Володимир ГРОЙСМАН: «Ми є парламентсько-президентською республікою, і це не піддається ревізії»
З головою Верховної Ради України Володимиром Гройсманом ми зустрілись після другого засідання Конституційної комісії, яку він, за ініціативи Президента, очолив. Власне з питань, щодо роботи цієї Комісії, завдань та її складу ми й почали нашу розмову.
Володимир Гройсман в розмові намагався бути підкреслено оптимістичним. Хоча вигляд у нього — надзвичайно стомлений.
Розмова тривала рівно 50 хвилин. За час нашої розмови в кабінеті двічі дзвонив «робочий» телефон, і один раз «вібрував» мобільний, але спікер інтерв’ю не переривав...
«13 ТРАВНЯ МИ ПРЕДСТАВИМО БАЗОВИЙ ПАКЕТ ЩОДО ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ»
— У середу відбулося друге засідання Конституційної комісії, яку своїм указом на початку березня створив Президент. Що обговорили? Які конкретні питання має вирішити ця комісія щодо змін в Конституції?
— Друге засідання ми провели буквально через тиждень після першого. Уже фактично вирішено всі організаційні питання — всередині Конституційної комісії створено три групи, які займатимуться такими питаннями: 1) Права людини. 2) Судова система, включаючи правоохоронну. 3) Децентралізація і місцеве самоврядування — в цілому система управління держави.
У нас достатньо амбітний план. Усі зміни, які стосуються децентралізації, маємо провести до середини липня.
Як визначає законодавство, на одній сесії парламенту зміни мають бути проголосовані 226-ма голосами, далі відбувається направлення до Конституційного Суду і затвердження, а потім — остаточне голосування вже на наступній сесії парламенту (вона розпочнеться у вересні) конституційною більшістю.
ВОЛОДИМИР ГРОЙСМАН ЧИТАЄ ЛИСТА ВЧИТЕЛЯ-ПЕНСІОНЕРА ЄВГЕНА ГРИГОРОВИЧА ДЕМКОВА З МІСТА РОЖИЩЕ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ. У ЦЬОГО ЛИСТА — ОСОБЛИВА ІСТОРІЯ. ЧОЛОВІК СПЕЦІАЛЬНО ПРИЇХАВ НА ВІДКРИТТЯ ФОТОВИСТАВКИ ГАЗЕТИ «День» У ЛУЦЬКУ, ЩОБ ВІДДАТИ ЙОГО ГОЛОВНОМУ РЕДАКТОРУ «Дня» ЛАРИСІ ІВШИНІЙ І ПОПРОСИТИ ПРИ МОЖЛИВОСТІ ПЕРЕДАТИ ЙОГО ВОЛОДИМИРОВІ ГРОЙСМАНУ. ЗАУВАЖИМО, ЩО В ЛИСТІ НЕ ЙДЕТЬСЯ ПРО ВИРІШЕННЯ ЯКИХОСЬ ОСОБИСТИХ ПРОБЛЕМ ЧОЛОВІКА. АВТОР ПИШЕ ЩОДО ПРОБЛЕМИ НИЗЬКОГО РІВНЯ КУЛЬТУРИ ТА ДИСЦИПЛІНИ В УКРАЇНСЬКОМУ ПАРЛАМЕНТІ І ПРОПОНУЄ СПІКЕРОВІ ДІЄВИЙ, НА ЙОГО ДУМКУ, МЕХАНІЗМ ЇЇ ВИРІШЕННЯ. ГОЛОВА ПАРЛАМЕНТУ ПООБІЦЯВ ОБОВ’ЯЗКОВО ПРОЧИТАТИ ЛИСТА І ДАТИ ВІДПОВІДНІ ДОРУЧЕННЯ. СПІКЕР ЗАЗНАЧИВ: ДОБРЕ, ЩО УКРАЇНЦІ ВСЕ ЩЕ ВІРЯТЬ У МОЖЛИВОСТІ ПРЯМОЇ ДЕМОКРАТІЇ, АЛЕ ДАРЕМНО НЕ ДОВІРЯЮТЬ РОБОТІ СЕКРЕТАРІАТУ ГОЛОВИ ПАРЛАМЕНТУ
У середу ми обговорили план дій. Наступне засідання комісії відбудеться 13 травня. На ньому, гадаю, вже представимо базовий пакет по децентралізації. Будуть також презентовані напрацювання двох інших груп.
— Як відомо, подібні органи, тільки з різними назвами, діяли й за Ющенка, й за Януковича, навіть їхні члени здебільшого були ті самі, що є й у нинішній комісії. Чим ця відрізняється? Чи буде використано попередні напрацювання?
— Склад комісії, яку утворив Президент, є достатньо фаховим і максимально інклюзивним. Туди, наприклад, входять міжнародні експерти, чого не було раніше. Це дуже позитивно, з точки зору взаємодії з Венеціанською комісією, щодо висновків і рекомендацій, які вона нам надає. Найголовніше — не заговорити цю тему. Гадаю, тут ми всі одностайні.
Я казав на засіданні комісії, що не хочу працювати на смітник. Я хочу працювати на Україну, щоб люди, нарешті, могли зітхнути з полегшенням і сказати — від нас в цій країні щось залежить: ми можемо ухвалювати рішення; можемо частину грошей, які заробляємо, залишати в себе на території; і взагалі ми обираємо владу, яка підзвітна нам. Усі ці речі повинні бути вирішені в рамках конституційних змін.
— Ви заявили, що місцеві вибори мають пройти в умовах нової Конституції. Якщо говорити про виборчі правила, то експертами вже давно порушується питання необхідності підготовки та ухвалення єдиного Виборчого кодексу. Що робиться в цьому напрямі?
— Я утворив при голові Верховної Ради експертну групу, в яку увійшли професіонали, зокрема представники міжнародних організацій. Вони якраз і працюють над цим питанням. Особисто я вважаю, що правильна система — це пропорційна, з відкритими списками. Але цих систем більш ніж сотня, тому нам потрібно обрати найбільш придатну для українських громадян і реалій. Вона має бути доступною для людей і не створювати труднощів при голосуванні. Ключова ж позиція має бути чесною. Викривлення результатів виборів несе велику проблему і призводить до дуже поганих наслідків для країни. Ми це багато разів проходили, зокрема на місцевих виборах 2010 року і на парламентських виборах 2012-го, що призвело до зростання корупції, узурпації влади тощо.
— Чому в парламентсько-президентській республіці ініціатором створення Конституційної комісії виступив Президент, а не парламент?
— Це не є спірним питанням. Президент є суб’єктом законодавчої ініціативи в цьому питанні. Роботу над змінами до Конституції можна було організувати й на базі профільного комітету в парламенті, для цього було не обов’язково створювати ТСК. Але я хочу зазначити, що для мене, як і для більшості моїх колег, головним є не процес, а результат. Тому ініціатива Президента вчасна, він як лідер країни абсолютно чітко сказав — я готовий до децентралізації й готовий зробити все, щоб це відбулося.
— А ви як голова парламенту мали вплив на формування складу Конституційної комісії?
— На мою думку, ні в кого немає особливих запитань до складу комісії.
— Чому? Є.
— Можу лише сказати, що з цього приводу мені немає що додати чи забрати. У мене є декілька прізвищ, які можна було б включити в комісію, але я так чи інакше залучатиму їх до роботи. Я думаю, ще буде можливість розширити склад комісії. Але, з точки зору якості, в мене немає запитань. Там зібрано різні школи, представники різних вишів, відомі конституціоналісти.
Президент є гарантом Конституції, й він наділений правом ініціювати зміни до Основного Закону. Коли глава держави пропонує очолити Конституційну комісію голові парламенту, це є свідченням єдності в намірах Президента, Верховної Ради, експертного середовища. Далі ж необхідно це реалізувати.
— Щодо запитань до складу комісії. Чимало експертів і читачів «Дня» висловлювали абсолютне здивування та незадоволення щодо присутності в цьому органі колишнього президента України Леоніда Кучми. Чому людина, проти якої виступив перший Майдан; людина, за президентства якої було створено кланово-олігархічну систему, опинилася в Конституційні комісії?
— Рішення щодо входження трьох президентів України до складу Конституційної комісії є правильним. На мою думку.
Окрім негативних речей, щодо кожного президента за певні періоди часу, можна знайти і позитивні речі. Наприклад, за часів президента Кучми народився Закон «Про місцеве самоврядування». Або якщо ми говоримо про Конституцію, то саме за його президентства й народився Основний Закон.
У колишніх президентів є відповідний досвід, який вони можуть висловити. У мене тут немає застережень.
НАД ДИСЦИПЛІНОЮ В ПАРЛАМЕНТІ ТРЕБА ЩЕ ПРАЦЮВАТИ
— Щодо заслуг Кучми стосовно ухвалення Конституції є великі запитання... Керуючись вашою логікою, за часів Януковича теж були позитивні періоди, то, можливо, його треба було включити в Конституційну комісію?
— Гадаю, спочатку всі вірили в те, що людина з невдалим минулим має амбіцію реалізувати себе в позитивному ключі. Наприклад, рух минулої влади до підписання Угоди про асоціацію створював у багатьох ілюзію очікування. Але паралельно відбувалися процеси з централізації влади, імітація конституційної реформи тощо. Тому мені складно назвати якісь позитивні системні речі. Вважаю, Янукович став величезною трагедією для України.
— Голова Адміністрації Президента Борис Ложкін нещодавно заявив: «Конституція 2004-го недосконала... Я не говорю зараз про посилення повноважень Президента. Хоча вважаю, що в нинішніх умовах посилення не завадило б. Має бути єдиноначальність, особливо перед обличчям зовнішньої загрози». Як прокоментуєте? У Конституційні комісії розглядається можливість посилення повноважень Президента?
— Ми є парламентсько-президентською республікою, й це не піддається ревізії.
Щодо трикутника «президент -парламент — уряд», то, звісно, є багато протиріч, які потрібно буде розставити на свої місця. Не хочу зараз забігати наперед, підкреслю лише, що нам важливо знайти баланс між цими гілками влади.
— То зараз цього балансу немає?
— Ні. І ви про це знаєте. Деякі конфлікти, звісно, існують, наприклад, хто, кого та куди призначає. Тому що в Конституції може бути записано одне, а в окремих законах — інше.
Ми поставили технічне завдання перед відповідною групою Конституційної комісії — розмежувати й чітко виписати повноваження.
Щодо зовнішніх викликів, то Президент країни є Верховним Головнокомандувачем і гарантом Конституції, тому в цьому питанні роль глави держави має бути ефективною.
Також хочу підкресли, що в рамках комісії ми працюватимемо відкрито.
«ПІСЛЯ ЗМІН ДО КОНСТИТУЦІЇ БУДЕ НОВИЙ ЗАКОН ПРО МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ — БІЛЬШ ЧІТКИЙ ТА ЗРОЗУМІЛИЙ»
— Нинішня влада від початку своєї діяльності декларує політичний курс на децентралізацію влади. Розкажіть, як сьогодні розширюються права територіальних громад і вдосконалюються процеси самоврядування? Що вже зроблено, а що ні?
— Весь минулий рік ми з експертами опрацьовували відповідні зміни. На жаль, попередній парламент не був здатен їх прийняти. Зараз же у нас триває реальний процес з фінансової децентралізації. За перший квартал 2015 року додаткового ресурсу, який потрапив до місцевих бюджетів, понад 5 млрд грн. За рік розраховуємо, що це буде близько 40 млрд грн. Надходження до загального фонду бюджету з новими фінансовими інструментами досягло вже 35%. Це означає, що механізм почав працювати. Також ми створили Фонд регіонального розвитку, який наповнили коштами на 3 млрд грн, і зробили для цього Фонду автоматичний формульний розподіл.
Далі. Було ухвалено Закон «Про добровільне об’єднання територіальних громад». 70 — 90 % територіальних громад (сіл) в різних областях мають дотаційний бюджет. На сьогоднішній день 700 сіл взагалі зникли з мапи країни. Нинішня регіональна політика і реальна децентралізація дає можливість зробити ефективними органи управління в громадах. Тобто, якщо, умовно кажучи, п’ять громад створюють для себе одну сільську раду, в якій є можливість отримувати прямі відносини з державним бюджетом, 60% податку на доходи фізичних осіб, а також всі права як це, наприклад, мають Тернопіль, Вінниця чи Львів, тоді ми матимемо життєздатні громади, які розвиваються. Вони можуть утримувати або ж відкривати садочки, навчати дітей в школі.
До сьогодні ж сільські та міські громади практично самознищувалися, на превеликий жаль.
— Це фактично є адміністративно-територіальна реформа?
— Ні. В жодному разі. Наголошую: ніхто нікого не буде підганяти. Ніхто не збирається нічого примусово ліквідовувати — села, райони чи їх назви.
От, наприклад, є п’ять сіл, і вони залишаються такими. Але сільська рада як орган управління у них буде одна — в центрі громади. У кожному селі буде староста, який обирається з числа громадян, має відповідні функції, повноваження, печатку (щось завірити, щось погодити). Він вже входить у виконком громади. Кожна громада обирає своїх депутатів в об’єднану сільську громаду, і вони починають отримувати реальні мільйони для того, щоб розвивати життя власної громади.
Щойно це відбудеться — громади будуть успішними. Побачите, який буде результат.
Також ми повернули функції містобудування та архітектури на місцевий рівень, що було корумпованим та централізованим. Ми буквально минулого тижня проголосували закон. Далі буде закон про службу в органах місцевого самоврядування — він вже «зайшов» в парламент. Це також системний закон. Далі буде закон про муніципальну поліцію, але він буде мати назву, очевидно, «міська варта», яка слідкуватиме за чистотою, паркуванням, благоустроєм, за якимись самоврядними речами, наприклад, оплата оренди за землю тощо.
Далі буде визначено в Конституції, що на рівні району та області будуть обиратись виконкоми. Потім нам треба буде легалізувати місцевий референдум — дати громадам право контролю над обраною владою. Також треба наділити повноваженнями Рахункову палату, яка слідкуватиме за питаннями використання ресурсів...
Після змін до Конституції буде новий закон про місцеве самоврядування — більш чіткий та зрозумілий.
Фактично це все — цеглинки однієї картинки європейської України.
«КОЛИ З’ЯВЛЯЄТЬСЯ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ, З’ЯВЛЯЄТЬСЯ КОНКУРЕНЦІЯ. ЦЕ БУДУТЬ ЛІКИ ДЛЯ ВСІХ РЕГІОНІВ. ТІЛЬКИ ЛІКИ РІЗНОЇ ДІЇ»
— На місцевих виборах цього року люди, яких обиратимуть, будуть вже з новими повноваженнями?
— Очевидно, що їх мають обирати під нові повноваження. Але зрозуміло й те, що одразу ж першого дня ці повноваження вони не зможуть отримати. Тому треба буде передбачити перехідний період — на підставі зміненої Конституції ухвалювати нові закони, які будуть змінювати місцеве самоврядування — місцеві державні адміністрації, або, як їх по-новому називатимуть, префектури... Багато треба змін. Систему потрібно міняти.
Скільки на це потрібно часу? Півроку, рік, півтора — ми будемо говорити з фахівцями для того, щоб встигнути зробити все максимально швидко.
Але абсолютно точно, що люди, яких оберуть на цих виборах, працюватимуть певний час в умовах так званого перехідного періоду.
— А не буде змінюватися термін дії повноважень? Тому що експерти говорять, що п’ять років — це забагато.
— Це питання, відповідь на яке має бути визначена в рамках роботи Конституційної комісії.
— У інтерв’ю «Дню» «Доступно про децентралізацію» від 15 квітня цього року експерти назвали вас «єдиним лобістом реформи децентралізації в Україні». І зауважили, що попри те, що ви на дуже впливовій посаді, лише вас не достатньо. Кого ви називаєте своїм союзником? І хто, на вашу думку, навпаки — гальмує сьогодні процес децентралізації?
— Президент — союзник. І він прихильник децентралізації. Я точно можу про це сказати. Союзник — прем’єр. Він підтримує рішення про децентралізацію. Союзники — фракції в парламенті. Буквально в усіх фракціях є люди, які, фактично, є опорою для місцевого самоврядування. Є експертне середовище, міжнародні організації. Тобто прихильників цієї ідеї в Україні багато. Але і ворогів чимало.
Але якщо прихильники — «яскраві», то противники — «сірі». Вони десь на місцях...
— «Сірі», але дуже впливові. Дуже надовго застрягла методика в Кабміні про виконання закону про добровільні об’єднання громад.
— Довго. Але ж зрештою вийшла.
— Вже — так. Але скільки «маринувалася». Чому?
— Учора (15 квітня) ми говорили про це з прем’єром. І вже виходить система розподілу коштів Фонду регіонального розвитку... Це все починає працювати.
— То все ж таки гальмувалося через бюрократію, чи вам відомі прізвища конкретних людей, які вставляють палиці в колеса?
— Система опирається.
От поляки наприкінці 1980-х — початку 1990-х років почали робити реформи. З чого вони почали? Мінус 10% ВВП. Ще стояли в Польщі радянські танки. Були порожні прилавки в магазинах. Але стара комуністична система знищена. І вони почали вибудовувати нову. Їм вдалося за 16 місяців провести основні реформи. Що у нас відбулося? Союз розпався, незалежність ми здобули. Перший час все було добре... Але за всі ці роки ми побудували пострадянську корумповану централізовану країну. Тобто, фактично, є система, яку треба зламати і побудувати нову. І вона буде опиратися і робити все для того, аби вціліти. Але вона вже не придатна до життя.
— Яка частка в нинішніх вищих органах державної влади «старої системи» і частка вже «нової», яка має побудувати іншу країну?
— Важко оцінити. Я думаю, що є частина людей «зверху», які — «окей». І є чимало людей «знизу», які «окей». Але між ними є ті, хто «проти».
— «Критична маса» для позитивних перетворень вже є?
— Вважаю, що так.
На засідання Конституційної комісії ми сьогодні створили групу з децентралізації. Одразу багато хто сказав, що хочуть працювати саме в цій групі. І вона стала найбільшою. Тобто є інтерес, є готовність суспільства. По-іншому й не може бути. Якщо з хребта вилетів диск, і людина перестала нормально ходити, то жодного іншого виходу, окрім як вставити цей диск назад, немає. От і нам сьогодні треба все вправити і поставити на своє місце, щоб воно працювало. Тому варіантів немає.
— Наскільки південні та східні регіони готові до децентралізації, адже їхнє ураження від радянського періоду є набагато глибшим? Тут ще важливо, на які міста історично розповсюджувалося Магдебурзьке право. Чи не буде так, що для одних децентралізація стане ліками, а для інших лише поглибить проблеми?
— Ні. Це будуть ліки для всіх. Тільки ліки різної дії. Для тих, хто більше підготовлений — вони діятимуть швидше, для тих, хто менш підготовлений — повільніше. Питання в тому, що коли з’являється децентралізація, з’являється конкуренція.
Візьмемо, до прикладу, російське село в глибинці і польське, різниця відчутна одразу. Перша система продукує самознищення, друга — розвиток і підвищення соціальних стандартів. Тому в Україні ми створимо європейську систему. А далі люди в ній почнуть жити. Вони накопичуватимуть свій власний досвід, будуть робити певні помилки і виправляти їх. Це буде, я вважаю, неперевершено. Буде енергія. Громади відчують свою спроможність, свою силу: от ми можемо садочок відремонтувати, от школу відкрити, самі, не чекаючи «подачок». Люди відчують оптимізм, якого сьогодні не вистачає.
От уявіть собі: у вас є стара непотрібна шафа, яка просто розвалюється. І раптом вам дають гроші і право робити ремонт цієї шафи. Яка у вас буде реакція? Ви починаєте щось ремонтувати, відновлювати.
«НАЙБІЛЬШЕ МЕНЕ ТУРБУЄ СЬОГОДНІ ЕКОНОМІЧНИЙ БЛОК РЕФОРМ»
— Назвіть три закони, які ухвалив парламент під вашим головуванням, які наближають Україну до Євросоюзу.
— Повне забезпечення бази для Антикорупційного законодавства. Фінансова децентралізація. Питання підвищення нашої обороноздатності, питання імплементації Угоди з ЄС. Багато речей зроблено в напрямку дерегуляції. Це вже наближає до нас Угоду про асоціацію. Також ми відкрили ринок газу відповідно до третього енергопакету. Це — наша боротьба з олігархізацією, тіньовим ринком. Ухвалили Закон «Про суспільне мовлення» — одну з опор демократичного суспільства.
Багато тих речей, які є системними.
— І вони не відчутні людям. Семикратне підняття тарифів, 15-відсотковий податок з пенсії, податок на імпортні товари — все це одразу помітно. А от те, про що ви кажете, люди не відчувають, не бачать конкретних зрушень. Коли вони будуть?
— Це дуже важко показати, але всі ці зміни будуть набирати обертів.
— Ви як голова парламенту бачите конкретний законопроект, який можна прийняти, щоб переконати людей, що влада працює на те, щоб їм стало краще жити? Зараз це дуже потрібно.
— Часто мені ставлять це питання, що потрібно одразу зробити для того, щоб стало краще...
Глибина проблем настільки серйозна, що зробити сьогодні якесь диво дуже важко. З точки зору усіх викликів, які є: і зовнішніх, і внутрішніх. Я про це зараз не говорю, але Україну пограбували достатньо серйозно... І про міжнародну допомогу, яку ми отримуємо, я кажу, що ми придбали пісочний годинник. Нам дали пару мільярдів макрофінансової допомоги — ми цей годинник перевернули, і у нас є запас часу від потрясінь для того, щоб реформуватися.
Я не знаю країн Європи, де були б дуже швидкі та якісні реформи, щоб вони зробили їх вже на наступний день.
— Словаччина, Литва... Там від реформи до результату минало три-шість місяців.
— Так. Я думаю, у нас теж є рецепт для швидкого «одужання». Це — наведення порядку в судовій системі. Це жорстка боротьба з корупціонерами та хабарниками: жорстка, фіналізована — затримали-розслідували-посадили.
Насправді найбільше мене турбує сьогодні економічний блок реформ. Бо є як суб’єктивні, так і об’єктивні чинники нашого «падіння». Зрозуміло, що коли на сході — війна, то залучити інвестора дуже складно. Але можна. Що для цього потрібно зробити? Потрібно встановити мораторій на зміни в законодавстві у цій сфері. Закони мають бути, і бізнесмен повинен мати гарантії, що ніхто не буде змінювати «правила гри під час гри» як мінімум 5-10 років. До цього нам теж ще треба прийти.
У нас має бути дуже чітка стратегія подальшого економічного розвитку. Тому що дерегуляція — це добре, і імплементація Угоди про асоціацію з ЄС — це добре, але створення умов для розвитку внутрішнього ринку, внутрішнього виробника — це те, що нам надзвичайно потрібно. До сьогодні все у нас залежало від імпорту сировини у багатьох сферах. І зараз потрібно все робити для того, щоб додана вартість лишалася в Україні.
Коли інвестори сюди приходили, то вважали нас за «дикунів»: «наїзди» податкової, санстанції, пожежників; дозволи на місцях — «хочемо дамо, хочемо не дамо»... Тому питання стабільного прозорого дієвого законодавства для інвестора — для нас дуже серйозне.
«КОЛИ ДЕПУТАТ ВИХОДИТЬ ІЗ ФРАКЦІЇ, ВІД ПАРТІЇ ЯКОЇ ПОТРАПИВ ДО РАДИ, ТО ВІН МАЄ СКЛАСТИ МАНДАТ І ЙТИ З ПАРЛАМЕНТУ»
— Парламентська коаліція із самого початку створювалася на умові виконання коаліційної угоди. Але ми бачимо, що з тих пунктів і термінів, які там зазначені, мало що виконується й дотримується. Чому?
— Не згоден. Ми до кінця цього місяця складемо план законодавчого забезпечення реформ. Він буде цілком конкретним, чітким та інклюзивним. Ми взяли за основу президентську Стратегію Україна-2020.
— Але ж є коаліційна угода...
— Там у багатьох питаннях немає чіткості. У цьому плані будуть конкретні графіки, прізвища відповідальних осіб, конкретні закони, які мають бути ухваленими, тощо.
Ми, фактично, робимо «переклад» коаліційної угоди, Угоди про асоціацію з ЄС та програми дій уряду...
Я хочу, щоб цей план до кінця місяця став офіційним документом для нашої роботи.
Там є сім розділів — оборона, економіка. І будуть завдання, які ми повинні виконати. Далі б я дуже хотів, щоб ми з колегами по парламенту спільно затвердили (особлива подяка тим, хто долучається до цієї роботи) цей план дій, щоб ми розуміли, що ми маємо робити в травні, червні, липні, серпні...
— Чи передбачаєте покарання за «прострочення»?
— Законодавство не передбачає покарання. Навіть у моїх повноваженнях як голови Верховної Ради такого, щоб притягнути до відповідальності порушників, чомусь немає.
— Чому Україна не ратифікує Римського статуту, що передбачено Угодою про Асоціацію з ЄС?
— У межах конституційного процесу потрібно врегулювати і це питання. Оскільки лише за допомогою Конституції це питання може бути врегульовано. Гадаю, ми ухвалимо це рішення...
— Як би ви загалом охарактеризували рівень парламентської дисципліни в нинішньому скликанні ВРУ? Чому парламентарі в такий складний для країни час дозволяють собі тривалі «канікули»? Те, що вони цей час використовують для роботи в округах — дуже сумнівний аргумент.
— Парламент працює в режимі пленарних засідань та непленарних тижнів. Виходить так: тиждень ми працюємо у пленарному режимі й ухвалюємо напрацьовані законопроекти, а наступний тиждень — працюємо в комітетах, напрацьовуючи рішення, проводимо обговорення в комітетах. Я б сказав, що робота в комітетах важливіша, аніж у сесійній залі.
У сесійній залі має бути автоматичне схвалення якісно підготовлених законопроектів, які обговорені у фракціях, експертних середовищах та інших спільнотах. Наступний тиждень — комітети. Один тиждень дається депутатам, щоб вони попрацювали у своїх округах, поїздили по країні й побачили, що там відбувається. Це теж нормальна робота, яка відбувається в усіх європейський парламентах.
Коли ж вести мову про дисципліну, то я погоджуюсь із тим, що нам потрібно над нею працювати. І всім хочу сказати, що у мене є порозуміння в цьому питанні з лідерами фракцій. Усередині фракцій також є розуміння цього питання. Але коли в залі перебуває понад 400 осіб і всі вони незалежні, ділові, мають безліч запитань, то вони заходять і виходять із приміщення.
Але я впевнений, що ми зможемо в цьому питанні досягти успіху. Буде кодекс корпоративної поведінки всередині коаліції. Маю надію, що він буде з усіма обговорений і всі його підтримають. Це буде особисте зобов’язання кожного — не перед законом, а перед Україною — що ми можемо і не можемо робити.
— Як ви прокоментуєте вихід чотирьох депутатів із фракції «БПП»?
— Демократія. Це — рішення депутатів.
— Здається, є плани законодавчо заборонити тим депутатам, які вийшли з певної фракції, вступати в інші фракції?
— Є внесений законопроект № 2300, який, я вважаю, потрібно ухвалити. І так думаю не лише я, а й фракція «БПП» та коаліція. Це була ініціатива фракцій коаліції.
Ми ще доопрацьовуватимемо це питання.
Та коли ти прийшов із політичною силою, з якою утворили фракцію або групу і ти співпрацюєш, немає жодних питань. Але якщо ти хочеш вийти, то навіщо ти входив? Я думаю, що коли депутат виходить із фракції, від партії якої він потрапив до парламенту, то він має скласти мандат і йти з парламенту, або принаймні не має права виступати від іншої політичної сили.
— Але якщо ці депутати не проходили за списком партії?
— Не має значення, «списочники» чи «мажоритарники». Вони використовували командну роботу. І якщо людина хоче вчинити по совісті, то вона має скласти мандат, коли виходить із фракції. Коли будуть наступні вибори, ця людина може піти сама або з іншою політичною силою — це чесно.
Друга позиція полягає в тому, що має бути внутрішня конкуренція всередині будь-якої політичної команди. Навіщо виходити з команди? Якщо не подобаються правила — добийся зміни цих правил.
— Ті, хто вийшов, кажуть, що не могли добитися їхньої зміни.
— Тарас Шевченко сказав: «Борітеся — поборете». І в цьому разі я вважаю, що так і має бути, адже саме так народжується демократія. Звісно, людина має право вийти. Написавши заяву про складання мандату.
І я вважаю, ми повинні відпрацювати це питання як відновлення демократичної України.
«ВІД ЄВРОПЕЙСЬКОГО САМІТУ В РИЗІ Я ОЧІКУЮ ДУЖЕ ПОТУЖНИХ І СЕРЙОЗНИХ СИГНАЛІВ ДЛЯ УКРАЇНИ»
— Щодо законопроекту про націоналізацію майна країни-агресора. Чому ви не підтримали його?
— Мене не було в залі в той момент.
— А чому не підтримала фракція «БПП»?
— Назва закону може бути правильною, але суть — іншою. Тому я не думаю, що в цьому щось було. Там є реальні механізми, які потрібно чітко встановлювати...
— Тобто парламент може повернутися до розгляду цього законопроекту?
— Це треба обговорити з фракціями, хто як голосував «проти», які в них аргументи.
— Через півтора місяця в Ризі відбудеться європейський саміт, на якому, як сказав Президент, ми мали би отримати безвізовий режим з країнами Євросоюзу. Єврочиновники уже заявили, що це нереально. Причина: Україна «надзвичайно повільно» виконує взяті на себе зобов’язання з імплементації Угоди про асоціацію з ЄС. Як ви пояснюєте, чому? Яка ваша оцінка готовності до саміту і яка програма-максимум і програма-мінімум щодо нього?
— Я очікую від цього саміту дуже потужних і серйозних сигналів для України. Ще є час. Забігати наперед було б абсолютно необ’єктивно.
Що ж до парламенту, то свою частину завдань він виконав — щодо ухвалення тих чи інших рішень, які потрібні для імплементації Угоди про асоціацію з ЄС.
Я думаю, що безвізовий режим дуже важливий, і переконаний у тому, що виконавча влада має зробити все для того, щоб план щодо запровадження безвізового режиму був реалізований. Якщо потрібна буде підтримка парламенту, вона буде 100-відсотковою.
— На сьогодні абсолютно очевидним є те, що Мінські домовленості не дали бажаного результату, хоч із самого початку було зрозуміло, що це програшний для нас формат. Фактично, Кремль повністю контролює частину Донбасу і продовжує заповнювати цей регіон своїми військовими і зброєю. Який ви бачите вихід із ситуації? Чого, на вашу думку, слід очікувати найближчим часом?
— Безумовно, має відбуватися виконання мирного плану та реалізація Мінських угод.
Що ж до плану дій, то, безумовно, нам потрібне проведення місцевих виборів згідно з українським законодавством. Для цього необхідне виконання трьох позицій — відсутність бойових дій, посилення та утримання санкцій проти Росії, а також підвищення обороноздатності України.
— Але росіяни всього цього не хочуть.
— Треба шукати механізми для виконання цього. Я не знаю, хто і що хоче виконувати — Мінські угоди підписані чотирма лідерами держав.
— Що має зробити Україна, щоб повернути представників США до переговорного процесу, адже саме вони та Британія є гарантами нашої територіальної цілісності відповідно до Будапештського меморандуму?
— Я думаю, що це для Сполучених Штатів величезна відповідальність з точки зору гарантування положень Будапештського меморандуму. Але коли говорити про «нормандський формат», то наголошую, що там — чотири підписи, в тому числі президента Росії. Це означає, що РФ має дотримуватися Мінських угод.
