Корінь демократії в активності громадян, а запорука - в забезпеченні прав людини.
Зеновій Красівський, поет, письменник, громадський та політичний діяч, політв’язень радянських таборів, член Української Гельсінської групи

Дмитро ОЛIЙНИК: «...Цю поведінку російської митниці ми через декілька років будемо згадувати з вдячністю»

16 серпня, 2013 - 12:37
Дмитро ОЛІЙНИК, заступник голови Федерації роботодавців України

— З точки зору трактування російського законодавства, Митниця має право на введення до профілю ризику будь-якого підприємства будь-якої країни походження будь-якого товару. Більше того, вона уповноважена не надавати пояснення, чому той чи інший товар внесено до групи ризику.

Перший крок, який зробила Митниця РФ — це включення 43 підприємств до групи ризику 31 липня 2013 року. З цього моменту у цих підприємств почалися проблеми не на кордоні, як це «розтиражували» ЗМІ, а на митниці. А це — не обов’язково фізично кордон. Це може бути пост на підприємстві, яке приймає вантаж з України, тобто, безпосередньо на території РФ. А проблеми такі — у «машин» вимагають надати сертифікати походження товару і обѓрунтоване пояснення, що цей товар відповідає цьому сертифікату, що він справді відповідає такій якості, яка зазначена, вироблений з тих продуктів, які вказані, тощо. І друга проблема — це вивантаження, зважування, тобто перевірка фізичних параметрів вантажу. Це все вже «відчули» ті виробники, які є в оприлюдненому списку.

А відучора такі проблеми почали переживати практично всі експортери, які в цей день розмитнювались. Практично всі, з ким ми учора спілкувались, засвідчили це. Більше того, у них проблеми в ширшому масштабі — наприклад, у низки компаній просили документи задля підтвердження інтелектуальної власності на товар.

— Як ви порахували збитки?

— У другому півріччі 2013 року українські підприємства планували експортувати в РФ товарів на суму близько 8,5 мільярдів доларів. З огляду на можливість дії такого обмеження до кінця року, ми прогнозуємо збитки на рівні 2-2,5 мільярдів доларів. І про це ми заявили у нашому зверненні до уряду.

На підприємствах — окрема калькуляція збитків. Наприклад, з розповідей керівництва групи «Креатив», перезавантаження соняшникової олії з цистерн в іншу ємність для перезважування та проходження процедури підтвердження сертифікату походження товару, так зване СП1, провокує те, що контрагент просто відмовляється брати товар, бо він не має гарантій харчової безпеки такої олії. І цей покупець, сказавши: забирайте свій товар і везіть його назад, — буде абсолютно правий.

Для таких підприємств як Артемсіль чи Кримський содовий, ціна товару яких невисока, витрати у розмірі 400-500 рублів за тону (а саме у стільки обходиться експортеру «процедура» підтвердження сертифікату відповідності товару) — це критично з точки зору ринку. У нас вже є відповіді російських покупців, які попереджають, що якщо буде подорожчання товару і так само продовжуватимуться затримки поставок, вони переорієнтуються, скажімо, на турецьких солевидобувачів.

Кожне підприємство зараз калькулює свої витрати відповідно до конкретних контрактів. Є ж випадки, коли постачальник, відповідно до угоди, зобов’язується поставити товар за конкретний термін. Є ж технологічний процес, який вимагає, щоб ці норми дотримувались. Два-три дні затримки — і цей товар вже нікому не потрібен, і це зрив контракту в цілому.

Тому така поведінка російської Митниці створює проблему не тим, що визнає наш товар ризиковим, а тим, що придумала таку процедуру перевірки, яка у подальшому зриває терміни виконання угод і збільшує собівартість нашої продукції.

— Вам відомо, як відреагували російські підприємства на дії своєї митниці? Вони ж теж постраждали. Одні не отримують товари, на які очікували, а інші, ті які продавали нашим підприємствам комплектуючі, позбулися ринку збуту?

— Безумовно, російські виробники теж понесуть збитки. Наші економіки надзвичайно інтегровані ще з радянських часів. Поки у нас немає офіційної інформації від російських колег і щодо суми втрат, і щодо того, як вони збираються на це реагувати. Але в приватних розмовах коментарі такі, які дають нам зрозуміти, що для них це велика неприємність, особливо для тих, які інтегровані з українськими високотехнологічними машинобудівними компаніями, і їхні технологічні цикли взаємозалежні, а відповідно, вони несуть взаємні втрати.

— Як ви гадаєте, чому саме зараз російські митники вирішили визнати групу товарів «ризиковою» та ще й в таких масштабах? Є якісь об’єктивні причини? Скажімо, може побільшало фальсифікату, чи якась епідемія?

— 358 стаття Митного кодексу Російської Федерації гарантує митнику право визначати товар ризикованим. До речі, і Митний кодекс України, і Митний кодекс країн Європейського союзу теж містить таку норму. І вона є чітко регламентованою і зрозумілою. Питання, дійсно, в тому, що це вперше цією нормою скористались так системно, масштабно і неочікувано.

Для нас найближчим часом надзвичайно важливо вирішити це питання по суті, щоб митниця почала працювати нормально і прогнозовано. Ми не просимо виключне право провозити українські товари безконтрольно, але є логіка здорового глузду — перевіряти не кожен вагон чи цистерну, а кожну десяту чи п’ятнадцяту, відповідно до визначеної статистики. І важливо, щоб ця перевірка «втискалась» в один-два дні, а не розтягувалась на місяці.

Якщо цього не станеться, це, звичайно, буде серйозним викликом для українських підприємств. Але, ми думаємо, він підштовхне український бізнес до пошуку інших ринків збуту своєї продукції.

— То ви переконані, що не спрацює такий «жест» так, що український виробник почне лобіювати зміну зовнішньо-політичного курсу України з ЄС на членство в Митному Союзі ?

— Бізнесмени — це дуже прагматичні люди. Їм не потрібно тиснути на політиків. Вони в своїх бізнес-планах самі вже форматують частину відповідей на запитання, яке сьогодні перед ним постало. Про це свідчать мої розмови з різним представниками регіонів та галузей. Безумовно, вони будуть оцінювати ризики російського ринку учорашнього дня незалежно від політичної волі уряду. І ті, хто має можливість швидко міняти своїх покупців, вони вже почнуть це робити. У кого нема такої можливості у короткотерміновій перспективі, ті поставлять завдання зниження частки постачання на ринок РФ, де орган державного управління може так раптово приймати незрозумілі рішення, в стратегічні завдання і переорієнтуються на ринки тих країн, які є більш «цивілізованими». Я думаю, що для бізнесу це буде дуже хороший урок з точки зору конкурентоспроможності якісного товару. Можливо, варто припинити наздоганяти тих, які далеко пішли, а визначити галузі, в яких ми перші і кращі. Як аргумент, що нам це вдасться, скажу: надзвичайно важко нам було виживати з тієї ціною на газ, яку ми отримали від РФ, але з іншого боку, ніякі постанови чи рішення ВРУ не давали такого стимулу переходити на енергозбереження, як цей. Можливо, й цю поведінку російської митниці ми через декілька років будемо згадувати з вдячністю. Як казав Ніцше: все що нас не вбиває, робить нас сильнішими.

Алла ДУБРОВИК, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments