Хто пожертвував свободою заради безпеки, не заслуговує ні на свободу, ні на безпеку.
Бенджамін Франклін, американський учений-фізик, державний діяч, дипломат і публіцист.

Унікальний світ Черемського заповідника

Створений, щоб оберігати природний стан водно-болотних угідь
12 листопада, 2020 - 16:18

Певно ж, пам’ятаєте з «Лісової пісні» Лесі Українки: «Старезний, густий, предковічний ліс на Волині... Містина вся дика, таємнича, але не понура, — повна ніжної, задумливої поліської краси...»

Із давніх-давен на Західному Поліссі люди жили в гармонії з природою, співчували й допомагали її мешканцям. Чимало міфів, легенд і переказів про блакитні плеса і зелені пущі, переплетені з давньою слов’янською міфологією, збереглися й до наших часів. Поліщуки вірили, що силою почуттів можна розтопити льодову кригу і повернути в гаї соловейків, які принесуть із собою весну. Так воно, власне, і було.

Волинська область розташована на Північно-Західному Поліссі, де зосереджені унікальні екосистеми та ландшафти. Цей регіон дуже лісистий, із низкою озер, річок та боліт. А ще край має неабияку етнографічну та культурно-історичну цінність.

Тут знаходяться три національні природні парки — «Прип’ять-Стохід», «Цуманська пуща» і «Шацький» — та один заповідник — «Черемський». І якщо про національні парки відомо багатьом, а дехто тут побував, і не раз (особливо на Шацьких озерах), то про Черемський заповідник цього не скажеш.

На теренах області чітко виділяють два види ландшафтів — поліський і лісостеповий. Для поліських характерні насамперед лісистість, заболоченість, переважно малородючі ґрунти, заплавні та карстові озера.

— Черемський природний заповідник, розташований у північній частині Маневицького району, створений майже двадцять років тому насамперед для збереження типових і унікальних природних комплексів Українського Полісся, — розповідає Тетяна СЕМЕНЮК-ПАЦАМАНЮК, наукова співробітниця Черемського природного заповідника. — Це поки що єдиний у Волинській області природоохоронний об’єкт такого рівня. Основне завдання заповідника — охорона і збереження поліських водно-болотних угідь, які мають унікальне значення для біосфери. Дедалі більше людей, на щастя, розуміють: навіть якщо ми не живемо безпосередньо біля боліт, все одно залежимо від них і повинні сприяти їх збереженню.

ТЕРИТОРІЯ ЗАПОВІДНИКА МАЄ БАГАТУ ІСТОРІЮ

На емблемі Черемського заповідника зображена рідкісна реліктова рослина — шейхцерія болотна, яка стала його своєрідним символом. Саме завдяки присутності цього червонокнижного виду Черемське болото не осушили, а у 1978 році тут створили заказник, згодом і заповідник.

Назва заповідника, як ви вже зрозуміли, пов’язана з болотом Черемське (місцеві називають його й Чірмуське). Деякі дослідники вважають, що таку назву болото отримало через те, що навколо нього раніше росло багато черемхи. Інші — що назва походить від слова «чемериця», яка трапляється на болоті та у його околицях і зараз.

Із територією заповідника пов’язано багато цікавих історичних фактів, відомих із краєзнавчої літератури. Наприкінці XIX століття Черемське болото в складі Пінських боліт планували осушити, але через відсутність залізниці, погані ґрунтові дороги це не вдалося зробити. Пізніше, за польської доби, тут проклали кілька меліоративних каналів, щоб полегшити вивезення лісових порід. Двома гілками вузькоколійки коні тягнули вагонетки із віковічними дубами, соснами і ялинами до залізничної станції Маневичі. Зафіксовані розповіді очевидців тих подій, які свідчили, що через низьку собівартість деревину відправляли переважно на експорт — у Польщу, Нідерланди і Бельгію.

УГІДДЯ МІЖНАРОДНОГО ЗНАЧЕННЯ

Черемське еумезотрофне осоково-сфагнове (так його характеризують біологи) болото має площу понад тисячу гектарів. Це одне з найбільших і найкраще збережених перехідних боліт України, яке розглядається як цінне водно-болотне угіддя міжнародного значення, що підтвердила Рамсарська конвенція. Особливо важливе воно для збереження мігруючих птахів, які зупиняються тут на перепочинок чи гніздування. Нагадаємо, що метою Рамсарської конвенції, укладеної 1971 року, є збереження таких угідь, як середовища існування водоплавних птахів, цінного біологічного різноманіття, збалансоване використання водно-болотних екосистем, а також привернення уваги громадськості до проблем водно-болотних угідь та раціонального використання ресурсів.

 А ще Черемське болото — своєрідний нагромаджувальний резервуар води з помірним стоком. Це одне з найбільших і найкраще збережених блюдцевих боліт Українського Полісся та Європи. На території водно-болотного комплексу розташовані ще й два озера — Черемське, глибиною вісім метрів, і Редичі, глибиною чотири з половиною метри. Тут також розташована ціла система осушувально-зволожувальних каналів, струмків, низка болотних островів.

БАГАТІ ФЛОРА І ФАУНА

На заповідній території знаходяться різні типи рослинності: водна, болотна, ліси, чагарники, луки, пустища. Найпоширеніші з них — ліси. Серед них переважають суходільні, хоча частка заболочених теж чимала. Значні площі у заповіднику зайняті водно-болотною рослинністю, яка занесена до Зеленої та Червоної книг України, а також немало регіонально рідкісних видів рослин.

Уявляєте, тут зростає чверть усіх рідкісних рослин Українського Полісся! Серед них — несправжньопізня гвоздика, смілка литовська, мучниця, ломиніс та чимало реліктів льодовикового періоду — лапландська верба, болотна шейхцерія, різні види осоки. Одних лише видів водоростей тут понад пів сотні, а ще пів сотні видів лишайників, понад сотню видів мохоподібних. Заповідник відіграє важливу роль у збереженні поліської бріофлори — флори мохів. 62 види рослин, які обрали своєю домівкою територію заповідника, занесені до Червоної книги України, а деякі навіть до Європейського Червоного списку та Додатків Бернської конвенції. Серед них — поліська орхідея — зозулині черевички та давно не бачений більшістю з нас сон широколистий.

На території угіддя «Черемське болото» виявлено й 16 видів фауни, занесених до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи. Серед них — видра річкова, норка європейська, бобер європейський, чернь білоока, очеретянка прудка, деркач, тритон гребенястий, кумка, п’явка. 14 видів тварин — із Європейського червоного списку (деркач, вовчок ліщиновий, вовк, видра річкова та інші). Дуже цінним є й присутність тут зникаючих та глобально вразливих видів, таких як деркач, баранець великий, вечірниця мала... З рідкісних видів птахів трапляються також глушець, журавель сірий, пугач, сова бородата та багато інших видів, бачачи яких потрібно не лише радіти, а й оберігати їх. Спостереження за ними фіксуються у літописах заповідника.

У дослідженнях тварин надзвичайно цінним є спостереження за допомогою фотопасток. Саме таким чином зафіксовані єнотоподібний собака, лисиця, борсук європейський, заєць, лось звичайний, козуля, свиня дика. Деякі світлини пропонуємо вашій увазі.

Людмила СТУПЧУК. Фото Сергія Канциренка та отримані за допомогою фотопасток природоохоронного проєкту «Полісся — дика природа без кордонів»
Газета: