» страшенно подобається, його настрій, історія, атмосфера. Мрію його проілюструвати, колись в школі навіть були такі спроби.

— Ви — за екотренди? І яким бачите майбутній розвиток суспільства на рівні міських громад — щоб у гармонії з природою?

— Екотренди — це, безперечно, круто. Треба всім нагадати, що природа — це важливо, і люди — її частинки. Може, хто забув?

— Якою була мета вашого листівкового проекту? Наскільки важливо берегти своїх душевних туконі в сьогоднішній час? І чи є вони в кожному з нас?

— Мета була — займатися тим, чим я хочу займатись. Малювати те, що я хочу. Уже кілька разів мені пропонують щось на кшталт створити серію листівок «Із Днем Святого Валентина» за участю туконі. Я не бачу зв’язку між мешканцями лісу і людськими святами, тому таких листівок немає.

Я не знаю, чи туконі є в кожному з нас. Можна пошукати. Вони точно є у своєму лісі.

Ілюстрації надано Оксаною БУЛОЮ

Анна СВЕНТАХ, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments