Український контекст живопису Василя Штернберга

Вільгельм (Василь) Штернберг народився в лютому 1818 року й походив із обрусілої німецької родини, яка переселилася до Петербурга ще в першій половині XVIII століття. Проявивши неабиякі мистецькі здібності, 1835 року сімнадцятирічний юнак був зарахований вільним слухачем класу пейзажного живопису академії, де навчався у таких відомих живописців, як М. Воробйов, М. Лебєдєв, а пізніше у К. Брюллова.

Утім, склалось так, що життя і творчість цього художника було тісно пов’язане з Україною. Як писав мистецтвознавець Назар Козак: «Цей зв’язок зумовлений двома чинниками. Перший — три канікулярних літа 1836 — 1838 рр., проведені в Україні, а другий — дружба з Тарасом Шевченком».

Влітку 1836 р. на запрошення поміщика-мецената Григорія Тарновського вперше приїжджає до його маєтку в селі Качанівка на Чернігівщині. Мальовнича краса українського села, його життя і побут так захопили молодого художника, що він упродовж трьох років створив низку краєвидів і жанрових полотен, пройнятих винятковим радісним настроєм та поетичними почуттями.

Серед них вирізняються твори «Ярмарок в Ічні», «Вітряки в степу», «Вулиця в селі», «Переправа через Дніпро під Києвом», «В Качанівці у Тарновського».

Ось як пізніше описував своє враження від творів В. Штернберга Тарас Шевченко в повісті «Художник» 1856 року: «...на первом плане ветряная мельника, пара волов около телеги, наваленной мешками, — все это не нарисовано, а только намекнуто, но какая прелесть! — очей не отведешь... Под хаткой старушка, а на воде утки плавают, вот и вся картина, и какая полная, живая картина! И таких картин или, лучше сказать, животрепещущих очерков полна портфель Штернберга. Чудный, бесподобный Штернберг!» (подаємо мовою оригіналу).

«ПАСТУШОК». 1836—1838 рр.

Своїми творами він став одним із тих митців, які почали популяризувати ідеалізований романтичний образ «південної України» у «Північній Пальмірі». Недаремно Василя Штернберга іменували зачинателем традиції українського романтичного пейзажу, яка знайшла своє продовження у творчості Сергія Васильківського та Архипа Куїнджі.

У листопаді 1838 р. В. Штернберг повертається до Петербурга, де відбувається його знайомство з Т. Шевченком. Чималої добірки картин та малюнків, з яких поставав дорогий Тарасові край, вистачило для того, щоб вони щиро заприятелювали, а невдовзі В. Штернберг оселяється разом із Шевченком у будинку Донненберга на Васильєвському острові. Як розповідає Єжи Єнджеєвич, польський дослідник Шевченкової творчості, «Штернберг мав романтичні нахили, артистичну душу, тонку і вразливу, хоч не уникав веселих розваг із вином. Але робив це з чарівністю і смаком». Разом із Тарасом відвідували театри, особливо оперні вистави, слухали гру відомих музикантів-віртуозів, цінували гарне товариство і смачну кухню... Хоч інколи доводилось і без копійки сидіти в неопалених майстернях. У цей період Штернберг створив декілька портретів Шевченка та шаржовані малюнки олівцем «Шевченко з ковдрою», «Замість чаю ми побрились» та інші.

«САДИБА Г. ТАРНОВСЬКОГО В КАЧАНІВЦІ». 1837 р.

1839 р. В. Штернберг завершує дипломну роботу в петербурзькій Академії мистецтв, виконану за попередніми ескізами на українську тематику. За полотно «Свячення пасок у Малоросії» він одержав звання художника й був нагороджений золотою медаллю першого ступеня, що давало право на омріяне кожним випускником академії право на закордонне пенсіонерство.

1840 р. у друкарні Фішера в Петербурзі було видрукувано томик поезій Т. Шевченка, для якого Штернберг створив малюнок-фронтиспіс, де був зображений лірник із бандурою, хлопцем-поводирем та собакою — «Сліпий бандурист з поводирем». На знак подяки поет присвятив йому опубліковану в цьому ж виданні поему «Іван Підкова».

Незабаром Василь Штернберг разом із відомим уже тоді художником-мариністом Ованесом Айвазовським виїжджає до Італії. Перед від’їздом Тарас Шевченко вручає Штернбергові примірник «Кобзаря» з дарчим віршем «На незабудь Штернбергові»:

 Поїдеш далеко,

 Побачиш багато;

 Задивишся,

зажуришся, —

 Згадай мене, брате!

Перебуваючи в Римі, художник листувався з Т. Шевченком, вислав поетові декілька своїх малюнків — краєвидів Італії, з якої вже так ніколи й не повернувся: хворий на сухоти, Василь Штернберг помер у Римі 1845 р., було йому на той час двадцять сім років...

Десятиліття по тому лірично-привабливий образ товариша з академічних років Тарас Шевченко створив в автобіографічних повістях-спогадах «Художник», «Музикант», «Прогулка с удовольствием и не без морали», згадував про нього у своїх листах і «Щоденнику».