Озовися, щоб тебе впізнали

До початку жовтня майже всі з цих невеликих, схожих на жайворонка, перелітних птахів відлетіли в тепліші краї.

«Щевриків — співочих пташок із родини плискових -. часто плутають з горобцями, — розповідає біологиня Марія САВЧУК. — Особливо це стосується лісового, але щеврик таки відрізняється меншими розмірами і стрункістю.

В Україні трапляються п’ять видів таких пташок: польовий, лісовий, лучний, гірський і червоногрудий. Всього ж існує приблизно сорок видів щевриків, які поширені на всіх континентах. Щеврики дуже схожі один на одного, і розрізнити їх легше за характером унікального для кожного виду співу, ніж за зовнішніми ознаками.

Так само мало відрізняються між собою і дорослі та молоді птахи. До того ж, вилупившись із яєць, пташки досить швидко розвиваються, у двотижневому віці вони цілком самостійні молоді люди. Хоча, звісно, досвідчені фахівці бачать різницю і в їхньому оперенні.

ЩЕВРИК ГІРСЬКИЙ

УНІКАЛЬНІСТЬ СПІВУ — ХОРОШИЙ КРИТЕРІЙ РІЗНИХ ВИДІВ ЩЕВРИКІВ

Пісня щеврика польового, наприклад, містить повільні й досить одноманітні повторення двоскладових вигуків, схожих на позивні плиски (трясогузки) — ципи, ципи або цирлю, цирлю. Сигнали тривоги, які птах подає при злеті чи перекличці в зграї, теж схожі на сигнали трясогузки. Самець може співати і в польоті, і на землі, і на дереві.

А ось лісового щеврика можна впізнати за піснею «тіт-тіт» або «цит-цит», яку він співає, сидячи на гілці чи в польоті. Свою пісню він також нерідко супроводжує демонстраційним польотом.

ЩЕВРИК ПОЛЬОВИЙ

Мова звуків, розповідають орнітологи, дозволяє птахам, не бачачи один одного, передавати різні сигнали на великі відстані. Звичайним людям здається, що пісня щеврика, «зін-зі-вер» великої синиці, курликання журавлів чи тілікання чижів — це просто пісня чи її склади. Насправді ж це система сигналізації, яка допомагає птахам спілкуватися між собою. Деякі види птахів можуть використовувати як сигнали сотні різних звуків, які фахівці умовно поділяють на закличні й захисні.

ПТАХИ СПІЛКУЮТЬСЯ МОВОЮ ЗВУКІВ

На відміну від великих, більшість дрібних птахів співають: це спосіб повідомити про свою присутність іншим птахам на великій території.

Вони співають і водночас пильно дослухаються один до одного, аби зрозуміти, що відбувається навколо. Кожен птах розпізнає своє оточення — рідню, друзів чи ворогів саме за піснею.

У період розмноження, особливо на початку, можна почути ще одну цікаву пісню, так звану демонстраційну пісню, яку виконує самець. Її завдання — привернути увагу самиці й попередити інших самців про те, що ця ділянка уже зайнята.

Пісня самця призначена як для самиць, так і для самців-конкурентів. Часто, перш ніж шукати партнерку, самець мусить влаштувати свою територію, оскільки самиця оцінюватиме його переважно за розмірами та якістю території. Вона оглядатиме його оперення, але перший контакт відбувається зазвичай через пісню.

ЩЕВРИК ЛІСОВИЙ

Але ви ж не думаєте, що варто самцю один раз голосно покликати самичку, і вона одразу ж з’явиться? Птах співає і співає, доки не приверне уваги своєї подруги. Відомий натураліст Володимир Гептнер підрахував, наприклад, що лісовий щеврик виконує в цей період понад чотириста пісень за годину. Проте навіть у такому випадку, трапляється, сподівання самця не збуваються і він може залишитися без пари аж до наступної весни.

Коли в пташиній сім’ї з’являються малята, вони вчаться спілкуватися і між собою, і з батьками, що особливо важливо для виживання.

Цього разу застосовуються закличний і харчовий сигнали. Завдяки першому батьки на чималій відстані можуть визначити місце, де знаходиться гніздо. А харчовий сигнал малюка закликає матір або батька віддати йому їжу.

ЧЕРВОНОГРУДІ ЩЕВРИКИ ГОСТЮЮТЬ У НАС ЛИШЕ ВОСЕНИ

Усезон перельоту найцікавіше — зустрічати в нас тих птахів, що живуть далеко, а через нашу територію лише перелітають, — ділиться автор фото щевриків Оксана Ралдугіна. Як, наприклад, щеврики червоногруді. Ці. маленькі пташки живуть у тундрі, то й на перельоті зупиняються в місцях безлісих, з низькою трав’янистою рослинністю.

Втомлені далекою дорогою (а місця проживання — тундра в Євразії від Скандинавії до Чукотського півострова, а також західне узбережжя Аляски), вони доволі великими зграями зупиняються щороку майже на тих же місцях. А летіти їм ще далеко — в Африку та південь Азії.

ЩЕВРИК ЧЕРВОНОГРУДИЙ

У своєму шлюбному оперенні червоногруді відрізняються від інших щевриків рожевим тоном у забарвленні «брів», горла і вола, у позашлюбному оперенні від лучного щеврика — рудуватим горлом, а також строкатими попереком і надхвістям, а від лісового щеврика — плямистішими боками тулуба. Зрозуміло, що розгледіти ці особливості все ж дуже непросто.

У червоногрудого щеврика теж є свій особливий спів на різні випадки життя. І якщо його пісня — це різноманітне щебетання, то поклик — довге «псіііік», а крик тривоги -»тіют».

Спробуйте прислухатися до пташиного співу, вчитися розрізняти голоси різних птахів, і ви відкриєте для себе новий довколишній світ, наповнений особливою, раніше невідомою інформацією.

Пташиного вміння розрізняти звуки ми, звісно, ніколи не досягнемо, але те, що раніше здавалося нам одноманітним чи дуже схожим, поступово виявиться зовсім іншим.