Вернісаж майстрів

У залах Національної спілки художників України відкрилася Всеукраїнська щорічна виставка «До Дня художника», присвячена професійному святу, яке служителі муз з ентузіазмом відзначили 11 жовтня. Організатори показали кращі роботи майстрів з усіх регіонів країни, поклавши в основу твори художників Одеської, Харківської, Львівської і Київської організацій Спілки художників.

Перше враження від масштабної експозиції, гармонійно й ефектно розміщеної у п’ятьох залах, — дуже позитивне, та і сама атмосфера на вернісажі дивовижно добра, світла і гостинна. Більше чотирьох сотень творів живопису, графіки, скульптури і декоративно-прикладного мистецтва відтворюють усі грані національного мистецтва, а наявність представників різних художніх шкіл і напрямів у поєднанні з високим рівнем майстерності дозволяє нам пишатися своїми Майстрами.

«Найгарячіші» твори свідчать про живу небайдужість творчої богеми до реальних бід сьогодення. Це  картини на військову тему («У зоні АТО» Віктора Самохіна) і присвячені Революції Гідності («Отче Наш. Чернець на вулиці Грушевського» Петра Смиковського). Істотно доповнили експозицію полотна, звернені до історії України: прикладом може послужити  написана в кращих традиціях реалізму картина Віктора Ендебері («Розкуркулена сім’я біля своєї хати в 30-ті роки ХХ ст. в селі Удачне Донецької області»), яка змушує нас замислюватися про те, що найсумніші сторінки нашої історії, на жаль, знаходять своє віддзеркалення у трагічних подіях сьогодення.

Б.МИХАЙЛОВ. «СЕЛЯНСЬКЕ СРІБЛО»

Всі жанри образотворчого мистецтва більшою чи меншою мірою відображають наш менталітет, історію і культуру, створюючи узагальнений образ українця. Портретний жанр особливо цінний, бо дозволяє побачити обличчя найбільш неординарних — а іноді і звичайних людей, які волею долі стали активними дійовими особами сучасності. В експозиції є і класичний жіночий образ «поза часом» —  портрет молодої українки  («Замріяна» Олексія Мороза) і груповий портрет кряжистих і міцних, як старі дуби, селян із старшого покоління  («Ровесники» Григорія Мацегори), сподобається глядачам  і сліпуча перлина: по-літньому теплий і життєрадісний портрет дівчинки («Моє сонечко. Портрет Каті Самокиш» Л. Лаврової). У скульптурі глядач побачить знакових осіб різних епох: від легендарного «Баяна» Василя Бородая, витончено-духовного портрета Григорія Сковороди Віктора Кравцевича і прекрасного образу молодого Андрея Шептицького роботи Івана Брезвіна до портрета нашого сучасника, створеного Василем Корчовим. Сакральній тематиці присвячені прозоро-чистий, суворий скляний «Ангел» Івана Мусієвського і «Вознесіння Ісуса» В. Гурилюка.

О.ОДАЙНИК. «БІЛЬШЕ НІЖ ЧЕРВОНЕ»

Щиро шанований багатьма поколіннями наших живописців пейзажний жанр представлений на вернісажі яскраво й у всій пишності. Зовсім не обов’язково бути містиком, щоб зуміти побачити все життя як безконечну низку чудес: атмосфера «Літньої ночі» Віктора Рижих поверне глядачеві відчуття новизни від споглядання чаклунства природи. Прозора, прохолодна і поетична «Седнівська осінь» на картині О. Петренко, щедрим і теплим сонцем зігріє нас імпресіоністичне полотно «Липень, коли мальви цвітуть» Г. Сергеєвої. Якнайтонші переливи небесного  перламутру і соковиту свіжість зелені щедро дарує глядачам Максим Мазур у своєму пейзажі «З рибалки», а Богдан Кузів затягне найуразливіших  глядачів у суворі снігові замети перед хатками під час «Зими в Дземброні».

Досвідченим майстром жанр натюрморту може бути обіграний артистично і з гумором: таке полотно «Чекання» В. Шуліки з розташованим на підвіконні різнокольоровим скляним посудом, що навертає на думку про перспективу приготування домашнього вина, браги або шнапсу. Вишукано-стримане і дуже красиве полотно Бориса Михайлова «Сільське срібло» з красномовним написом на рушнику «Туман яром котиться, краще жити хочеться» теж дозволяє прийти до висновку, що, мабуть, натюрморт — найоптимістичніший з усіх жанрів. Сміливо написане в яскравих і чистих кольорах  «Щедре літо» Галини Городничевої заперечує гіркоту песимізму з приводу економічного занепаду і переконує нас у невичерпному багатстві нашої природи і непохитній здатності українців щиро радіти життю. Про сердечну щедрість і здатність до великих і справжніх відчуттів свідчить по-вангогівськи напружений колорит, що створює емоційну симфонію в полотні «Більше ніж червоний» Оксани Одайник.

День Художника, якому приурочена виставка, — чудовий привід привітати наших метрів, яким дано цей дивний дар: усвідомлювати і створювати Красу. Порадувати себе спогляданням українських шедеврів можна до 25 жовтня в залах Центрального будинку художника.

Вхід вільний, виставка працює щодня з 12.00 до 19.00, вихідний день — вівторок.

Фото надані автором