Влада спирається на всіх, хто живе в брехні.
Вацлав Гавел, чеський політик та громадський діяч, дисидент, критик комуністичного режиму, драматург та есеїст, дев'ятий та останній президент Чехословаччини та перший президент Чехії

«Україна розташована в Європі»

Перспектива наближення до ЄС залежить від використання вже існуючих можливостей, вважає Міхаель Штайнер
15 грудня, 2000 - 00:00


Німеччина є одним із ключових гравців в Євросоюзі і НАТО. Україна за всіх своїх перспектив поки що своєю впливовістю на політичні процеси європейського континенту навряд чи може похвалитися. Проте розуміння Берліном цієї української перспективності, а Києвом — німецької ролі на європросторі взаємодоповнює діалог між двома країнами. Німецький погляд на нинішнє та майбутнє місце України в творенні спільної європейської політики — в інтерв’ю радника федерального канцлера Німеччини з питань зовнішньої політики та політики безпеки, начальника департаменту другого відомства федерального канцлера Міхаеля ШТАЙНЕРА.

— 15 грудня має бути зупинена Чорнобильська АЕС. Україна наполягає на наданні кредитів від ЄС, ЄБРР та інших учасників процесу добудови двох додаткових потужностей на атомних електростанціях в Рівному та Хмельницькому (ХАЕС-2/РАЕС-4). Німеччина як впливовий член ЄС не поділяє таких поглядів. Пане Штайнер, у чому Ви бачите можливий вихід з цієї ситуації?

— Федеральний уряд вітає рішення України 15 грудня 2000 року остаточно вимкнути останній реактор Чорнобильської атомної електростанції. Тим самим Україна взірцево виконує взяті нею в 1995 році зобов’язання. Ми також усвідомлюємо зобов’язання, які взяли на себе країни «сімки» в Меморандумі про взаєморозуміння 1995 року. Тому і надалі співпрацюватимемо з Україною та міжнародними фінансовими установами, розвиваючи енергетичні проекти, що фінансуватимуться за рахунок кредитів. До проектів, згаданих у Меморандумі, належить і завершення будівництва двох реакторів у Рівному та Хмельницькому, а також реконструкція теплових і гідроелектростанцій та інші проекти з метою ефективнішого використання енергії.

Федеративна Республіка Німеччина на національному рівні прийняла рішення про відмову у використанні ядерної енергії. Тому ми й сумніваємося, чи справді необхідна добудова двох ядерних реакторів, щоб компенсувати втрати потужностей, викликаних закриттям Чорнобильської АЕС. Ось чому не можемо підтримувати запропонований проект у цілому. Aле з огляду на закриття ЧАЕС, а також на прагнення поліпшити стандарти безпеки в енергетичному господарстві, які щиро вітаємо, ми й не заблокували цей проект.

— Після того, як країни-члени НАТО відмовилися від участі в розробці транспортного літака Ан-7Х, в Україні спостерігалося певне розчарування, бо цей проект міг стати підвалиною для початку реальної європейської інтеграції України. Очевидно, сьогодні не може бути й мови про інші проекти, які б дозволили подібну тісну співпрацю в різних галузях. Чому?

— Мені добре зрозуміле висловлене Вами розчарування. Ан-7Х — чудовий літак, що підтверджує високі технологічні можливості України. Вам відомо, що Федеративна Республіка Німеччина не може сама, одноосібно приймати рішення про посилену кооперацію в галузі озброєнь, а в змозі робити це лише разом зі своїми партнерами. Рішення семи європейських країн- партнерів, прийняте в липні цього року, на яке Ви посилаєтесь, далося нелегко. Аспекти, що значною мірою впливали на нього, мали економічну природу, а також стосувалися промислової політики. Не в останню чергу певну роль відігравали також фінансові аспекти. Військово-транспортний літак «Аеробус» на тривалу перспективу є вигіднішим рішенням.

Але й сьогодні кооперація з Україною актуальна. Нині важливіше, ніж раніше, знайти промислових партнерів, зацікавлених у співпраці. У військово-промисловій кооперації у вужчому сенсі важливу роль відіграватиме також і співпраця України з НАТО в галузі політики безпеки.

— Зараз найбільш актуальною є тема створення Єврокорпусу як взірця спільної європейської політики безпеки. Яке місце могло б належати в цій системі Україні? Чи спільна європейська безпека є, на Вашу думку, виключно справою країн-членів ЄС?


— Після закінчення холодної війни перед усіма європейськими державами постало завдання працювати над розвитком комплексної архітектури безпеки для всієї Європи. Європейський Союз робить свій внесок, здійснюючи спільну політику безпеки та оборони. Сюди належить і створення сил, які б реагували на кризові ситуації, вирішували гуманітарні завдання та залучалися до рятування людей, збереження миру, а також і до бойових дій, включаючи миротворчі акції. Україна, зі свого боку, прийняла значний обсяг відповідальності в справі збереження миру та безпеки в Європі. Це знаходить помітний вияв у її участі в зусиллях, спрямованих на стабілізацію в Балканському регіоні в рамках міжнародних збройних сил у Боснії та Герцеговині, в Косово. Співпрацю українських сил з майбутніми європейськими силами кризового реагування можна цілком собі уявити.

Крім того, особливе значення має партнерство України з НАТО на основі Хартії Україна-НАТО від 1997 року. Як країна-співзасновник Ради Євроатлантичного партнерства і активний учасник програми «Партнерство заради миру», Україна значно просунулася у практичній співпраці з Aльянсом протягом останніх років. Це означає і можливість участі в операціях з метою збереження миру, що здійснюються під егідою Ради Безпеки ООН та за відповідальності ОБСЄ. Крім того, між НАТО й Україною відбуваються регулярні консультації щодо таких актуальних питань політики безпеки, як регіональна безпека, запобігання конфліктам і військова освіта. Федеральний уряд активно докладатиме ще зусиль, щоб співпраця з Україною в галузі політики безпеки розбудовувалася й надалі. Він підтримуватиме Україну в її прагненні відігравати важливу роль у створенні стабільної системи безпеки для всієї Європи.

— В одній статті колишній федеральний канцлер Шмідт заявив, що Україна, без сумніву, не належить до кола європейських країн. Яке Ваше ставлення до цієї проблеми та європейських перспектив України? Де розташовані, на Вашу думку, кордони Європи? Яким буде Європейський Союз за 15—20 років?

— Україна розташована в Європі. Безсумнівно, вона європейська країна. Ви торкаєтеся питання, чи має Україна перспективи для членства в ЄС. Думаю, що нині на першому плані стоїть інтенсивне використання та оформлення існуючих інструментів. Наприклад, Угода про партнерство та співпрацю з Європейським Союзом, «Спільна стратегія», прийнята Європейською Радою в Гельсінкі 1999 року, стратегічне партнерство між ЄС та Україною надають численних можливостей щодо співпраці й наближення, якими слід скористатися та посилити. У зв’язку з щойно згаданою співпрацею в галузі політики безпеки постає щільна мережа транскордонної співпраці. Який вигляд матиме Європа, Європейський Союз за 15—20 років — важко прогнозувати. Метою є об’єднана, мирна Європа, яка дає більше шансів та забезпечує краще життя всім своїм громадянам. Саміт Євросоюзу, прийнявши в Ніцці Хартію основних прав, поставила ще одну віху, яка не залишиться без наслідків для наших європейських сусідів.

— План обхідного газопроводу з Росії до Західної Європи в Києві було сприйнято переважно як політичну акцію. Що можна було б зробити, щоб ця проблема не набувала політичного виміру? Чи має Німеччина претензії до України у зв’язку із відбором російського газу, на що часто посилається Москва?

— Я можу зрозуміти занепокоєння українців щодо планів альтернативних газопроводів до Західної Європи. Проте фактом залишається тe, що утримування існуючих чи проектування та будівництво нових газопроводів є справою відповідних компаній у Росії, третіх країнах та країнах- споживачах: Німеччині, Франції та Італії. Федеральний уряд не має впливу на такі рішення. Для Німеччини вирішальною є безпека постачання газу. А здійснюватися це може різними шляхами. Федеральний уряд, зокрема, не висуває жодних фінансових претензій до України у зв’язку з постачанням газу з Росії.

— Неодноразово лунали заяви, що афера Жердицького не матиме наслідків для українсько-німецьких стосунків. Як Ви оцінюєте цей випадок, і які наслідки він може мати для авторитету України в Німеччині? Чи справді можна незабаром розраховувати на видачу Жердицького Україні, як про це говорять українські правоохоронці?

— Заарештований у Німеччині народний депутат України Жердицький, який зараз перебуває у слідчому ізоляторі, підлягає звичній державно-правовій процедурі. Німецькою прокуратурою розпочато слідство. Я не бачу нічого, що могло б мати негативний вплив на німецько-українські стосунки. Оскільки йдеться про процесуальне провадження, Ви, певно, зрозумієте, що я не можу зробити щодо цього жодних подальших пояснень. На авторитет України в Німеччині — а це я ще можу сказати — цей випадок не вплине. Український уряд компенсував викрадені кошти фондові «Взаєморозуміння і примирення». Таким чином, жертви націонал-соціалістських переслідувань, яким призначалися ці компенсації, не втратили їх. Щодо можливостей екстрадиції, я тут не можу розмірковувати. Клопотання Генеральної прокуратури України про екстрадицію є у Федеральному міністерстві юстиції. Тож у недалекому майбутньому щодо цього відповідними інстанціями буде прийняте рішення.

Лариса ІВШИНА, «День», Берлін
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments