Лісові кислички

Гуляєш лісом і раптом — де не візьмися, дика яблунька, дичка. Певно, з тих, про які йдеться в дитячих казках. Так і хочеться сказати: «Сховай мене, яблунько, за мною дикі гуси женуться!» А вона відповість: «А ти збери мої яблучка, я тобі й допоможу».

Дикі яблука можна їсти вже незабаром після зав’язування, і до того ж їх так легко зірвати — лише простягни руку. Хто знав у дитинстві таку яблуньку, часто цим користувався. Маленькі дикі яблучка довго висять на дереві, гарно зберігаються, їх цілу осінь можна знаходити в листі, що опало під деревом.

Плоди яблуні-дички, яку здавна наші предки називали кислицею, насправді кисло-солодкі. Якщо ж яблунька зросла в гущавині лісовій, то її плоди навіть трохи гірчать — брак сонячного світла так позначається на м’якоті. Та в них багато своїх переваг.

КОЛИСКА — СТАРОДАВНЯ ГРЕЦІЯ

Яблуня — це перше дерево, яке з’явилося в імпровізованих перших садах людства, про що свідчать численні міфи і легенди, — розповідає рівненський біолог Марія Савчук. — Зображення яблук знаходять на багатьох пам’ятниках Єгипту, а яблучне насіння — біля мумій стародавніх людей. Існують також згадки про перші яблучні сади Єгипту. Це теж були дикі яблуньки та їхні прямі нащадки.

ФОТО ЮЛІЇ КОНОТОПЧИК

Колискою яблунь історики вважають Стародавню Грецію, письменники якої часто писали про яблуні й яблука у своїх творах. Мабуть, чи не кожен щось таки пригадає — вручення яблук першим красуням, молодильні яблука, золоте яблучко... А вже із Греції, а згодом і Риму, яблуньки розселилися — спершу Західною Європою, потім — і цілим світом, посівши в нашому житті почесне місце.

У грецькій міфології «яблуко розбрату» стало причиною Троянської війни. Пригадуєте, Парис віддав яблуко Афродиті, визначивши її найкрасивішою. За те Афіна і Гера зненавиділи і Париса, і Трою, і всіх троянців, і вирішили їх знищити. А ще з яблуком пов’язаний одинадцятий подвиг Геракла, який мав викрасти золоті плоди яблуні у дракона, що її охороняв.

Цікаво, якщо греки і римляни вважали яблуко символом любові й присвячували його богині краси, то древні германці вважали, що яблуня має заступництво усіх богів, для яких яблука — улюблені ласощі. Германці навіть обсаджували яблунями свої житла, захищаючись від гніву богів.

Слово «рай» кельтською означає «країна яблук» (Авалон), а з Біблії ми знаємо, що Єва зірвала з дерева пізнання саме яблуко, хоча й існують інші версії, та вони менш поширені. Славнозвісні «британські вчені» стверджують, що їм вдалося встановити місцезнаходження першої яблуні. Використовуючи ДНК яблук, вони знайшли, що це сучасний Казахстан, поблизу кордону з Китаєм. А чому б і ні? Алмати ж означає «яблуневий».

УКРАЇНСЬКЕ ДИВО – ЯБЛУНЯ-КОЛОНІЯ. СТАРІ СТОВБУРИ ЛАМАЮТЬСЯ, ТА ЇХ  НАМАГАЮТЬСЯ ВРЯТУВАТИ  / ФОТО ЮЛІЇ КОНОТОПЧИК

Плоди -ласощі диких кабанів, а квіти — комах

Лісові яблуні зустрічаються на всій території Європи, є вони навіть в Альпах.

В Україні дику яблуньку найчастіше можна зустріти в широколистих або ж мішаних лісах, зрідка трапляється і в борах. Ця яблуня дика не тільки за походженням, а й за всією основною складовою: кулястою формою, розлогою й широкою, але зі скрученим стовбуром й перекрученими гілками. Молода яблунька тоненька, ущільнюватися вона починає під час дозрівання плодів. А далі товста кора не витримує і місцями починає тріскатися. На перших роках життя лісова яблуня рясно прикрашена шипами. Це необхідно, щоб вижити в лісових умовах.

У наших лісах дикі яблука разом із грушками — ласощі для кабанів. Їх також люблять дятли та деяка лісова пташина дрібнота. А ось розповіді про їжачків, які настромлюють на свої голки яблучка, — це легенда, їжачки яблук не шанують, хіба через якого хробака, який там завівся. Птахи ж охоче поселяються на таких деревах і з дитинства привчають свою малечу до прекрасного.

А ще дика яблуня — цінний весняний медонос. Саме завдяки лісовій яблуні бджоли нагромаджують великі запаси пилку. Квітучі яблуні, як й інші фруктові дерева, надсилаючи свої запашні повідомлення комахам, запрошують тих скуштувати свого солодкого нектару і мимохідь допомогти в розмноженні.

ДИКА ЯБЛУНЯ ПЛОДОНОСИТЬ ПОНАД 200 РОКІВ

У пору плодоношення дика яблунька вступає у десятирічному віці і дає плоди 150 — 200 років! Але досить часто, не доживши до старості, дерево починає гнити всередині, а у стовбурі з’являються різні ходи і тріщини, які стають житлом для маленьких лісових мешканців, переважно комах.

У сирому вигляді лісові яблука зазвичай їстівні, але не дуже смачні, дещо терпкуваті, однак колір і смак у різних яблуньок неоднаковий. Плоди, які не використали звірі й птахи для своїх потреб, людина забирає для виготовлення джемів, варень, узварів, сухофруктів. Чай із сушених диких яблук, особливо з корицею, заспокоює нервову систему, — вважають народні цілителі. — Він поліпшує фізичний і душевний стан, відновлює сили після стресу, бадьорить.

ФОТО З САЙТА WIKIPEDIA.ORG

Дикорослі яблука містять удвічі більше вітамінів, ніж культурні сорти, до їх складу входить також ефірна олія, що надає приємного аромату не тільки свіжим яблукам, а й продуктам їхньої переробки. Насіння яблуні використовують для вирощування підщеп і садивного матеріалу. Вважається, що їх, зокрема, використовували і при закладці при Ярославі Мудрому в ХІ столітті яблуневого саду, відомого пізніше як сад Києво-Печерської лаври.

Людина вдячна дикій природі за яблуню. Віддавна її плоди є зразком і мірилом цінності для нових овочів і фруктів. Помідор називали золотим яблуком, картоплю — чортовим яблуком, топінамбур — земляним яблуком, апельсин — китайським яблуком...

Яблуневим дивом, яблунею-колонією, крученою яблунею називають дивовижну яблуню, що росте у селі Андріївка на Сумщині (нагадаємо, «День» писав про неї в матеріалі на сайті «Українське диво — яблуня-колонія». Дика вона чи посаджена людиною — вже ніхто не пам’ятає. Одне з українських природних чудес займає ледь не з півгектара, оточене десятками доньок-яблуньок.

А ось у геральдиці яблуко здавна вважається символом миру. Один зі знаків влади монарха — державне яблуко, тоді як символом війни вважається скіпетр. Символ яблука взагалі дуже поширений у геральдиці, він розміщений на понад 80 гербах.