Квітка «люби-мене-не покинь»

Весна лише почалася, а повітря вже наповнене посланнями «люби мене», які лунають звідусіль. У тих, хто розуміє мову птахів, комах і тварин, лише від цього багатоголосся може запаморочитися в голові.

І хоча незабудка — не перша весняна квітка, вона розцвітає в Західній і Південній Європі лише наступного місяця, а в Україні взагалі в травні, але завдяки своїй промовистій народній назві «люби-мене-не покинь» набуває цієї пори року особливого значення.

ОСОБЛИВЕ СТАВЛЕННЯ ДО ЦИХ КВІТІВ У АНГЛІЇ

Для сентиментальних людей легенди і міфи про незабудку — просто знахідка, їх стільки, читати не перечитати. Більшість, звісно, — про кохання і вимушену розлуку. Про походження незабудок також існує багато різних оповідок. Вони розповідають про сльози, пролиті нареченими при розставанні з коханими. Сльози ці перетворюються на блакитні, як їхні очі, квіти, і дівчата дарують їх коханим. Або на знак того, що люди ніколи не забували про свою любов, розквітла незабудка. І тепер кожен, хто погляне на цю квітку, згадає того, кого любив, але з ким змушений був розлучитися. Казки і легенди переказують різні історії, які, проте, мають один і той самий смисл: «пам’ятай, повертайся, люби».

Різні народи складають свої легенди про цю квітку, але в усіх  країнах всі вони асоціюються з коханням, вірністю, доброю пам’яттю про дорогу людину. Особливе ставлення до цих квітів у Англії. Тут із давніх часів з незабудкою пов’язана цікава подія, відома під назвою «Свято травневої королеви», на якому обирають найкрасивішу дівчину — весняну королеву — і одягають на неї вінок із незабудок. А в німецьких легендах незабудка навіть допомагає відшуковувати скарби. Існує повір’я: якщо людина знайшла на дорозі незабудку, то варто лише підійти з нею до найближчої скелі й торкнутися до неї квіткою, як там моментально відкриється хід до печери, де знаходиться скарб. У Німеччині також святкували день незабудки, під час якого школярі виїздили в ліс гратися і збирати букети незабудок (певно, лісових).

БОЛОТЯНИХ НЕЗАБУДОК НА ПОЛІССІ НАЙБІЛЬШЕ / ФОТО АВТОРА

Скромній квітці присвячено й чимало поетичних творів, у яких оспівується її чудодійна сила. Зокрема, її любив славетний німецький поет Гете, відомий романтик.

У багатьох країнах незабудка — ритуальна рослина, квітка відданості та щирості. Назва рослини майже всюди перекладається як «не забувай». Наукову ж назву квітка отримала від грецького слова μυοσωτίς, що означає «мишаче вухо» — через покриті ворсинками листочки, які ніби нагадують вушка миші. Серед українських народних назв найвідоміші — «не забудь-мене» і «люби-мене-не-покинь», а ще «павині вічка».

РОСТУТЬ МАЙЖЕ НА ВСІХ КОНТИНЕНТАХ

Приблизно 50 видів незабудок зустрічаються в Європі, Азії, Америці, Південній Африці, Австралії та Новій Зеландії. 19 видів цих квітів ростуть і в Україні, найвідоміші з них — болотяна, польова і лісова, — розповіла рівненський біолог Марія САВЧУК. — Скромні і милі незабудки — здебільшого невеликі однорічні або багаторічні невисокі рослини. Квіти дрібні, як правило, блакитного кольору з жовтими серединками, але трапляються також темно-сині, рожеві й білі, зібрані в суцвіття. У нас вони цвітуть із травня до середини липня, люблять вологий ґрунт, тому деякі види, наприклад, незабудки болотні, можна зустріти лише на берегах водойм, боліт чи вздовж струмків. Ці квіти поширені на болотах, вологих луках, берегах водойм, на поліссі, в лісостепу і північній частині степу, а от на степовому півдні зустрічаються рідко. Незабудка ж польова росте по всій території України на полях, серед чагарників, у гаях.

Незабудка — обов’язкова квітка українського традиційного віночка. А ще її вплітали до шлюбного віночка українки як символ любові й вірності. За повір’ям, вінок із незабудок, одягнений на кохану людину, назавжди приворожить її. А от якщо подарувати букетик незабудок непостійній у своїх почуттях людині, то квіти відразу зав’януть і таким чином допоможуть вам прояснити ситуацію.

Дуже люблять незабудку, окрім Англії й Німеччини, ще й у Франції та Швеції, де вона теж часто прикрашає весняні квітники. У цих країнах важко знайти садок, де б не росла ця ніжна, зворушлива квітка. Садівники люблять незабудки за їхній яскравий і соковитий колір.

СИМВОЛ ПАМ’ЯТІ ТА ГЕРАЛЬДИЧНА КВІТКА

З 1986 року паперову незабудку використовують як символ вшанування жертв Голодомору в шкільництві української канадської діаспори. З початку 1990-х років така практика поширилася і в Україні. Стилізоване зображення незабудки фіолетового кольору є символом заходів до сторічних роковин геноциду вірменів.

Значок із зображенням незабудки носили в петлиці масони в пам’ять про вільних мулярів, що загинули в нацистських концтаборах.

ВІНТАЖНА ЛИСТІВКА З НЕЗАБУДКАМИ

Ще в 1405 році король Англії Генріх IV (Генріх Ланкастер), який перебував у вигнанні, обрав незабудку своєю емблемою і помістив цю квітку в ланцюг Ордена Підв’язки зі словами «Не забудь мене». Відтоді незабудка вважається геральдичною квіткою Ланкастерів, як лілія — для Бурбонів і Стюартів, фіалка — для Наполеона, а троянда — для дому Йорка.

Кажуть, сік незабудки має властивість загартовувати сталь. Для цього розпечене лезо чи іншу сталеву річ треба опустити в нього і тримати, доки не охолоне. Загартована таким чином зброя настільки тверда, що ріже залізо й точильний камінь. За переказами, саме таким способом виготовляли сталь для всесвітньо відомих дамаських клинків.

З давніх-давен цілителі використовували незабудку для лікування. Так, ще Авіценна писав, що настій незабудки допомагає від падучої та при паралічі лицьового нерва, а введення настою через ніс добре прочищає мозок. У Голландії з ХVIII століття із соку незабудки готують сироп — проти кашлю. У наш час незабудку, зокрема польову, використовують для виготовлення ліків лише в народній медицині й гомеопатії.

А ще незабудки дуже поширені в декоративному квітникарстві. Разом із тюльпанами, маргаритками і нарцисами — це найпопулярніші весняні квітники у багатьох країнах Європи. І хоча незабудка гарна, лише коли цвіте, а в інший час — зовсім не примітна, та все одно вона має особливу принаду для тих, хто знає її символічне значення.

Незабудка завжди — символ любові, нагадування про тих, кого вже немає з нами поруч, але є в нашій пам’яті. Скромна квітка допомагає людині не забути про її коріння і витоки, про все, що по-справжньому цінне, але про що в повсякденних клопотах ми часто забуваємо.