Що відбулося і що треба зробити

«Нас ніхто сюди не кликав. Як почули, що сталося, люди самі прийшли до центру селища. Прийшли захищати своїх дітей. Від... міліції...» Так кажуть жінки, які вже кілька днів поспіль чергують в наметах у центрі Врадіївки. Водночас, пройшовшись вулицями цього райцентру, я не відчув якогось войовничого духу, атмосфери розбійництва і революції. Біля обшарпаного відділку міліції катається велосипедами молодь, з батьками прогулюються маленькі діти й інші мешканці. Врадіївка залишає враження звичайнісінького пересічного райцентру (населення — у вісім тисяч людей), яких сотні по всій країні: розбиті дороги, Ленін на центральній площі, сірі адміністративні будівлі, простенькі крамниці. З огляду на терплячість нашого народу, думається: як же треба було знущатися з людей, щоб викликати такий спротив?

Співробітники СБУ чавлять людей на дорогах, міліціонери ґвалтують дівчат, правоохоронці прикривають злочини не одного, а «мажорів» «відмазують» впливові родичі... Відчуття безкарності й уседозволеності людей у погонах та, як наслідок, жахливі інциденти з їхньою участю нерідко стають першими новинами українського інформпростору. І після кожної з таких новин «летять голови» начальників та прокурорів. А потім ці голови тихенько відростають у таких же райвідділах, але інших міст, або ж у рангах заступників та помічників. Трагедія у Врадіївці вкотре підтвердила: без радикальних реформ у системі правоохоронних органів такі випадки повторюватимуться й надалі.

Що ж до райцентру в Миколаївській області, то місцева міліція вже давно зарекомендувала себе не найкращим чином. Розслідування убивств Аліни Поркул та Вікторії Яковецької, що були скоєні в селищі за останні два роки, залишили чимало «білих плям» на синіх мундирах. «Жалітися нема на кого, людям просто страшно зв’язуватися з міліцією. Всі знають, що правди там не знайдеш. Той кум, той брат, той сват... Обікрали ювелірний магазин — глухо, нікого не знайшли; побили хлопців посеред вулиці — батькам горе, а винних немає; убили дівчину — то розслідували так добре, що троє чоловік замордували насмерть», — в один голос розповідають про це декілька жінок, яких зустрічаю біля епіцентру нещодавніх сутичок. І ось випадок зі зґвалтуванням і побиттям Ірини Крашкової... Такого зухвальства своєї міліції врадіївці пробачити вже не могли.

Один із підозрюваних у зґвалтуванні, Євген Дрижак, ніколи не вирізнявся доблесними вчинками, натомість часто поводився грубо. Не дивно, що після того як люди почали вимагати від правоохоронців узяти його під варту, Дрижак і начальник райвідділу, якого вже зняли з посади, Віталій Синицький, намагалися залякати деяких активістів та обіцяли розібратися з ними після того, як все затихне. «Я знаю його дуже добре ще змалечку. Був собі дитиною, як усі. А коли став робити в міліції, дуже змінився, став гордовитим, зверхньо спілкувався з односельцями, ніби знав, що йому ніхто нічого не скаже, бо начальник обласної міліції — його хрещений батько. Ніколи не думала, що з цього хлопця виросте такий ідіот», — розповідає про Дрижака жінка, котра попросила не називати її імені. Усім трьом підозрюваним ще немає 30 років. Місцеві жителі розповідають, що батько Дрижака років вісім тому був заступником голови райдержадміністрації, а зараз і батько, і мати поїхали на заробітки в Росію. Євген одружений. Двоє інших підозрюваних — неодружені, про родину таксиста врадіївці нічого особливого сказати не можуть, а в Поліщука мати — домогосподарка, батько періодично проходить лікування у зв’язку з психічним захворюванням. Щодо Дмитра Поліщука його колишній викладач з Херсонського юридичного інституту Сергій Нікітенко написав у мережі Фейсбук: «Останні дні стрічка рясніє повідомленнями про страшний злочин у Врадіївці. Не хотів нічого писати, але, дізнавшись про те, що один з підозрюваних мені знайомий особисто, хочу запитати у фейсбукеров: панове, а що вас здивувало? Ви не знали, ХТО йде працювати в міліцію і НАВІЩО? Або для когось стане новиною, що Дмитро Поліщук вступив до Херсонського юридичного інституту, заплативши круглу суму (я чув про 10000 доларів)? Так чого ми чекаємо від такої міліції? І хочу вас попередити: Поліщук, в порівнянні з однокурсниками деякими, виглядав ще дуже і дуже... На третьому курсі навіть статтю в студентський збірник у мене писав».

Як розповів «не для диктофону» один із керівників слідчої групи Врадіївської районної прокуратури, покривати підозрюваних ніхто не збирався, однак та увага, яку надано цій справі, може зашкодити об’єктивному слідству. Тобто винні можуть бути покарані жорсткіше, ніж це демонструє судова практика таких злочинів. Мовляв, це підтверджує і випадок з Оксаною Макар. У словах слідчого відчувався якийсь нездоровий цинізм, злість на оточуючих... Але не сором чи бодай частка відповідальності за своїх колег (звичайно, на суто моральному рівні), які зараз перебувають в ізоляторі. До слова, присоромленими не виглядали і всі інші правоохоронці, яких я бачив у місті. Вони пересувалися центральними вулицями селища групами. Та й про яку відповідальність можна говорити, коли навіть гнів масового протесту не змусив міліцію вести себе достойно. Маю на увазі інцидент з арештом журналістів каналу «1+1», ТВі та видання LB.ua, які їздили до помешкання Віталія Синицького, щоб отримати коментарі колишнього начальника РВ УМВС.

— Коли ми постукали у ворота, нам ніхто не відчинив, тоді я вирішив підійти ближче до будинку. Біля дверей нас зустріла дружина Синицького зі словами «Без комментариев» (навчилися!). Вона продовжила розмовляти з кимось по телефону і зайшла в дім. Тоді разом із колегами ми вирішили запитати у сусідів про те, чи знають вони, хто живе поряд з ними, і що можуть сказати про цю людину. Ми нормально поспілкувалися з молодим чоловіком, нічого особливого він не розповів. А тільки-но ми вийшли на вулицю, як нас зустрів наряд міліції зі словами, що їм надійшов виклик від когось із сусідів Синицького про те, що до дому міліціонера вдерлися незнайомі. Майже три години ми чекали у райвідділі, доки з нами хтось поспілкується. Після того, як взяли свідчення, нас відпустили, — розповів «Дню» журналіст ТВі Володимир Сіляков. Наразі відомо, що журналістів звинувачують за ст. 182 Кримінального кодексу — порушення недоторканності приватного життя. Фактично, спроба нормально поговорити з Синицьким стала приводом для затримання.

Попри те, що робочий день уже закінчився, у своєму кабінеті ще був Врадіївський селищний голова Микола Москаленко. Очільник селища не поспішає звинувачувати своїх мешканців за розбій у відділку, адже це, за його словами, вияв відчаю в атмосфері незахищеності. «Непрофесійні дії окремих представників міліції призвели до того, що люди з часом накопичували гнів у серцях, стримували образи та невдоволення. Врадіївка — мирне селище із працелюбним невойовничим народом, гучних масових протестів у нас не було раніше. Однак цей випадок став останньою краплею, яка змусила людей повстати. Звичайно, прикро, що ми «прославилися» такою справою. До того ж, знову йдеться про людей, які мають родинні зв’язки у керівництві. Та, сподіваюся, що цей приклад наштовхне нас на якісні зміни: як у лавах правоохоронців, так і серед суспільства, якому треба навчитися грамотно відстоювати свої права відповідно до закону», — зазначив Микола Москаленко.

Вчора, 4 липня у Врадіївці відбувся черговий мітинг. Під стінами райвідділу міліції зібралися кількасот протестувальників, серед яких були жителі Львова, Києва, Миколаєва та сусідніх населених пунктів. З мешканцями селища спілкувалися народні депутати від «УДАРу», «Свободи», а також громадські активісти й журналісти. Виступали й самі врадіївці. Кожен, хто брав слово, розповідав про свавілля міліції, яке відбувалося протягом попередніх років. Тим часом, прокуратура Миколаївської області затримала заступника начальника Врадіївського РВ УМВС, якого звинувачують у перевищенні службових обов’язків під час розслідування справи Ірини Крашкової. На думку прокурора Миколаївської області Миколи Курися, затриманий міліціонер, «знаходячись у дружніх стосунках із підозрюваними та маючи на меті укрити їх від відповідальності, незаконно вимагав від підлеглих приховати важливі факти». Тривають слідчі дії й щодо інших підозрюваних у зґвалтуванні Ірини Крашкової: працівників міліції Дмитра Поліщука і Євгена Дрижака та таксиста Сергія Рябіненка.

У низці міст України громадяни проводять акції на підтримку жителів Врадіївки.

Вимоги — покарання винних міліціонерів, реформа системи МВС, відставка міністра Захарченка. Такі акції вже відбулися у Львові та Києві.