У вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ у націю
Євген Коновалець, український громадсько-політичний діяч

У полі верба... 30 видів

Про те, що пов’язує символ Прадерева життя, козацьке здоров’я, Ізу і... саліцил
21 березня, 2019 - 15:34

Послідовно, наче за чітким розкладом, прокидається природа. Одними з перших  з’явилися пухнасті квіточки-котики на вербі. І ще раз відчуваєш не лише серцем: таки весна!

Певно, саме через те, що верба в Україні розпускається першою або однією з перших, її й обрали символом свята напередодні Великодня — Вербної неділі, в’їзду Ісуса Христа до Єрусалиму. Пам’ятаєте: «Не я б’ю, верба б’є. За тиждень Великдень». До речі, на батьківщині християнства цю роль виконує пальма, бо верба там ніколи не росла.

Верба символізує Прадерево життя, так само, як Чумацький шлях. Недаремно ж ці дерева висаджували обабіч шляхів. Часто, повертаючись із церкви на Вербну неділю, селяни встромляли у землю освячені галузки, і з них виростали дерева, які надають українським селам особливої характерної краси. Скільки таких гілочок посадили в дитинстві я й мої друзі, з них повиростали вже цілі гаї.

Є СЕРЕД НАШИХ ВЕРБ І РЕЛІКТОВИЙ, АРКТИЧНИЙ ВИД

Один лише їхній перелік зайняв би цілу сторінку, — розповіла рівненський біолог Марія САВЧУК. — На Рівненщині, зокрема, їх теж немало — 14 видів. Ростуть вони повсюдно, в усіх без винятку районах. Це і вербові дерева, і кущі, народжені природою і посаджені людьми, для яких верба з давніх-давен була не лише символом, а й найближчим деревом.

Ранньою весною з’являються білі, сірі, жовті сережки, на яких мимоволі зупиняється погляд. Це дуже поширена у нашому поліському краю гостролиста верба, або як її ще називають, краснотал, червоний верболіз чи червона шелюга, — продовжує розповідь Марія Савчук. — Кущі червоного верболозу обирають перезволожені ділянки — біля річок, боліт, струмків. У них напрочуд красиві, з сивуватим плиском червоно-бурі пагони, які вже з ранньої весни нещадно обламують заради симпатичних «котиків».

На наносах річкових заплав Млинівщини і Здолбунівщини любить оселятися прутовидна верба. А ось чорніюча віддає перевагу вологим узліссям, узбіччям доріг, які знаходить у Дубенському районі. Борові піски, болота, розріджені лісняки Сарненського та Володимирецького районів — це місця, де найчастіше можна зустріти розмаринову вербу.

На зволожених, але не заболочених місцях, поблизу річки Горинь, росте верба козяча (є й така), а на піщаних берегах Горині, зокрема у Гощанському районі, росте досить рідкісна в Україні пурпурова верба. А ще ж є біла і чорна верби, а в парках — насадження верби вавилонської (плакучої).

Є серед наших верб і реліктовий, арктичний вид. Це верба лапландська з пухнастими молодими гілочками. Трапляється вона переважно на осоково-сфагнових та торфових болотах, рідше — на низинних моховиках у північних районах Рівненщини. На території Правобережного Полісся проходить суцільна межа поширення цього виду. Окремі місця зростання лапландської верби помічені по всьому Лівобережному Поліссі та в Українських Карпатах — неподалік гори Говерла.

На півночі рівненського Полісся, окрім рідкісної лапландської та поширеної гостролистої, ростуть й інші види верби — вушката, чорнична, золотиста та попеляста. Лапландська і чорнична верби, як і їхні родички — альпійська, трав’яна, туполиста та верба Старке, — занесені до Червоної книги України. У місцях, де зростають ці рослини, заборонено знищення місць існування та порушення гідрологічного режиму. Найкраще оберігають їх, звісно, у заповідниках, заказниках та ландшафтних парках, де проводять моніторинг стану популяції верб.

ДЕ СРІБЛИТЬСЯ ВЕРБИЦЯ — ТАМ ЗДОРОВА ВОДИЦЯ

Наші пращури вірили, що сонце п’є воду з вербових листочків, і саме тому вони так схожі на сонячні промінці. Важко переоцінити їх значення й у побуті та обрядовості українців, — вважають культурологи. — Колись на перший випас корову виганяли лише вербовою галузкою, яку не можна було ламати чи губити, бо тоді «корова відіб’ється від господи». А до церкви освячувати несли зазвичай червону вербу, яка першою розпускається, а отже — першою сповіщає про початок весни. Ці гілочки зберігали вдома як помічні від недугів та інших нещасть.

Верби незамінні при захисті ґрунтів від вітрової й водної ерозій. Із давніх-давен люди помічали це і, певно, тому й копали біля верб криниці. Відомі її дезінфекційні властивості, здатність очищати воду. Про це в народі кажуть: «Де сріблиться вербиця — там здорова водиця». У народних переказах ідеться, що рано-раненько колодязник ішов на околицю села, зрізав найзеленішу гілку з куща верболозу і водив цією гілочкою біля землі. Де листочки притягувалися до землі невидимим магнітом, там і копали колодязь.

ЧАГАРНИКОВІ ВЕРБИ МАЮТЬ ОСОБЛИВО ГНУЧКУ ДЕРЕВИНУ

Із давніх-давен їх використовують для виготовлення гнутих і плетених виробів — оригінальних і теплих витворів людських рук. На Закарпатті, зокрема, є  село Іза, більшість мешканців якого виготовляють  різноманітні вироби з лози. Зародився цей промисел ще в кінці ХІХ століття. Проїжджаючи центральною вулицею села, ви майже біля кожної хати можете побачити сплетені з лози столи, стільці, крісла-гойдалки, етажерки, тумбочки, вази, шкатулки, кошики.

А здогадуєтеся, що таке «ліса»? Колись українські села були оплетені лісою — огорожами-тинами з хмизу, здебільшого з верболозу, як нині міста асфальтівкою.

Окрім того, чагарникові верби, завдяки ранньому і рясному цвітінню, дуже цікавлять бджіл — як джерело нектару і пилку. А в старих вербах на Волині, пам’ятаєте? — живуть мавки.

Деревину деяких видів верб, що складається наполовину з целюлози, використовують для виготовлення паперу і картону, а кору і листя — для фарбування шкіри і тканини.

Відварами вербового гілля давні знахарі лікували поранених князівських дружинників. За цю властивість «склеювати рани» шанували вербу й запорозькі козаки. Ще давньогрецький лікар Гіппократ писав у V столітті до нашої ери про порошок із кори верби, який полегшував біль і знижував температуру. Цей засіб також згадується в текстах стародавніх шумерів. Корінні американці використовували настоянку з вербової кори для лікування лихоманки. З кори верби виробляють саліцил — сировину для виготовлення аспірину, бесалолу та деяких інших медичних препаратів.

І нині верба широко застосовується у народній медицині. Зазирніть у будь-яку книжку про лікарські рослини, і ви знайдете багато цікавої та корисної інформації про цілющі властивості, здавалося б, звичайної верби.

Людмила СТУПЧУК, Рівне. Фото Оксани РАЛДУГІНОЇ, Черкаси
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments