А найбільше покарання - це бути під владою гіршої людини, ніж ти, коли ти сам не погодився керувати.
Платон, давньогрецький філософ, епіграматист, поет, один з основоположників європейської філософії

Силові призначення Президента

Експерти: «Муженко — правильне рішення, Косюк — сміливий експеримент, Гелетей — дивна тактика»
3 липня, 2014 - 19:15
Силові призначення Президента
ПРЕЗИДЕНТ ПЕТРО ПОРОШЕНКО ТА НОВОПРИЗНАЧЕНИЙ НАЧАЛЬНИК ГЕНЕРАЛЬНОГО ШТАБУ (НА ФОТО — ПОКИ ЗАСТУПНИК НАЧАЛЬНИКА) ВІКТОР МУЖЕНКО В ЗОНІ АТО / ФОТО МИХАЙЛА МАРКІВА

Президент України провів чергові кадрові зміни. Міністром оборони став Валерій Гелетей, головою Генерального штабу — Віктор Муженко, Юрій Косюк — першим заступником глави АП — «для координації дій та підвищення рівня керованості силовим блоком.»

Враховуючи військові дії на Донбасі, силовики на сьогоднішній день відіграють найважливішу роль у державній політиці. Питання кадрових змін Президента в цьому блоці стояло давно, адже нинішні голови відомств були призначені ще до інавгурації Порошенка. До того ж дії силовиків часто піддавали критиці, зокрема в питаннях координації дій між різними структурами.

Найбільш бурхливу реакцію ЗМІ викликало призначення на посаду першого заступника глави Адміністрації Президента Юрія Косюка. Але в основному вся критика зводилася до того, що він — мільярдер, до того ж, підконтрольний йому «Миронівський хлібопродукт» поставляє продукцію на російський ринок. Практично ніхто з журналістів не згадав, що той же «Миронівський хлібопродукт» — одне з небагатьох українських підприємств, яке підготувалося до зони вільної торгівлі з ЄС. І ще за півроку до нещасливого листопадового Вільнюського саміту пройшов сертифікацію за європейськими стандартами («День» писав про це в матеріалі «Наші кури першими в Європу» в номері від 16 травня 2014 р.). До речі, соратники і знайомі відгукуються про Косюка, як про людину, що належить до тієї нечисленної когорти українських бізнесменів, які з першого дня свого підприємництва створювали. Можливо, призначаючи Косюка на таку посаду, Порошенко розраховує поставити армію, а особливо ті великі гроші, які будуть виділяти на її забезпечення, під контроль менеджера, якому він довіряє.

Та якщо логіку залучення Косюка ще можна спробувати пояснити, то ось Гелетея на посаді міністра оборони зрозуміти складно. Полковник міліції, який у 2006 році став керівником Головної служби з питань діяльності правоохоронних органів Секретаріату Президента України, а через рік — начальником Управління держохорони, став відомий широкій аудиторії за двома епізодами. Спершу — за озвученою на прес-конференції, а потім в ефірі телепрограми «Свобода слова сенсаційній» (і в той же час слабко і невміло аргументованою) версії про нібито підготовку замахів на лідерів опозиції і членів сім’ї Ющенка. У підсумку за оприлюдненням фактів Гелетея і за їх перевіркою співробітниками СБУ ні арештів, ні замахів на життя політиків не послідувало. Потім Гелетей, щойно обійнявши посаду начальника Управління держохорони, відзначився в скандальній історії зі зміною керівника Генеральної прокуратури — лояльного до коаліції шефа ГПУ Святослава Піскуна на людину з команди президента, новоспеченого в.о. генпрокурора Віктора Шемчука. Зміна ця, як відомо, супроводжувалася силовою сутичкою співробітників держохорони з бійцями спецпідрозділу МВС «Беркут», введеними особисто главою МВС Василем Цушком, і народними депутатами від Партії регіонів. І це далеко не все, що можна у відкритому доступі в Інтернеті прочитати про нового міністра оборони. З чого випливає, що Президенту усі ці факти відомі. Але він бере на себе політичну відповідальність за це призначення.

Більше того, парламент, проголосувавши цю пропозицію, розділив її. «Петро Порошенко після тривалого часу прийняв зважене рішення, вибравши людину, здатну виконати ті завдання, про які говорив у ВРУ. Тому причин не довіряти йому немає, — пояснює в коментарі «Дню» народний депутат «УДАР» Павло Розенко. — Треба дати можливість Президентові вирішувати кадрові питання, тому наша фракція підтримала це призначення.

Голосування в 260 голосів також показало, що підтримка у цього міністра оборони є, а Верховна Рада буде партнером і підтримкою для міністерства та всіх військових «.

А от, щодо нового голови Генштабу Віктора Муженка, то тут логіку Президента схвалили всі. Муженко почав офіцерську службу в 1983 році командиром мотострілецького взводу в Закавказькому військовому окрузі. У травні 2012 року був призначений на посаду заступника начальника Генерального штабу ЗСУ. У серпні того ж року був удостоєний звання генерал-лейтенанта. Але, мабуть, сьогодні найважливіше те, що Муженко, як людина, яку, по-суті, слухатиметься армія, має унікальний для українських військових досвід у боротьбі з терористами. Адже він з 2003 по 2004 рік був першим заступником командира механізованої бригади Українського миротворчого контингенту в Іраку.

КОМЕНТАРІ

«ЛЮБОВ ПРЕЗИДЕНТА ДО МІЛІЦІОНЕРІВ»

Віктор НЕБОЖЕНКО, політолог, директор соціологічної служби «Український барометр»:

— Віктор Муженко — це офіцер. Будь-який офіцер хоче бути генералом, а будь-який генерал хоче стати начальником Генштабу. У цьому сенсі влучення з його призначенням має бути точним. Він знає, що робить, і сподіватимемося, що воєнна кампанія на сході України стане професіональнішою.

Щодо Валерія Гелетея, то тут важко оцінити, оскільки він міліціонер. Вимальовується цікава ситуація: міліціонери стають генеральними прокурорами й міністрами оборони. Я не здивуюся, якщо міліціонер очолить політичну партію «Солідарність». Це якась дивна тактика — любов Президента до міліціонерів і нелюбов до військових. Або настає страшна репресивна реформа кримінального бізнесу в усіх сферах, і потрібні міліціонери як люди, які знають це. Або міліціонери перекваліфіковуються, але це дуже важко, так само, як міліціонерові важко стати прокурором, — вони у функціональному плані завжди перечили один одному: міліції головне — зловити злочинця, а прокуророві — довести його провину. Гелетей — не просто міліціонер, він фахівець з охорони перших осіб країни. Єдина перевага Гелетея на посаді міністра і Яреми на посаді генпрокурора — вони молоді й, можливо, зможуть перекваліфікуватися.

Призначення Юрія Косюка — це сміливий експеримент, швидше йдеться про його неймовірно сильні менеджерські якості. Ложкін свого часу заявив, що його призначили главою АП, тому що він хороший кризисний менеджер. Можливо, Косюк теж вважається кризисним менеджером. Ні Ложкін, ні Косюк ніколи не працювали в держорганах — це їхні і плюс, і великий мінус. Думаю, Президент призначав їх не лише тому, що добре знає їх по бізнесу, а й тому, що їхні кризисні менеджерські здібності допоможуть краще, ніж діяльність бюрократів на цих посадах.

Проблема реформ завжди стикається з одним питанням: реформа проводиться на підйомі країни чи під час спаду? Дуже важко ремонтувати машину на ходу. Реформувати країну під час воєнних дій складно, я розумію побажання Президента, але українські політики й фахівці давали мало приводу для оптимізму в цій сфері. Зараз реформувати можна те, що на периферії державного правління в спокійному стані. Реформувати армію під час бойових дій — неймовірно складне завдання, і я не знаю, наскільки ці люди готові його виконати.

Президент має віддати наказ на воєнний стан. Його перевага в тому, що з’являється генерал, який бере відповідальність за Міністерство оборони, Міністерство юстиції, МВС, ЗМІ і за організацію постачання. А зараз глави всіх силових відомств мають свої завдання і якось намагаються взаємодіяти — нічого з цього не буде. Тому зараз не можна оцінити, чи справляється окремий міністр зі своїми обов’язками, адже глави силових відомств можуть перекладати відповідальність на своїх колег по АТО.

Петро Порошенко зараз перебуває у великому пошуку кадрів. Він не ховає розгубленості за кадровими призначеннями, але настільки легка перемога на президентських виборах певною мірою застала його зненацька, й він експериментує з кадрами.

«ДЛЯ ПОРОШЕНКА СЬОГОДНІ ПРОБЛЕМА ПІДІБРАТИ НОВУ КОМАНДУ. Є ДЕФІЦИТ НОВИХ КОМПЕТЕНТНИХ КАДРІВ»

Григорій ПЕРЕПЕЛИЦЯ, доктор політичних наук, конфліктолог, професор КНУ ім. Т. Г. Шевченка:

— Відсторонення попереднього керівництва Міністерства оборони — це однозначно правильний, хоча і запізнілий крок. Ці два місяці показали, що воно нездатне виконувати свої функціональні посадові обов’язки, які покладені на них як на вище воєнне керівництво країни. Ми бачили, які колосальні недоліки демонструвало Міністерство оборони з незабезпеченням особового складу, зі зловживаннями, абсолютною некомпетентністю та самоусуненням від відповідальності за виконання завдань, в тому числі із перекриття державного кордону, що входить до завдання ЗСУ при збройній агресії. Плюс, повна відсутність координації між військовими підрозділами та іншими силовими структурами. Сьогодні встановлена спеціальна посада в АП, яка має курувати силовим блоком в умовах ведення війни — це також правильно. Зараз потрібно приймати негайні рішення і необхідний прямий зв’язок, координація Генштабу та інших силових структур безпосередньо з Президентом. Ця посада встановлюватиме такий зв’язок.

Інша справа — наскільки нове керівництво буде придатним в цій галузі. Пан Валерій Гелетей є представником старої команди часів Ющенка і ми бачили інциденти з Генпрокуратурою, де приймав участь Гелетей як керівник Державної охорони. Дуже важко сказати, як він проявить себе на посаді міністра. Мені здається, у нього занадто багато оптимізму. Він із такою структурою, як ЗСУ, ніколи не стикався, хоча має звання генерал-полковника. Міністр оборони зараз несе відповідальність не лише за підготовку Збройних сил, а й за їх військовий бюджет, кадрову політику, матеріально-технічне забезпечення. Для нього це велика відповідальність і великий шанс, але є й багато ризиків. Та я маю надію, що він не буде таким некомпетентним та нерішучим, як пан Коваль.

Що ж до генерала Муженка, то це правильне рішення в тому плані, щоб взяти не штабного, а армійського генерала, який не пов’язаний із ситуацією, яка була характерною для Генштабу в останні роки. До цього існувала нездатність займатися стратегічним плануванням і оцінювати воєнні загрози, які були очевидними. Також багато проблем із мобілізаційною підготовкою, яка є у відання Генерального штабу. Тобто, він продемонстрував неготовність до ведення війни, яке входить до його повноважень. Тому, можливо, армійський генерал, не пов’язаний із корпоративною системою, зможе мислити військовими операціями, оскільки він посвячений у планування і проведення бойових дій. Сподіваюсь, ми більше не почуємо таких некомпетентних заяв, які чули до цього від військових генералів щодо завдань ЗСУ, їх призначення і т.д.

Для Порошенка сьогодні є дуже великою проблемою підібрати нову команду, оскільки із силовими він ніколи не працював, хоча і був секретарем РНБО. Є дефіцит нових компетентних кадрів, тому процес нових призначень так сильно затягнувся. Порошенкові треба створити команду, яка б замінила теперішнє керівництво Збройних сил і інших силових структур, адже наразі змінилися тільки міністри та, можливо, їхні заступники, а всі інші залишаються на посадах ще з часів Януковича. Тому там така величезна корупція і зрада.

Призначення Муженка є принципом, який показує, що треба приводити до МОУ людей нових, які не задіяні в корупційних схемах, які прийматимуть рішення й ухвалюватимуть за них відповідальність, а не киватимуть в бік Президента.

Дмитро КРИВЦУН
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments